Сім днів та ночей у семи містах країни ми сіяли розумне, добре, вічне - хмільне щастя

4 травня. Північ. Пароплав "Генерал Ватутін" в урочистій тиші зірвався з якорів і повільно вирулив на середину Дніпра. П'ять київських мостів у вигляді набору бетонних гребінців прошурхотіли над головами туристів, що цілувалися на верхній палубі. Труба видихнула першу порцію диму прямо в космос, обкурюючи морду Великої ведмедиці. Залита вогнями, як яєчнею, столиця України й не підозрювала, що в цій романтичній обстановці, створеній Творцем для любові, розпочався масштабний, безпрецедентний сплав пива по Дніпру. АТ "Укрпиво" разом із миколаївською телекомпанією "НІС-ТВ" та агентством "РА" влаштували цей пивний круїз. Як зазначив на прес-конференції один із директорів: "Я хочу, щоб наше українське пиво не тільки пили, але й насолоджувалися ним". На борту разом із чудовою виставкою, де були представлені десятки сортів ячмінного зілля, відправилися в подорож Андрій Миколайчук, Анатолій Матвійчук, миколаївський комік-дует "Курам на сміх", київська група пантоміми "Жарт", дві співачки під загальною вивіскою "Роксоланія" й цілий табун красунь для визначення королеви пивного фестивалю. До речі, ще в Києві сталася прикра крадіжка з експозиції зо двох десятків пляшок. Проте на злодійкуватих журналюг чекало розчарування - муляж із водою. Провал операції. Через 15 хвилин після "криміналу" пролунав тривалий прикрий свист порожніх пляшок та безрадісні ляпанці об воду. Муляжна перемішалася з річковою. На якій ділянці дна знайшла спокій ти, прем'єрна виставочна партія? Добре, що в організаторів був запас.

Перша зупинка - Черкаси. Місцеві чолов'яги мало з глузду не з'їхали, коли, всипаними риб'ячою лускою алеями міського парку (де відбувався активний розпродаж благословенних напоїв за собівартістю) почали походжати топ- та фотодіви на підборах не менше 9-15 см. Пролетарі стиснувши в мозолястих долонях кухлі й задерши якомога вище голови, смакували "хлібом та видовищами" одночасно. На хвацьки збитій сцені розгорнулося, мов прапор, грандіозне шоу. Миколайчук, співаючи "Підпільник Кіндрат", залучив до кордебалету охоронців порядку. Побачивши босо-голомозого кумира, міліція розгубившись, автоматично затанцювала, але, похопилася й стала в стійку струнко, надавши обличчям відповідну дисциплінарну суворість. Тимчасова втрата пильності призвело до невиправних наслідків: в Андрія вкрали сандалі. Він із сумом у голосі, повідомив, що цей народний жарт його дістав. Капці в нього цуплять восьмий раз! Не завадило б йому завести свою взуттєву фабрику, як Аллі Пугачовій.

Дніпропетровськ. Чуйна влада швидко оточила корабель кільцем уваги. Буквально на кожного, причетного до виробництва пива та його споживання, прийшлося по телекамері. Хлопці, пишаючись, розповідали про свою пристрасть до напою, а потім самовдоволено вказували на його наслідки - промовисті округлості животів.

Чемпіонату з гри в піддавки. Тільки на дошці замість шашок - келихи з пивом. Виграв келих - проковтни його вміст. До кінця партії (якщо не щастило) кількість випитого доходила до 2 літрів. Щасливий переможець, хитаючись, потяг до себе в каюту ящик "Чернігівського".

