Портрет грушки

У Львові рятують дерево із саду Івана Франка

Львів'яни і гості міста добре пам’ятають свято, що його організували два роки тому у Музеї Івана Франка на честь Франкової груші. Тоді дерево щедро вродило, і музейники запросили всіх охочих поласувати плодами, також – посмакувати штруделем з грушево-яблучною начинкою та грушевим конфітюром. Людей прийшло тоді так багато, що, як жартували у музеї, «яблуку (якщо точніше – грушці) ніде було впасти!».

«А от минулого року, на відміну від позаминулого, грушка не вродила, – розповідає «Дню» завідувач науково-освітнього відділу Музею Франка Марта Волошанська. – Звернули ми на увагу й на те, що дерево вкрилося наче іржею і що зарано опало листя. То мусили викликати з Києва арбориста Володимира Леоненка, якого міська рада вже неодноразово запрошувала до Львова для лікування старих дерев. Він двічі оглядав нашу грушку і зробив експертний висновок. Але проєкт – доволі коштовний. Йдеться про комплексне впорядкування крони та лікування стовбурової частини, а саме – видалення «злоякісних» пеньків та цементних пломб, лікування зон утворення «дятлових пазух», внутрішньостовбурове лікування від ядрової гнилі, поетапне пломбування порожнини якісними матеріалами з остаточною консервацією відкритих ран, монтаж системи стабілізації груші на випадок несприятливих погодних умов і таке інше. Загальна вартість робіт – 64 тисячі 261 гривня. Ми з такою сумою ради собі не дамо, бо через карантин не маємо надходжень.   Спочатку хапалися за голову через таку велику суму, а потім дійшли висновку, що не можемо лишити грушку в біді, мусимо вилікувати, бо це – єдине Франкове дерево, яке залишилося з його саду».

Груші – 118 років. Садив її Іван Якович зі синами, щойно оселившись в омріяній власній домівці – віллі на Понінського. Звісно, дерево – старе. Але, як пояснив музейникам арборист, фруктові дерева можуть жити до 700 років. «Отож, наша грушка – відносно молода, – говорить Марта Волошанська. – Тому й хочемо продовжити їй життя».

Аби не ходити по людях із простягнутою рукою, у музеї започаткували низку заходів з порятунку дерева.

Від початку серпня на території Дому Франка триває пленер «Портрет груші: Франкове дерево під пензлем львівських художників». Зголосилися на ініціативу намалювати грушу, аби увіковічнити її як цінний мистецький експонат та важливий арт-об'єкт, художники, які вже представляли свої полотна у виставковому залі Музею Франка, – Ольга Падовська, Ольга Пухінда, Олена Каменецька-Остапчук, Ірина Фартух, Леся Рось, Олена Мікула, Євген Потапов, Клавдія Потапова, Наталя Курій-Максимів, Максим Максимів та Орест Сколоздра.

В кінці серпня, під час Франкових днів, відбудеться виставка пленерних робіт.

«Маємо у своїх фондах картини майстрів, які колись малювали грушку, – продовжує розповідь Марта Волошанська. – Це нам також цікаво – продемонструвати роботи з фондів. І їх покажемо на виставці. А після цього робитимемо аукціон, до якого маємо підготуватися – запросити меценатів, котрі готові купити мистецькі роботи».

Марта Волошанська розповідає, що у музеї з нетерпінням чекають закінчення карантину, аби проводити інші заходи для того, щоби заробити кошти на порятунок груші.

Перший етап робіт арборист запланував на осінь, коли дерево скине листя. Продовжить – навесні.

А працювати є над чим – грушка заввишки метрів із сім.

Про подальший перебіг доброчинних акцій з порятунку груші Франка – згодом, вже після проведення виставки 28 серпня та аукціону. А наразі велика подяка працівникам Музею Франка за отаке, трепетне, ставлення до всього, що стосується імені їх патрона. Сама втіха спостерігати за цим.