Пощастило не кожному,

Малий міжнародний європейський чемпіонат вершників, що відбувся 10 серпня в Києві, було приурочено до 130-річчя столичного іподрому. Цим двом подіям присвячувалися два великих призи.

Зазирнемо в архів. Кінні змагання "як результат діяльності правильно організованого товариства (Київського товариства випробування коней)" було офіційно визнано в Києві 1867 року. 10 серпня цього року розігрувався приз "для міських одинаків" будь-якого віку. Нагородою була річ вартістю в 100 карбованців і ще 100 карбованців вручалося готівкою. 50 з них призначалися для другого коня. Переміг Півник 2-й М. Попова. Три версти він подолав за 6 хв. 9 сек. Протягом 130 років Київський іподром зазнав злетів та падінь, змінювалися мета та завдання. До революції біги мали, переважно, характер комерційно-спортивний. Через роки вони стали відбивати рівень селекційно-племінної роботи кінних заводів. Старий іподром на Печерську приваблював досить респектабельну публіку. Біги були найулюбленішим дозвіллям. Розігрувався навіть приз для шляхетних вершників.

Новий іподром, збудований понад 30 років тому, за своїм обладнанням та якісними показниками відразу потрапив до числа найкращих колишнього Союзу. Його відкриття в серпні 1966 року було відсвятковано ХІІ Всесоюзними змаганнями кіннотників колгоспів, радгоспів та кінних заводів. Потім ще 4 рази в Києві провадилися такі змагання. Встановлені 1985 року рекорди рисистих не побито й досі. На жаль, віддаленість іподрому від центру та й, мабуть, віяння часу пригасили інтерес киян до гарних, видовищних бігів.

Кіннотники з Голландії, Словаччини, Естонії, Литви, Росії, що приїхали на чемпіонат вершників до Києва, знайомі не перший день. Рисисті - не захоплення, це - справа їх життя. І Алли Ползунової - президента Асоціації рисистих СНД, і голландця Ванн Беека, котрий п'ять років тому перемагав на Київському іподромі, й Івана Вукова з Словаччини. За традицією на чемпіонаті змагаються вершники на місцевих конях. Перед першим гітом майстер "роздобуває" собі коня за жеребкуванням. У трьох наступних гітах рисаками обмінюються. Вершник, який прийшов до фінішу останнім, отримує коня-переможця, а перший бере коня, що "проштрафився". Відповідно другий вершник пересідає на передостаннього рисака і под. Випадковість у визначенні майстерності вершника зводиться до мінімуму. Якщо не зважати на талан та вдачу.

Відмінно провів дистанцією всіх своїх коней чудовий київський майстер-вершник Юрій Об'єдков. Він став чемпіоном. Друге місце посів Євген Морозов з Костроми. Найкращий таллінський вершник Нейнар Нимісте - третій призер. Наступний чемпіонат відбудеться в Москві, а заключний - в Талліні.

Розіграш другого великого призу - на честь 130-річчя іподрому сприяв розпалові пристрастей. Багато хто робив ставку на Каміна, гнідого жеребця з Дубровського кінного заводу Полтавської області. Він переможець восьми традиційних призів, у тому числі й призу "еліти". Кінь інтелігентний, добрий, розумний. Біжить легко, гарно. Але ось вже пряма перед фінішем. Поряд з Каміном з'являється Приморськ (власник - В. Федосєєв). На трибунах ревіння: "Давай, Каміне, давай!", "Приморськ, піднатисни!"... Заповітний контрольний стовп - й гордовита морда Приморська виявляється попереду. За 2 хв. 02,5 сек. привів його до перемоги наш досвідчений вершник Микола Севастьянов. Олександрові Скворцову, що працює з Каміном і неодноразово поділяв з ним перемогу, не пощастило. Камін програв одну десяту секунди. Суперник був гідний. Втім, у тому й краса змагань, що фортуна непередбачувана. Приємною несподіванкою стало третє місце Ценза, сірого українського жеребця Погребищенського цукрового комбінату, на котрому їхав верхи Анатолій Приволень. Побили власні попередні рекорди Голгофа та Геометрія. Вони показали час 2 хв. 05 сек. Чудово. І все ж таки, за великим рахунком, для більшості тих, хто прийшов на іподром у неділю, головними були не перемоги. Ліпше за це - просто ще одна зустріч з улюбленцем-конем.