МЕНЮ

«Ми — один екіпаж»

Іван КАПСАМУН, Валентин ТОРБА, Марія ПРОКОПЕНКО, «День»; Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон; Олеся ШУТКЕВИЧ, «День» Вінниччина
27 листопада, 2018 - 18:43
Командувач ВМС України Ігор ВОРОНЧЕНКО через адвокатів передав лист полоненим українським морякам

З 9-ї ранку 28 листопада в десяти областях України запроваджується воєнний стан. Йдеться про регіони, розташовані вздовж російського кордону, придністровської ділянки молдавського кордону та на узбережжі Чорного та Азовського морів. До переліку увійшли Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Луганська, Донецька, Сумська, Харківська, Чернігівська, Вінницька області. Воєнний стан вводиться на 30 діб, тобто до 27 грудня. Велику дискусію викликало питання — що буде з правами громадян? Тут Петро Порошенко запевнив усіх, що обмежувати права громадян влада буде лише у разі наземної російської воєнної агресії.

Хтось з експертів назвав атмосферу в парламенті під час прийняття рішення справжнім проявом демократії, коли через складну дискусію знайшли компроміс, а хтось оцінює ситуацію інакше. «100-річна історія нікого нічому не навчила. Погоня за булавою призведе до краху України. Коли вартість самої булави стане нульовою», — це реакція у «ФБ» журналіста Віктора Шлінчака. Зрештою, під час обговорення введення воєнного стану в сесійній залі, де не на жарт вирували пристрасті, перший заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко, виступаючи з трибуни звернулася до депутатів: «...ці політики (опоненти. — Ред.) повторюють тут сторічну історію, коли через чвари, через скандали... вони хочуть втратити державу».

27 ЛИСТОПАДА 2018 РОКУ. ОКУПАНТИ ПРИВЕЗЛИ УКРАЇНСЬКОГО МОРЯКА ДО ТАК ЗВАНОГО «СУДУ» В СІМФЕРОПОЛІ / ФОТО РЕЙТЕР

Якість політиків нинішніх і тодішніх, звичайно, різна, однак структурно паралелі очевидні. Які помилки були допущені 100 років тому? «По-перше, далася взнаки їхня (лідерів українських визвольних змагань. — Ред.) неспроможність (небажання, невміння) бодай трохи поступитись своїми особистими амбіціями та власними «амбітними» (знайшли ж таки слово!) комплексами самозакоханості задля вищої цінності — України, її народу, її незалежності й свободи, — каже редактор відділу «Історія та Я» газети «День» Ігор Сюндюков. — По-друге, нездатність тодішніх вождів домовлятися один з одним. По-третє, по контрасту зі сказаним — навпаки, неймовірна (сьогодні здається нічим не мотивованою) довіра до більшовицької влади, до червоного Кремля (бо там, мовляв, теж «соціалісти»). По-четверте, відсутність стратегічного бачення розвитку України. По-п’яте, незбалансована (м’яко кажучи) дипломатія. По-шосте, відчутна (не всі) частина лідерів нашої революції не усвідомлювала, що запорукою її, революції, перемоги є власна воля, сила й потенціал самих українців, а не які б то не були союзи й коаліції — з Пілсудським чи з будь-ким ще. По-сьоме, нездатність розв’язати найпекучіше — земельне питання й провести ефективну та справедливу аграрну реформу. Зрештою, по-восьме (а, можливо, це є першим за значенням). Сам український народ перебував тоді у полоні міфів «русского мира». Політична (не ідейна!) поразка УНР у боротьбі за незалежність (фактично — в українсько-російській війні) мала своїм наслідком десятки мільйонів українців, погублених у часи Геноциду 1932—1933 років, Великого терору, інших злочинів тоталітарної держави».

2018 рік газета «День» оголосила роком Гетьманату Павла Скоропадського. І це дозволило нам подивитися на ті роки більш пильно. Ігор Сюндюков пише: «Зроблене гетьманом за сім з половиною місяців — вражає. Його заслугою було те, що у винятково нелюдських складних умовах того часу Скоропадський свідомо (!) поставив за мету здійснити консервативну перебудову в охопленій революцією країні. Це означало чіткі й прозорі гасла: «недоторканність приватної власності», «порядок і законність», «спокій і творча праця». Скоропадському не вдалося здійснити задумане. Передусім через глибокий подвійний розкол в українському соціумі — розкол серед селянства, на підтримку якого так розраховував гетьман, і розкол серед інтелігенції. Альтернативою виявились більшовики, а не націонал-демократи».

