Офіцер-художник

«Ніколи не вірила у дива, по службі довіряла тільки перевіреним фактам. Та життя вирішило показати мені, що часом навіть нездійсненні мрії можуть стати реальністю. Так, у один день я прокинулася знаменитою», — з інтриги розпочинає розповідь про себе старший лейтенант військової частин № А1660 Наталія ЖИЖКО. Торік її життя розділилося на «до» і «після» — перемога у міжнародному мистецькому конкурсі «Golden Time» в Лондоні відкрила нові перспективи. Вінничанка зайняла там одразу два призових місця: перше і третє. А в травні 2019 художниця здобула 1, 2 та 3 місця на міжнародному конкурсі мистецтв у Німеччині, виборола 1 місце в Туреччині Цього року вже виборола гран-прі від «Golden Time» і восени готується їхати на нагородження до Великобританії. За цей час у творчому доробку офіцера-художника зібралося майже 250 робіт, більшість із них вже по приватних колекціях у різних країнах світу, а тематичні експозиції «мандрують» із міста у місто.

ДО ЖИВОПИСУ ПІДШТОВХНУВ ВИПАДОК

Наталія Жижко не має академічної художньої освіти, за її плечима лише Вінницька художня школа та домашні майстер-класи від дідуся Феодосія Сарабуна. Він ще з дитинства прищепив їй вміння бачити світ у живописних фарбах. Та в силу різних причин із мистецтвом жінка долю не пов’язала. Закінчивши Вінницький політехнічний інститут, вона призвалася до лав ЗС України. І дитяча мрія стати художником відійшла на другий план. Восени 2018 року через напружену ситуацію на роботі Наталя знову взяла в руки пензлі. Тоді вона навіть не підозрювала про свій нерозкритий творчий потенціал. Натхнення було настільки потужним, що картини просто «вилітатимуть» з-під її рук, як кадри на фотоапараті.

«Я служу начальником зміни окремого полку зв’язку, у підпорядкуванні 14 військових. Команда відповідає за зв’язки між підрозділами, відомствами, вищим керівництвом. Буває дуже «весело»: поломки, нештатні ситуації, або знімаєш трубку і не знаєш, хто на тому кінці проводу. Тому в команді мають бути надійні і перевірені люди, — відзначає жінка. — Коли з роботи звільнився мій колега, з яким ми відслужили пліч-о-пліч 20 років, я почувалася спустошеною. Завжди думала, що служба — це моє покликання, але його звільнення спонукало до переосмислення життєвих орієнтирів. Так розпочався пошук чогось нового. Спершу писала вірші, навіть пісні, а потім побачила, як знайома вишиває іспанку з квітами і вирішила її малювати. Додало азарту те, що вона мені сказала: «Вишити складно, а намалювати нереально».

АКВАРЕЛЬ ПОДАРУВАЛА СТИЛЬ І ПОЧЕРК

Звільнившись після зміни, Наталя пішла у художню крамницю, придбала матеріали і, не лягаючи спати, почала малювати. Чоловік скептично поставився до настроїв дружини, та відмовляти не став: «хочеш-малюй» і пішов спати. Але коли вранці побачив роботу, очам не повірив. Він, звісно, знав про навчання Наталі у художній школі, бачив її дитячі малюнки, але не навіть уявити не міг, що має за дружину талановиту художницю. З того часу, як розповідає Наталя, чоловік не шкодує грошей ні на фарби, ні на полотна. Буває, навіть теми підкидає — принесе свіжих грибів, зробить з тканини драпіровку і сформує натюрморт — сідай та пиши.

«Я навіть сама від себе не чекала, що через стільки років зможу відновити техніку і навіть винайти своє. Та, як казав мій вчитель Валентин Івлієв: «Якщо в людині живе вірус живопису, то рано чи пізно він все-таки вирветься», — продовжує Наталія. — Спершу я використовувала олійні фарби. Дивилася відеоуроки, підсіла на майстер-класи художників, але скопіювати не виходило. Натхнення ловила на майданчику Pinterest, дивилася на світлини у стилі прованс і писала щось своє, дофантазовуючи композиції. Якось випадково натрапила у картинній галереї на чорні полотна, так народилася серія робіт з тваринами, яка дуже гарно розійшлася по друзях, знайомих і незнайомих. А торік захотілося писати аквареллю і це дало новий поштовх у творчості. Я знайшла свій стиль і почерк. Тепер мої роботи впізнають, запрошують на виставки, цікавляться можливістю придбати. Відверто, не чекала, що акварель може буде настільки популярною».

ДВІ СТИХІЇ

Живопис художниці виглядає абсолютно незалежно від зовнішньої кон’юнктури, вона пише природу і все те, що оточує. Прекрасні пейзажі та неповторна краса квітів переносить глядача з одного місця в інше, викликає подив та щире захоплення. Художниці близький реалізм з нотками імпресіонізму. В перекладі з французької «імпресіонізм» — «враження», говорить Наталія, саме його вона намагається справити на глядачів, які дивляться на її роботи. Головне — підняти їм настрій. Її твори пронизані повітрям, романтичним настроєм та гармонією. Це безумовно позитивний живопис, який може подарувати тепло та комфорт будь-якому помешканню — незалежно від того, чи прикрашатимуть картини стіни затишної кухні, чи великої зали.

«Друзі дивуються, як у мені вживається дві стихії — військова служба і живопис, — усміхаючись, каже художниця. — Сама не знаю, але цей шалений фонтан натхнення, який відбивається на полотні, приносить мені рівновагу. Приходиш після доби чергування, втомлена страшенно, могла б завалилися і спати, а я сідаю та малюю... Роботи виставляю у соціальні мережі — там уже маю свій фан-клуб. Люди підтримують, висловлюють своє враження. І це надихає! Спілкуюся з професійними художниками з різних країн світу, буває, консультуюся чи запитую поради. Я не соромлюся помилятися, люблю конструктивну критику, бо це допомагає рухатися вперед, розвиватися, розкривати нові грані можливостей. Не так давно зрозуміла, що можу ілюструвати книги. Отримала пропозицію від письменниці Ірини Федорчук, потім звернулися Валерій Хмелівський та Євгенія Юрченко. У їхній збірці «Буріме на двох» розміщені мої малюнки. Зараз вони готують ще одну поетичну збірку про Вінницю, у ній мої акварелі».

За плечима Наталії вже 9 персональних виставок в Україні та за її межами. У творчому доробку майже 250 робіт. Зараз її роботи представлені у Чорноморську, де проходить виставка аквалеристів. 3 липня відкриється виставка у Будинку Художника, у Києві. У експозиції — 5 робіт Наталії. Восени вона планує їхати на нагородження в Лондон, а у грудні долучитися до виставки в Італії. Та чи не найбільше нині мріє жінка про час і можливості для подорожей. Вона часто влаштовує собі віртуальні екскурсії художніми галереями світу. Але одна річ дивитися на роботи великих художників через екран, а інша — побачити їх наживо.