Віктор Ющенко: "Гривня підніме всіх!"

Він швидше нагадує спортсмена, аніж фінансиста. Могутня шия відтинає комір сорочки, зріст за метр вісімдесят, широченні плечі. Вертикальні "чоловічі" зморшки "розкроюють" вперте підборіддя. Очі - обережні, напружені й вкрай стомлені.

Прізвище його, віддруковане мільйонними тиражами на купюрах, одразу зробилася популярнішим за історичних діячів, під зображеннями котрих воно з'явилося. Його спокійне приємне обличчя "засвітилося" на ТБ: засідання, презентації та ін. Давно хотілося поговорити з людиною, котра тримає в руках штурвал фінансової системи держави. Однак його оточує, ніби рів з водою, пильна прес-служба НБУ. Знайомий журналіст їх місяць "перепливав". Поки не втомився гребти.

Прес-конференція. Я його майже "вивів". Але 80-річні діди (чиновники одного відомства) енергійно почали відштовхувати мене й усаджувати Віктора Андрійовича за гостинно накритий стіл. До кабінету мене не пустили. Заборонена зона. Стою, переминаюся в холі. Аж раптом - він поряд. Навіщось вийшов. Розговорилися. Бюрократи виповзли, але пізно... Дивлячись із злобою на мене і з пошаною на його величезну спину, не зважувалися перервати бесіду. Стояли вишикувавшись в лінію на відстані 3-х метрів - не переходили кордон. Кінь на чотирьох ногах, та й то спотикається...

- Чи буде пущено в обіг 500-гривнева купюра?

- Ні. Розроблені кліше від 1- до 200-гривневої купюри. У запасниках НБУ перебуває їх на багато-багато років наперед. Потребі у такому крупному номіналі немає ніякої.

- Як ви вважаєте, банкіри мають бути як "люди у футлярі": тоновані скельця в окулярах і на автомобілях? Чи бути відкритими, товариськими - "хлопці-друзяки"?

- Матриці образу немає. Я знаю банкірів, котрі безпосередні й живі, мають романтичний погляд на речі. Та знайомий і з іншими - нудними, котрі завжди перебувають у затінку. Головне, тримати слово, а стиль поведінки - залежно від характеру.

- Ви весь час думаєте про цифри?

- Постійно. Щодня треба тримати під контролем десятки фінансових механізмів. Уявіть собі державу, котра не має бюджету й має стабільну валюту. Цей парадокс дається нелегко.

- А як же відпочинок?

- Я у відпустки не ходжу. Члени правління можуть піти у відпустку лише на 10 днів... А у вільний час, якщо він трапляється, я люблю працювати на пасіці, різати по дереву. Бачите, всі пальці порізані - це від спеціальних верстатів.

- А спорт? Звідки у вас гераклова статура?

- Я досить серйозно захоплювася альпінізмом, скелелазінням.

- Тобто одна помилка, страховка підвела й... українська економіка зависне над прірвою разом з вами?

- Ви знаєте (сміється), я тільки недавно вийшов з лікарні, куди потрапив саме через помилки, зроблені 20 років тому. Та лавина коштувала мені дорого.

- У вас є розряд?

- Я тренувався в українських горах. Категорія складності там відносно невелика. А красота - колосальна. Раз побачиш - вабить до себе роками.

- Хіба краса українських жінок не вабить? А розбитися менше шансів.

- Звісно, вабить. Я нічого не можу додати, лише - погодитись.

- Ви фанат своєї справи?

- За режимом - це фанатизм. Мене зацікавлюють багатоходові комбінації. Насправді макроекономіка дуже проста, вона чітко реагує на правильні імпульси.

- З чим її можна порівняти?

- З цифровим рядом. Якщо ви знаєте цифри від 1 до 9, то можете вирахувати результат будь-якої їхньої комбінації на ділення й множення.

- Ви любите ризиковані комбінації?

- Ні азарту, ні ризику, ні мужності - не поважаю.

- А як же альпінізм?