«Історики не здивовані. Усе що відбувається сьогодні дуже нагадує те, що вже було рівно 100 років тому..., — пише у «ФБ» політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач. — Воєнний стан у Миколаєві, Херсонській, Катеринославській, Подільській та північних повітах Таврійської губернії запроваджено о 0 год. 5 хв. 9 листопада. А в ніч з 11 на 12 листопада воєнний стан поширено на Чернігівську, Полтавську, Київську губернії та місто Київ. В губерніях та градоначальствах запроваджено посади головних начальників, які отримали широкі повноваження. У ті ж дні ухвалено закон про призив до армії та флоту Української держави. Призив мав розпочатися 30 листопада. (...) Гетьманські накази про воєнний стан не викликали ажіотажу. Газети друкували ці розпорядження десь на другій-третій сторінці. Не залишили ці «особливі правові режими» і значних слідів у спогадах та щоденниках пересічних обивателів. Схоже, воєнний стан майже не зачепив звичне повсякденне життя. Суспільство пережило чотири роки війни, кілька переворотів, прихід та відступ більшовиків з їх червоним терором. Таке суспільство виявилось готовим до деякого обмеження прав. Чергова комендантська година чи реквізиція будівлі театру не викликали спротиву чи нерозуміння. А влада не зловживала своїми надзвичайними повноваженнями. Може, й дарма. Бо Україна стрімко наближалась до чергових політичних потрясінь».

Насправді, сьогодні, коли йдеться про воєнний стан, це стосується всієї країни, а не тільки половини областей. Але це і не означає, що відповідне правове положення необхідно було вводити на всій території країни. Суть в тому, що країна і так чотири з половиною роки через російську агресію знаходиться в стані війни з Кремлем. Тому кожен для себе давно вже мав провести внутрішню мобілізацію. Інше питання, що влада відповідаючи на гібридну війну Росії так само гибрідно, розмиває сприйняття реальності. Тому у нас навіть таке серйозне питання — як введення воєнного стану перетворилося в парламенті на шоу. Відповідним чином реагує і населення, що під час серйозних зовнішніх атак може мати фатальні наслідки. Разом з тим, це не означає, що потрібно розчаровуватися і розслаблятися.

Наступне дуже важливе запитання — що буде із захопленими українськими моряками? Під час підготовки номера, було відомо, що суд окупантів в Сімферополі почав виносити рішення щодо арешту наших військових на два місяці. Їх на незаконних підставах звинувачують у «незаконному перетині державного кордону Російської Федерації». Попередньо українською стороною повідомлялося, що під час захоплення українських катерів шістьох з 23-х моряків було поранено. Вони знаходяться в лікарні.

Насправді, у України в даній ситуації реальних можливостей звільнити наших військовополонених небагато. Лише міжнародний тиск із суттєвим посиленням санкцій зможе змусити Кремль задуматися і можливо переглянути свої дії. Україні ж потрібно посилюватися (по всім фронтам) і не допускати помилок. В цьому контексті доречним є лист командувача ВМС України Ігоря Воронченка, який передають українським морякам через адвокатів в окупованому Криму. Про це написав журналіст Антон Наумлюк на своїй сторінці у Facebook.

Побратими!

Я розумію, як вам зараз важко. Всі військові моряки ВМС з розумінням ставляться до так званих свідчень, які від вас зараз намагаються отримати. Адже методи роботи спецслужб РФ ні для кого не є секретом. Я сам пройшов через це у 2014 році та добре знаю, як це бути в полоні та що стоїть за сказаними вами словами під час допиту.

Найважливіше моє завдання зараз — повернути вас додому. Україна докладає всіх можливих зусиль для звільнення вас з полону, зокрема із залученням світової громадськості. Для вашого звільнення працює Адміністрація Президента України, Міністерство закордонних справ, Міністерство з питань тимчасово-окупованих територій, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Червоний хрест, волонтери, правозахисники. Ми — один екіпаж, одна сім’я, ми будемо боротися разом з вами до вашого повернення додому.

