Власними силами

Жителі села Кузьминці на Вінниччині відтворили історію громади та побут подолян XVIII — XIX століть

Задумка створити світлицю-музей у громади виникла ще два роки тому. За словами виконувачки обов’язків старости Людмили ЩАСЛИВОЇ, спершу в селі написали проєкт, подали його на обласний конкурс розвитку громад. «На жаль, він програв у конкурсі, — говорить Людмила Щаслива. — Ми не опустили рук. Я зібрала ініціативну групу села і ми вирішила працювати і робити все власними силами. Різали чагарники, щоб обкласти хатину, розчищали самі територію. В самій хатині 13 років ніхто не жив. Вона була в занедбаному стані. Як і наші предки, ми використали природні будівельні матеріали. Брали глину, додавали соломи, ліпили вальки і закидали стіни. Спершу один шар, потім третій, потім тинькували, потім білили, фарбували. Коли зробили всередині, дах привели в належний вигляд, збирали експонати».

На облаштування світлиці-музею не витратили ні копійки з бюджету громади. На подвір’ї хати поставили віз, змайстрували криницю та тин з лози, на якому розвісили вишиті рушники. У хаті чотири кімнати, кожну з яких перетворили на світлицю з окремими експозиціями.

«Кімната XVIII сторіччя — це побут бідніших людей, — додає Людмила Щаслива. — Кімната XIX сторіччя — це вже багатших людей. У кімнаті «ремесла» експонуємо глечики, а також інші знаряддя праці. Це крупорушка, що в період Голодомору врятувала сельчан від смерті, корморізка, яка належала чоловікові, що працював у пана Бонецького. Це поміщик, який володів місцевими землями XIX століття. Пан Бонецький був лібералом і дуже багато зробив для жителів села. В нього були свої гуральні, він побудував ремісниче училище, яке згодом радянська влада зруйнувала. Це наша історія, яку ми хочемо зберегти. Свого часу пані, коли тікала з села, закопала на 4-х кутках нашої громади обереги, які нас десь оберігають від стихій».

В іншій кімнаті — відтворений побут у колгоспний період. Тут є перший телевізор, радіо, понад 60 рушників, які прали, відбілювали.

У музеї є кожух, якому орієнтовно300 років. «Приносили й килими, штори, прикраси. Один місцевий житель, наприклад, приніс намисто, якому вже понад сто років. Серед найдавніших експонатів стілець та ліжко палацу пана Бонецького, а також Біблія та Євангеліє, яким приблизно 250 років. Всі експонати зібрані на території громади, кожен має власну цікаву історію», — додає пані Людмила. Працює музей у селі Кузьминці щодня, вхід для усіх охочих безкоштовний. Екскурсію музеєм проводить місцева вчителька історії. Жителі громади сподіваються таким чином заохотити до їхнього села туристів.