Синій птах із обрізаними крилами

Дозвольте відрекомендувати Вам синього птаха на ймення Джеффрі. Неповноцінність його життєво важливих відростків говорить лише про милостиву приземленість цього пернатого символу, яким позначається невловиме щастя.

Отож, Джеффрі - це справжній американець. Він прибув в Україну, щоб примножити свій капітал, котрий має, дякуючи бабусі, яка видає йому щомісячні заохочення до життя. Джеффрі - молодий і по-американськи вродливий хлопець. Джеффрі любить гроші, комфорт, себе і, як з`ясувалося пізніше, жіночу стать.

Ходіння по дівчатах

Їхав якось американець на ділову зустріч, та по дорозі зустрів дівчину такої краси, що в голові йому запаморочилося і він забув, куди й до кого йому треба поспішати. З того часу Джеффрі на ділові зустрічі не їздить, а їздить лише на любовні побачення. Українські дівчата вибили в Джеффрі з-під ніг його бізнес, і той перейшов до його українських компаньйонів.

Хлопці, згідно з їхніми словами, надавали Джеффрі й продюсерські послуги. У багатолюдному місці, де вибір якнайбільший, Джеффрі тикав пальцем у об'єкт своєї прихильності. Й до дівчини підходили "продюсери" з пропозицією познайомитися з їхнім американським другом. Пропозиція, як правило, знаходила зустрічний відгук у серцях місцевих красунь. Далі в розмову вступав сам Джеффрі. Інколи хлопці допомагали з перекладом. Але, зазвичай, обранки мали достатньо знань, аби зрозуміти американця. Джеффрі обов'язково, ніби між іншим, розповідав про свій будинок у Флориді й квартиру в Будапешті, де він, мовляв, проживає більшу частину року. Для переконливості Джеффрі ілюстрував свою розповідь фотокартками помешкань, які завжди були випадково в його кишені. Потім наставав найвідповідальніший момент: Джеффрі без жодних евфемізмів оголошував, що любить масаж і пропонував дівчині поїхати до нього на таксі. Українські друзі завжди виступали проти подібної тактики, намагаючись попередити непередбачувану реакцію. Однак до Америки мали бажання поїхати багато хто. Хоча, в принципі, ніхто їх туди не запрошував.

Зрештою, нашим хлопцям набридло бігати за дівчатами по Києву, висолопивши язика. От і дали вони оголошення в газету: так, мовляв, і так, американець із річним прибутком таким-то познайомиться з українською дівчиною. Листи одразу посипалися мішками, "продюсери" ледь встигали їх перечитувати. Але невдовзі зрозуміли, що шукачки заокеанських хлопчиків схильні до окозамилювальних побрехеньок: довгоногі блондинки з блакитними очима насправді виявлялися бридкими поганулями з гусячою шкірою. Згодом самопроголошена комісія стала допускати до участі в конкурсі тільки листи з фотокартками. Показуючи товар лицем і тілом, світлини часом милували око, часом збуджували фантазію: красуні в негліже нікого не залишали байдужими до пластики пропонованих форм. Нагадуємо, що головним призом цього конкурсу був справжній американець Джеффрі. Члени відбіркової комісії крутилися поруч і теж могли розраховувати на дещо. Зокрема, їм належало кожного разу супроводжувати щойно спечену "ідеальну пару" при ознайомчих відвідинах ресторанів.

Приборкання знеславлювача

Падали перед Джеффрі, здавалось, неприступні фортеці. Переможною ходою американець ішов нашими полями й парками, спальнями й готелями, скрізь лишаючи по собі зім'яту траву та постіль. Справді, благодатна в нас земля, де, перефразувавши відомий вислів, вільному - воля, скаженому - поле, а заїжджому - рай.

Джеффрі мав справи лише з порядними дівчатами, бо жодній своїй коханці навіть на руку не плюнув, хоч би як вона натякала на матеріальну скруту.

А то якось заокеанський гульвіса ледь не вскочив у халепу, мов курка в борщ. Трапилася йому красуня, але без таких любих американцеві ментальних чеснот, як принаймні вдавані скромність і цнота. І заманила дівчина спокусника до себе додому, й посадила його в крісло, а сама - миттю під душ. Безсумнівно, дівка знала, чого вона хоче, а зніяковілий чужинець, схоже,- ні. Охоплений панікою, він зателефонував українським друзям: так, мовляв, перетак, замах на згвалтування, можливо, вимагатиме гроші. Що робити?

- Відкрий двері та втікай, - долинуло з іншого кінця дроту.

Джеффрі аж підкинуло на радощах, ніби власне йому спав на думку цей геніальний хід. Відважитись на втечу для американця було справою двох хвилин, і він одразу ж накивав п'ятами.

Мертвому - кадило

Однак ганебний випадок не змусив поборника жіночих панчіх і губної помади сиднем сидіти біля розбитого корита себелюбства й чекати з моря погоди, чи, що ще страшніше, стрибнути із дзвінниці руками вниз, аби затьмарити душевну кривду відчуттям відверто відкритих переломів. Адже жити можна раз і годі, доки на перехресті стежок його величності випадку та її світлості королеви темряви навіть непристойний джентльмен не зможе знехтувати запрошенням обійняти посаду бодай Цербера-вахтера в царстві Аїда.

Джеффрі в черговий раз завітав до офісу своїх українських компаньйонів. І тут йому назустріч немов з води виросла красуня-дівчина, що в іноземця, бувалого в наших Бувальцях, від хвилювання аж серце повернулося на оберт проти годинникової стрілки. Ошпареним від приливу крові язиком Джеффрі попросився бути вітерцем у подолі її спідниці. Дівчина, сором'язливо опустивши очі, погодилася на побачення.

Набагато раніше обумовленого часу гордий англосакс уже ходив, мов пава, навколо вподобаного пам'ятника відомому діячеві нашої культури, тримаючи в руках зворушливих розмірів троянду. Але згодом час перевалив через заповітну позначку й невблаганно притуляв ліниву стрілку годинника до більшої сусідньої цифри. Раптом американець, хоча й мав західний спосіб мислення, зрозумів, що чекатиме на красуню до нових віників. Піддавшись похмурому настрою, він тужливо повісив на витягнутій до колін шиї свою розчаровану голову, а заразом і носа.

Але безпідставно звинувачувати дівчину в брехні теж не слід, адже вона досить близько підкралася, щоб у театральний бінокль спостерігати появу заокеанського прибульця. Помічником у цій справі була її вірна подружка, фізично, про всяк випадок, здорова.

Вражений у живе вчинком своєї обраниці, Джеффрі зірвав зі стебла трояндовий бутон, аби засушити його чи як пам'ять про втрачену надію, чи як сподівання на випадкову зустріч. Але цей зморщений символ не міг повернути давню зустріч, як кадило мертвому життя.

Однак українські колеги все ж допиталися в гультяя про утаємничений смисл непоказної екібани. Якось Джеффрі зізнався:

- Я за троянду гроші платив.