Ви діяли в рамках закону, професійно, відповідно до норм міжнародного морського права та чинних договорів. Закон, право — на нашому боці та це розуміє весь світ. Відчувати страх — це нормально. Головне вірити у свою силу духу, берегти гідність і розуміти, що за вами стоїть вся Україна, весь цивілізований світ. Я пишаюся кожним з вас. Дякую за вірність Батьківщині та знайте, що ми робимо все для вашого повернення до рідних, які чекають на зустріч із вами.

Командир Військово-Морських Сил Збройних Сил України,

Адмірал Ігор Воронченко

27 листопада 2018 року

Саме такий людський підхід, а не сталінське ставлення до військовополонених як до «зрадників», є правильним.

КОМЕНТАРІ

«ПІД ЧАС ВВЕДЕННЯ ВОЄННОГО СТАНУ НЕОБХІДНО РОЗ’ЯСНЮВАТИ ПЕРЕСІЧНИМ ГРОМАДЯНАМ ВСІ МОЖЛИВІ НЮАНСИ»

Олександр КIХТЕНКО, екс-голова Донецької ВЦА:

— На мою думку, під час введення воєнного стану необхідно максимально роз’яснювати пересічним громадянам всі можливі нюанси, які можуть його турбувати. Громадянин має відчувати внутрішню мобілізацію, а не паніку. Звичайно приємно думати, що запровадження воєнного стану не буде впливати на обмеження прав і свобод громадян України, які гарантуються Конституцією. Але треба розуміти про що саме йдеться і ні в якому разі не можна провокувати людей на домисли. Тим більше, що маємо багато суперечностей відносно правових моментів воєнного стану і політичних заяв. Насправді введення воєнного стану апріорі передбачає тимчасове обмеження конституційних прав громадян. І тут дійсно виникає непорозуміння. Адже ці обмеження прямо пов’язані із відбиттям агресії, відстоювання територіальної цілісності України. Інакше немає сенсу вводити воєнний стан. Окрім того, треба зазначити якою саме є мета переведення країни в правовий режим воєнного стану. Головна мета — дати збройним силам та іншим військовим формування можливість дати адекватну відповідь агресору. Агресором є Росія.

«ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ МИ ПОБАЧИМО СВОЇ СЛАБКІ МІСЦЯ ДЛЯ НЕГАЙНОЇ РОБОТИ НАД НИМИ»

Дмитро ТИМЧУК, народний депутат України:

— З 2014-го року багато хто говорить про те, що необхідно було вводити воєнний стан, але насправді мало хто розуміє що це таке. Між тим воєнний стан дійсно передбачає серйозне обмеження прав і свобод. Що торкається пересічних громадян, то воєнний стан перш за все торкнеться контролю за їх пересуванням. А це означає огляд транспортних засобів, особистих речей, перевірка документів, обшук приватного житла, тощо. І все це без будь-яких судових рішень. Також йдеться про заборону будь-яких мітингів. Тобто все те, що зараз є в прифронтових зонах. Але зазначу, що ці обмеження вводяться в дію лише при певних обставинах. А це значить, що ці пункти не обов’язково будуть діяти. Діяти вони будуть лише у випадку подальшої широкомасштабної агресії РФ проти України. Наголошую, що питання стоїть не в меті обмежити права людей, а в меті посилити обороноздатність. Не думаю, що за 30 днів її вдасться суттєво посилити, але принаймні ми побачимо свої слабкі місця для негайної роботи над цим. І безумовно в разі масштабної агресії РФ буде відбуватись мобілізація. Але зараз ми маємо розуміти стан речей і готовність всіх областей, які знаходяться під потенційною загрозою вторгнення. І розуміння мобілізаційної готовності в тому числі наших підприємств, установ та закладів дуже важливе.

РЕГІОНИ

ХЕРСОН:

«НАРАЗІ ЦЕ БІЛЬШ ПОЛІТИЧНЕ, НІЖ ПРАКТИЧНЕ РІШЕННЯ»

Після засідання ради оборони Херсонської області голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв та військовий комісар області Ігор Буднік відреагували на запровадження воєнного стану.

