МЕНЮ

Корифей-романтик

Зоя ЧЕГУСОВА, заслужений діяч мистецтв України. Ілюстрації надані організаторами вернісажу
15 листопада, 2018 - 10:08
У галереї «Митець» відкрилась ретроспективна персональна виставка Бориса Олександровича Литовченка

Нині корифей української школи живопису, на піднесенні творчих сил, залишаючись романтиком, відзначає свій 80-річний ювілей.

Борис Олександрович віддає перевагу художнім традиціям реалізму, імпресіонізму, постімпресіонізму, плідно працюючи понад півстоліття в усіх жанрах живопису — пейзажі, натюрморті, портреті, ню, тематичній картині. Від 1964 року педагог Державної художньої середньої школи ім. Т. Шевченка в Києві, навчивший і виховавший сотні юних митців, вражає і сьогодні своєю неймовірною працелюбністю, осяяною натхненням. Водночас дивує мобілізованістю до індивідуальної творчості, пройнятої подвижництвом та спартанським ставленням до неї.

Яскравими свідченнями обдаровання Бориса Литовченка є його живописні полотна музейного рівня. Насичені колористичною невгамовністю і безоднею світла твори виконані в невимушеній імпульсивній манері письма, де відчувається рух сильного пензля з енергією нестримних мазків шукача краси і гармонії, який кохається у фарбах і ніби розчиняється в них. Хист образно-пластичного мислення живописця Б.О. Литовченка, який має природжене чуття колориста (принагідно відзначу, що він самородок — ніхто з його старших родичів ні по батьківській, ні по материнській лінії не був художником), відчувається в його натюрмортах з розкішними квітами і ягодами, написаних емоційно в широкій манері, але особливо — в невичерпних за тематикою та різноманітних за образотворчо-виражальними засобами картинах-пейзажах.

«Можна часом висловити пейзажем те, для чого слів людських нема...», — стверджував Максим Рильський. У цьому ж переконують і твори Бориса Литовченка: емоційні кримські та чорногорські марини з їх силою-силенною світла і повітря, що втілюють красу морської стихії; численні архітектурні пейзажі рідного Києва; мальовничі краєвиди Карпат; зображення уславленого українськими митцями с. Седнєва на Чернігівщині.

У численних полотнах, написаних з натури — на одному подиху alaprima, які випромінюють свіжість і соковитість барв, прочитується цілий світ переживань та почуттів, викликаних розмаїтістю станів природи: мажорним весняним пробудженням, буйним літнім цвітінням з ефектами мінливого сонячного освітлення, щедрою різнобарвністю осені, щемливою зимовою поетикою. При цьому ефект подібності чи «копіювання місцевості» для митця — не головне: натура для нього важлива передусім як поштовх до творення своїх авторських художніх образів.

«ВІТРИЛЬНИК», 2009 рік

 

Борис Олександрович закінчив Одеське державне художнє училище ім. М. Б. Грекова, де навчався у таких прекрасних викладачів як Г. Крижевський і О. Ацманчук. Уже1964 року закінчив живописний факультет Київського державного художнього інституту, в якому педагогами були такі славетні художники як В. Костецький, В. Пузирков, І. Штільман, К. Трохименко. Водночас гідний представник київської мистецької школи і впродовж шістдесяти років киянин Б.Литовченко «до сивини» зумів зберегти у своєму живопису чарівність одеської художньої школи, пройдену ним у юнацтві, з її музикальністю, щирістю і поетичністю, не втративши артистичний темперамент молодої людини разом зі світлою, немов залитою щедрим південним сонцем палітрою та енергійним вільним мазком. І, що особливо підкуповує в полотнах художника, які малювалися ним у різні історичні періоди України — це некон’юнктурність, на відміну від праць багатьох його перевесників.

Головний життєвий принцип Бориса Олександровича залишається незмінним: «Хто працює, той правий»! Тому що він прожив довге трудове життя. Господь нагородив миця не лише Ангелом-Охоронцем, а й щасливим даром життєрадісного, пройнятого оптимізмом світобачення, яке він зберігає до сьогодні, продовжуючи і розвиваючи славетну традицію українських класиків живопису високого пієтету до природи і земного життя.

Картини Б.О. Литовченка познайомили з Україною численних глядачів на всеукраїнських і міжнародних імпрезах, зокрема в Токіо (Японія; 1990), Берліні (Німеччина; 2009), на персональних виставках у галереї Troyanovska в Сан-Франциско (США; 1991, 1992), аукціонах UKRAINART в Бордо (Франція, 1993), аукціоні Джона Николсона в Лондоні (Англія, 1998, 2000-і рр.) тощо.

Роботи ювіляра зберігаються в дирекціях художніх виставок Міністерства культури України та Національної спілки художників України, в приватних колекціях України, США, Канади, Ізраїлю, Польщі.

Живописні роботи Бориса Олександровича можна побачити в галереї «Митець» до 20 листопада.