Тремтячи та незграбно протискуючись через шлюзи, мов величезна біла гусінь на малесеньких ніжках, пароплав дістався Запоріжжя. І відразу потрапив до гарячих обіймів студентського містечка. Такого напливу юних атлетично накачаних та прагнучих пива тіл "Генерал Ватутін" ще не бачив. Із наближенням від центру міста до причалу, концентрація червоних облич непомірно зростала. Збіговисько почало нагадувати з'їзд червоношкірих. А окасті запорізькі дівчата буквально виглядали красунями. Ажіотаж навколо чемпіонату зі швидкісного поглинання півлітрового келиха досяг апогею. 4,2 секунди; 3,7; 2,8; 2,3; 2,0. І коли останній учасник - Євген - сьорбнув за 1,9 - натовп своїм ревом міг знести ліс на острові Хортиця. Справжній козак! Євгена з виграною бочкою пива захоплені прихильники понесли на руках (і на поролонових ногах). Мабуть, щоб установити його на якомусь позбавленому статуї Леніна п'єдесталі. Після Бахуса у вуха глядачів віртуоз-гітарист Сергій Шматок втиснув Баха. Бахнули всі цього дня неабияк. Наприкінці концерту Матвійчук назвав Запоріжжя серцем України. Воно ледве не розірвалося від радощів.

Спускаємося річкою далі. Якщо Запоріжжя - серце України, то Херсон - її печінка. Печінка - виключно важливий орган, тому й місцеві кореспонденти виявилися напрочуд відповідальними та практичними людьми. Кожен із них прийшов на прес-конференцію із загорнутою в газетку таранькою. До цього не додумалася навіть відома витонченою комерційною фантазією Одеса.

Після традиційного ярмарку публіку з півоберта завів Матвійчук своєю новою програмою, загорнутою в добрячу електронну упаковку. Тепер народ під його ритми міг не тільки розчулитися, а й потанцювати.

Підготовка до виходу на морські простори. Перепис паспортних даних. Несподівано в електронному мозку комп'ютерів стався перекіс і в морі, судячи з документів, я виявився декабристом - Рилєєвим. Матвійчук та Миколайчук оселилися разом у квартирі директора Донецького пивзаводу. Але як чоловіки шляхетні, цілу квартиру залишили й дружині Анатолія - Любі Ковальчук. Щоправда не свою, а одеські апартаменти директора агентства "РА" Сергія Голубовського...

Сили природи вирішили гуртом, що пиво перед уживанням треба збовтувати. Збовтали вони його на 3-4 бали. Вночі я прокинувся від того, що ноги впиралися в ілюмінатор. Експозиції не поталанило більше - вона розбилася вщент. Однак організатори мали ще запас. У цих людях я вбачив щось міфічне. Щось від рогу достатку.

В Одесі свято пива збіглося з перемогою вітчизняної зброї над німецькою. Строкаті медузи салюту повільно плавали в темному небі. За ними, витягнувши жираф'ячі шиї, захоплено спостерігали портові крани. І десять тисяч громадян на Приморському бульварі та Потьомкінських сходах. Якоюсь мірою масову радість можна віднести й на нашу адресу.

Заключне шоу грянуло у миколаївському Палаці суднобудівників. Через поспіх у підготовці вісім херсонських красунь представляли Сімферополь, Донецьк та інші міста, де вони мабуть ніколи не бували. Тільки Одеса, Миколаїв та Чернігів були представлені власними уродженками. Я б не сказав, що суддівство конкурсу краси було безпристрасним. Скоріше воно було пристрасним. Але Інна Малих із Миколаєва, що стала королевою пивного фестивалю, - чарівна дівчина високої проби. Хоча особисто мені... Гаразд, мій смак ні до чого...

Присудження медалей напоям. Золотими були визнані: донецьке пиво "Старий Юз", миколаївське "Адміральське" та "Чорний принц" (темне), львівське "Портер" (темне) і багато інших, які підтверджують високу якість рідних виробників.

Чудовий заключний фуршет. Танці до впаду. Вранці всі ще раз переконалися по кольору своїх туфель, що палуба пароплава синя. Прощання учасників одне з одним, але не з пивом. Кожен поніс скільки зміг.

Фестиваль удався. Перша чарка колом не стала, а пішла гладенько. На жаль, не пива "Оболонь". Патріотичні почуття киян були незапитані. Довелося вболівати за донецьке та миколаївське. А що робити?