Гордєєв повідомив, що у разі введення в дію правового режиму воєнного стану усі відповідальні органи і передусім силовики діятимуть за типовим планом оборони, який розроблений та затверджений у межах Херсонської області. На раді оборони вирішили, що всім керівникам і представникам правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, департаментам мобілізаційної підготовки та охорони здоров’я треба актуалізувати плани заходів з урахуванням актів агресії, які є в Азовському морі і можливих подальших сценаріїв загрози.

Гордєєв зазначив, що на території Херсонщини достатня кількість військових, аби уникнути можливої агресії з боку РФ: «Постійно ведеться моніторинг. Ми у будь-якому разі будемо бачити все на упередження... Відкрита ескалація конфлікту, як мінімум, свідчить про те, що Росія намагається взяти Азовське море під повний контроль. Україна розглядає напад російських військових на кораблі Військово-Морських сил України в районі Керченської протоки як акт агресії. Тому ми маємо бути готові до найгірших сценаріїв і дати відсіч ворогові у будь-який час».

Обласний військовий комісар Ігор Буднік також додав: «Питання щодо часткової або повної мобілізації як на території Херсонської області, так і по всій Україні поки що не стоїть. Збройні Сили України мають достатньо сил та засобів, аби стримати агресію Російської Федерації».

Міська влада Херсона також планує провести низку організаційних заходів безпеки, які можуть знадобитися у період дії воєнного стану. Про це «Дню» розповів заступник міського голови Херсона Андрій ЩЕРБИНА.

«Ми робитимемо практичні дії, які необхідні від місцевого самоврядування в цій ситуації. Розроблений можливий план евакуації населення, працює гаряча лінія міського голови, минулого тижня перевірялася система оповіщення, перевірятимуться бомбосховища, буде проведена робота з керівниками підприємств, установ і організацій щодо того, куди вони евакуйовуватимуть людей. Будуть відпрацьовані такі ж плани з закладами соціальної сфери», — говорить Андрій Щербина.

Також, зі слів Щербини, місто розробляє програму можливого співфінансування підрозділів Збройних Сил, які знаходяться на території області. Триває співпраця з СБУ в плані антитерористичних заходів та інформування населення щодо реакції на невідомі предмети, на інформаційні атаки та інше.

«Головне, що міська влада просить від херсонців — не панікувати. Ми ходимо на роботу, до шкіл і дитсадочків. Усе працює в нормальному режимі, в тому числі фінансові установи, банки, — каже Андрій Щербина. — Під час воєнного стану дійсно можуть бути деякі обмеження прав і свобод громадян, але вони будуть виключно у випадку нової відкритої агресії Росії на території України. Наразі це більше політичне, ніж практичне рішення. Тому давайте не поширювати дезінформацію, працювати і бути пильними».

ВІННИЦЯ:

«ВЖЕ РОЗПОЧАЛИ РОБОТИ З ОПОВІЩЕННЯ РЕЗЕРВІСТІВ ПЕРШОЇ ЧЕРГИ»

Вінницька область увійшла до 10 регіонів Україні, де запроваджено воєнний стан. З метою забезпечення територіальної оборони в області вже почали здійснювати комплекс заходів, пов’язаний, в першу чергу, з координацією роботи силових структур і відомств, з уточнення мобілізаційного резерву та оповіщення резервістів першої черги. Коментуючи ситуацію стосовно введення воєнного стану на території області, голова Вінницької ОДА Валерій Коровій зазначив, що особливий правовий режим, який буде введений на території області, пов’язаний передусім із тим, що Вінниччина має 32 км кордону з Придністров’ям.

«Ще в 2014—2015 роках було вжито достатньо серйозних заходів: вирито 30 км великого протитанкового рову. Нині на тому проміжку кордону спокійно, — запевнив Коровій. — Але коли ми говоримо про правовий режим, то 26 листопада в області було проведено раду оборони. Були залучені територіальні підрозділи міністерств і відомств, розташованих на території області. Це підрозділи Міністерства оборони, Нацгвардії, Могилів-Подільського прикордонного загону, СБУ. В Указі Президента чітко визначено порядок, що потрібно зробити в контексті заходів. Вже розпочали роботи з уточнення мобілізаційного резерву та оповіщення резервістів першої черги». Він додав, після введення в області воєнного стану права і свободи цивільного населення обмежено не буде.

