У парку Слави над Дніпром
Висячі сади Вавилона ввійшли до історії як сьоме диво світу, й у VI ст. до нашої ери його створювали тисячі рабів. ТО був подарунок царя Навуходоносора коханій дружині, аби вона у спекотній безлісій Вавилонії не сумувала за рідною мальовничою Мідією. На відміну від стародавнього рукотворного дива, пишна природа Києва - сама божественна благодать. Люди лише трошки допомагають їй, як смарагду у хорошій огранці, краще засяяти.
Київ вважається однією з найзеленіших столиць Європи. Його оточують ліси, а в самому місті - 2 ботанічні сади, 13 парків культури та відпочинку, 65 районних парків, а також безліч бульварів і скверів загальною площею близько 8230 гектарів. Піклуються про них працівники державного комунального об'єднання "Київзеленбуд". Найбільш відповідальна ділянка - парк Слави. Мало не кожного дня тут бувають високі гості, керівники держав, проходять урочисті церемонії покладання вінків до обеліска Невідомого солдата. 6 листопада цього року виповниться 40 років з дня закладення парку Слави. За проектом архітекторів Мілецького, Бакланова, Новикова квітники в парку не передбачено. "Вояків оточували в боях поля й дерева". Тут багато дерев різноманітних порід. Одного лише клена чотири різновиди. Американський, гостролистий, ясенеподібний, кулеподібний. Добре прижилося субтропічне дерево катальпа. Його крона й квітки схожі на каштан, листя також велике, але не різне. Верба, дуб, в'яз, акація, ялини... Вражає багата палітра відтінків. Від сріблясто-димчастого й світлосалатового до глухого, темного кольору. Звісно, до цієї краси доклали добрих рук хранителі парку.
- Найбільшої праці, говорить майстер-озеленювач п.Надія Вітенко, - потребують газони. Догляд зеленого килима стає дорожчим за будь-який квітник. Слід розрівняти землю, посіяти траву, поливати, прополювати. Дуже важко стригти під "бобрик" траву на крутих схилах. Сам ледве утримуєшся на ногах, а ще тримаєш машину-косарку й пересуваєш її. Цю важку операцію виконує Сашко - єдиний у бригаді чоловік, колишній працівник міліції. Пані Надія вже 16 років доглядає за парком. Інші п'ять жінок прийшли сюди з заводів. Там не платили платні, а тут вони отримують хоч і не багато (близько 120 гривень), проте регулярно. Маючи підсобне господарство, вижити можна. І все було б добре, якби не постійні прикрощі. То хтось побенкетував на газоні, то залишився попіл від багаття, купи сміття... А нещодавно зламали берізки, з великими труднощами посаджені ще ранньою весною в мерзлу землю, котрі ледь-ледь встигли прижитися. Вздовж алеї Пам'яті тягнеться унікальний живий пліт з грабів. Посаджений майже 40 років тому, він, на жаль, вже гине. Саджанців узяти нізвідки, й озеленювачі бережуть дерева, як власних дітей. Великої шкоди красі завдають собаки. Втім, це не лише в паркові Слави. Головний технолог "Київзеленбуду" Валентина Кияшко розповідала, що після реставрації Національної опери Театральний майдан прикрасили подушковидними ялинами, ялівцем і дуже дорогим самшитом. Насадження одразу ж стали улюбленим місцем чотириногих друзів. Кожного дня озеленювачі вигрібали їхні "подарунки" з кущів руками - інакше не візьмеш. Розкішний самшитовий пліт довелося прибрати...
Йдучи тінистою алеєю, я згадувала, як вперше побачила живі дерева та квіти. Мені було три роки. Після заполярного Норильська, збудованого на вічній мерзлоті, парки кавказьких курортів здавалися чарівною казкою. Але невже потрібно народитися в тундрі, або надриватися як вавилонські раби, аби усвідомити цінність зеленого світу.
