Як вандали довели гунів до навали

Гуни жили в Азії. Нічого не скажеш, культурний материк. Але, звичайно, не порівняти з Африкою.

Відрядили гуни до Африки свою людину. Подивитись, як там і що. Можливо, перейняти якісь культурні традиції.

Ходить гун Африкою, знайомиться з культурою. Африку саме незадовго перед цим відвідали вандали, залишилися в ній жити, додали ще й своєї культури. Дуже культурна вийшла країна.

Познайомився гун з одним вандалом, почав до нього в гості ходити. Сидять, розмовляють. Вандал каже:

- Африка - це звичайно, Африка, але Європа - це Європа. Між іншим, Європа - моя історична батьківщина. А де твоя історична батьківщина?

Довелося гунові зізнатися, що у нього немає історичної батьківщини. Звичайна - є, а історичної - немає.

- Так не буває, - каже вандал. - У кожної людини дві батьківщини: звичайна та історична. Коли на одній притиснуть, їдеш на другу. У другій стане нудно - повернешся на першу. Ось я саме зараз збираюся до Європи, на історичну батьківщину. Якщо хочеш, поїхали разом.

А чому б і не поїхати? Сіли, поїхали.

Історична батьківщина справила на гуна сильне враження. Спочатку він трохи соромився, але потім оговтався, почав підвищувати голос на історичних європейців, з'ясовувати з ними складні міжнаціональні стосунки.

-А ти чого галасуєш на чужій історичній батьківщині! - прикрикнув на нього вандал. - Їдь на свою, там і галасуй, а своєї не маєш, так сиди тихо.

Загалом, вигнали гуна з Європи. Довелося повертатися додому. А куди йому податися? У нього батьківщина одна, а не так як у декого.

Розповів своїм про Африку, про Європу. Так розписав, що гуни осідлали коней і рушили на Європу, у свою горезвісну навалу. А вандали, дізнавшись про це, також осідлали коней і помчали рятувати свою історичну батьківщину. Й сунули вандали своєю історичною батьківщиною, змітаючи на шляху все, що гуни недозмели. Рим змели, інші культурні центри.

Європа ще якось витримала навалу, але звільнення від неї витримати вже не змогла, й на багато сторіч у ній настало середньовіччя.