«МИ ВСІ ОЧІКУЄМО ЯКНАЙШВИДШОГО ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ МОРЯКІВ» — МІСЬКИЙ ГОЛОВА БЕРДЯНСЬКА

Відомий військовий журналіст Андрій Цаплієнко на своїй сторінці у фейсбуці виклав фото командира «Бердянська» і поділився історією: «Це Роман Мокряк, командир МБАК «Бердянськ». Один з полонених моряків. Рік тому, на свій день народження, я виходив з Ромою в море на «Бердянську». Подивіться на пробоїну від 30-мм снаряду. Покидьки на «Ізумруді» стріляли саме в ту частину рубки, де я брав у Роми інтерв’ю. Де гарантовано знаходились люди. Це для розуміння того, що вони не просто хотіли зупинити «Бердянськ». Вони хотіли вбити Романа та його екіпаж. З Романом доля зводила мене кілька разів. Він був в Криму, на підводному човні «Запоріжжя», з якого ми робили включення в березні чотирнадцятого. Моя «крайня» зйомка під час анексії. На відміну від деяких «запоріжців», кримчанин Роман Мокряк не зрадив присязі. Довгий час в Одесі жив на борті корабля, замість того, щоби залишитися в Криму і жити собі з ганьбою, але у власній квартирі.

«ЦЕ РОМАН МОКРЯК, КОМАНДИР МБАК «БЕРДЯНСЬК». ОДИН З ПОЛОНЕНИХ МОРЯКІВ. РІК ТОМУ, НА СВІЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ, Я ВИХОДИВ З РОМОЮ В МОРЕ НА «БЕРДЯНСЬКУ», — НАПИСАВ У СВОЄМУ «ФЕЙСБУЦІ» ЖУРНАЛІСТ АНДРІЙ ЦАПЛІЄНКО. — ПОДИВІТЬСЯ НА ПРОБОЇНУ ВІД 30-ММ СНАРЯДУ. ПОКИДЬКИ НА «ІЗУМРУДІ» СТРІЛЯЛИ САМЕ В ТУ ЧАСТИНУ РУБКИ, ДЕ Я БРАВ У РОМИ ІНТЕРВ’Ю. ДЕ ГАРАНТОВАНО ЗНАХОДИЛИСЬ ЛЮДИ...

Це для розуміння того, що ж за людина командир «Бердянська». Романе, я не знаю, чи прочитаєш ти ці рядки. Але я знаю, що знайдеться хтось на півострові, хто не втратив самоповаги та людяності. І хто передасть тобі — ми пишаємося тобою. Я пишаюсь тим, що знаю тебе. Ти класний моряк. Ти справжній воїн. Ти гідний чоловік, воля якого міцніша від броні «Бердянська». Українці зроблять все, аби витягнути тебе і всіх твоїх побратимів. Ти зробив все, що міг і мав зробити. Єдине, про що я шкодую: в цей похід не взяли нас, журналістів. Може, тоді б світ побачив всю підступність цих покидьків онлайн. Ми чекаємо на тебе, брате».

Звичайно, не залишилися байдужими і в самому Бердянську — важливому порту Північного Приазов’я, місті, на честь якого й названо атакований окупантами катер. Зокрема міський голова Володимир Чепурний звернувся до жителів, ідеться на сайті міської ради bmr.gov.ua: «Шановні мешканці міста! Сьогодні для України дуже складний час, і ми усі занепокоєні долею українських моряків та очікуємо їх якнайшвидшого визволення. Як наголошує Президент, Україна ні з ким не планує воювати, а введення воєнного стану не означає оголошення війни. Це вимушений захід, який запроваджений виключно для оборони, захисту української землі, нашої території, територіальної цілісності, суверенітету і незалежності країни... Оскільки це уперше у новітній історії Бердянська, важливо щоб окрім забезпечення обороноздатності, цивільне населення не зазнало ніяких незручностей, а життєдіяльність міста тривала у звичному режимі... Звертаюся до всіх мешканців — по можливості допомагати, не панікувати і не поширювати чутки. Ми всі маємо виконувати свою роботу і зберігати спокій».

«Рідко погоджуюсь з можновладцями, але говорить цього разу правильно», — такий і подібні коментар залишають користувачі в соцмережах.