- Я маю на увазі в професіональній області. Розум мусить бути на першому місці. При формуванні офіційного фінансового інституту, не дай Боже, керуватися пристрастями й потребами цієї хвилини. Головне в роботі НБУ - розробка стратегії.

- Поки з ранку до вечора ви розробляєте стратегію, на вас не ображаються родина й друзі? Ви ж наче на фронті, наче в поході?

- Так, ніби в поході. Але так само працює й міністр фінансів. Раніше за одинадцяту вечора - не вискочить.

- Як же ви встигаєте на світські заходи на кшталт "Людини року"?

- Я гадаю, у мене це був єдиний вільний вечір за 96-й.

- А театри...

- Я лише пам'ятаю, де вони знаходяться.

- Гумор допомагає вам вижити?

- Безперечно. На ТБ треба було давати інтерв'ю. Таке емоційне - щоб віра в очах горіла. Я кажу: "Хлопці! Я не готовий. Люди подивляться й скажуть: "Бадьориться, а очі - сумні..." Пара анекдотів, парочка "прийомів для розслаблення" і настрій поліпшився. Я кажу: "Швидше включайте, поки не вивітрилося!"

- Якби у вас з'явився вільний тиждень, куди б ви насамперед відправились?

- На пасіку чи в Карпати.

- Знову життям ризикувати?

- А я потихеньку... У тамтешніх місцях існують старовинні замки, де знаходяться чудові портрети українських майстрів.

- А ви хотіли б, щоб ваш портрет як одного з діячів України прикрасив картинну галерею?

- Я можу сказати й "так", і "ні" - й те, й інше було б неправдою. Якщо не створиться образ гарного професіонала, портрет краще не писати... Хоч, я знаю, за цю реформу бралося багато людей...

- А у вас вийшло!

- В усякому разі, Україна здобула свій національний атрибут. Це хороша опора для будь-яких починань. Повірте, гривня підніме всіх!

- Згоден. Пропав інфляційний психоз.

- І недовіра. Багато хто думає, що НБУ штучно підтримує курс валюти. Я запрошую будь-кого на 11 ранку будь-якого дня (коли приймаю рішення з біржових торгів). Я ладен посадити поряд будь-кого, щоб він побачив хронологію рішень... Сподіваюсь, у вас вистачить мудрості не переключатися на верстат.

- Мільйони людей довідались про ваше прізвище курйозним чином, прочитавши його під портретом Ярослава Мудрого та ін. Як могло так трапитися?

- Ще три роки тому на кальці першого замовлення розробили структуру банкноти, розміщення знаків. Де там підпис гетьмана, Матвієнка чи Ющенка - для мене було не настільки важливо. Всі ескізи затверджував я, мій підпис на контрольних екземплярах, де зафіксовано колір і дизайн. І це - суть. На решту я не звертав уваги.

- Можете сказати, що ви підписались під добре виконаною роботою?

- Не можу. Адже реформа ще триває. Вона закінчиться, коли буде прийнято останній карбованець. Як не закінчиться війна, поки не поховають останнього солдата. Але деякі фахівці вважають, що обмін треба зупинити. Позиція НБУ інша: якщо банк випустив 5 років тому свої грошові знаки, значить, він за них відповідає. Якщо людина принесе обмінювати карбованець через 10 років - яке у нас моральне право не виконувати власні зобов'язання.

- Але ж були випадки, коли пускали в обіг крадені гроші? Як, наприклад, у Запоріжжі, де була крадіжка на суму 2 мільярди карбованців?

- Запорізький випадок виявлено НБУ і доведено до завершення. Якщо якусь суму вкрали, то це не значить, що ми можемо ігнорувати ту, що залишилася у людей на руках.

- Півроку минуло! Навіть хто не хотів - встиг.

- Мій заступник кілька місяців тому поміняв у федеральній резервній системі долар 1928 року. Скажіть, будь ласка, кому це робить честь?

- Але це ж була перехідна "дерев'яна" валюта?

- А де гарантія, що ми і з гривнею не вчинимо так само. Скажемо, наприклад, через два роки, що "сотки" не приймаємо - на кшталт павловського рішення. Ні. Зобов'язався - тримай!