Тим часом Бердянський госпітальний округ готується посилено працювати в умовах воєнного стану. 27 листопада відбулась оперативна нарада, де обговорювали забезпечення резерву ліжок, запасу лікарських засобів та медичних виробів, повідомляє місцеве видання pro.berdyansk.biz. Головному лікарю КУ «Бердянська міська станція переливання крові» доручили забезпечити запас донорської крові та її препаратів, а керівникам закладів охорони здоров’я Бердянського госпітального округу — забезпечити транспортування хворих та поранених згідно маршрутів пацієнта. Такі умови висунуті для всіх медичних закладів областей, де прийнято воєнний стан.

«ЛЮДИ ВПЕВНЕНІ, ЩО МАРІУПОЛЬ ЗАХИЩЕНИЙ»

Голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Олександр КУЦЬ зробив публічне звернення про те, як запровадження воєнного стану вплине на життя громадян. Він підкреслив, що більшість заходів стосуються Збройних сил, Нацгвардії, СБУ та МВС, а деякі заходи, як-то введення комендантської години, можуть бути реалізовані лише у випадку загострення ситуації.

«Окремо зазначу, що контрольно-пропускні пункти працюють в штатному режимі. Крім того, ми не припиняємо робіт з їхнього облаштування. Не зміниться й порядок перетину блокпостів: для цього, як і зараз, потрібен буде лише паспорт», — акцентував Олександр Куць.

У контексті агресії на Азовському морі особлива увага прикута до Маріуполя. 27 листопада стало відомо про створення в місті Ради оборони, до складу якої увійшли представники військових, силовиків і місцевої влади. Про це виданню MRPL.CITY повідомив заступник обласного військового комісара по роботі з особовим складом Донецького обласного військового комісаріату Микола ШАРИЙ.

«У принципі, Маріуполь у стані воєнного стану знаходиться не перший рік, просто цьому дали офіційний статус, — каже Євген СОСНОВСЬКИЙ, фотограф з Маріуполя. — Не можу сказати, що в місті з’явились якісь особливі відчуття. Знаю, що в обмінниках трохи виросли черги — за традицією, народ починає кіпішувати, люди біжать міняти валюту. У магазинах черг немає, якоїсь особливої паніки не помітно, порівняно з тим, що було в місті 2014 року. Поки Маріуполь живе звичайним життям, сподіваюсь, так і продовжуватиметься».

Євген каже, що раніше в місті проводили навчання та обстеження бомбосховищ, така робота проводилась ще з 2014 року. «Мені здається, що якщо почнеться справжня війна, всі ці бомбосховища — така фікція, — додає Євген. — Так, певну роботу проводили, зараз не бачу такої активності — щодо сповіщення населення тощо. Все йде своєю чергою, регламентні перевірочні запуски сирен по місту проводяться регулярно, це те, що було й у довоєнний час».

Керівник дитячого реабілітаційного центру «Республіка Пілігрим» Геннадій Мохненко разом зі своїми вихованцями 26 листопада зранку виїхав допомагати військовим укріпляти берегову лінію оборони. «Не думаю, що це може вплинути безпосередньо на захист Маріуполя, але, безперечно, відіграє роль у плані патріотичного виховання, — коментує Євген Сосновський. —  Укріпспоруди навколо міста, і доволі серйозні, будувались ще у 2014 році. Сподіваюсь, Маріуполь під надійним захистом. З флотом у нас проблемно, але ще є авіація, сухопутні війська, восени проводились навчання у присутності Петра Порошенка щодо відбиття можливої атаки російських військ із моря».

«Зараз не 2014 рік, й українська армія представляє собою набагато потужніші сили, ніж тоді. Треба бути геть божевільним, щоб зараз спрямувати війська на відкриту агресію до Маріуполя або Бердянська, — вважає Євген. — Так, провокація на морі була, на мій погляд, так хочуть залякати, усіма можливими силами заблокувати доступ флоту до Маріуполя, щоб іноземні судна не хотіли сюди йти. Не думаю, що буде відкрита агресія, але готовим до неї треба бути завжди. Зараз люди впевнені, що Маріуполь надійно захищений, на відміну від 2014 року, коли було набагато страшніше».