Кому потрібна українська символіка,

Художник, на ім'я Василь, претендує на найоригінальніше зображення українського національного прапора: грубими мазками він намалював на полотні кукурудзяний качан ядучо-жовтого кольору і небесно-блакитний баклажан. Ось яка абстракція до 6-ї річниці проголошення Незалежності... Василь - єдиний з тих, кого я зустрів на Андріївському узвозі, хто торгує власною продукцією. Решта тут просто тримають місце. І що саме продавати, їм байдуже. Головне, щоб купували. І, звичайно, особливі надії покладають на святкові дні. Проте надзвичайного ажіотажу на Андріївському не спостерігалося.

Козак-гуморист із сотні імені Богдана Хмельницького пояснює низькою купівельною спроможністю місцевого (українського) населення те, що немає інтересу до представленої продукції - декоративних прапорців України, Канади та Німеччини і великого національного прапора. Ці прапори охоче брали іноземці. Для них це - сувенір із далекої екзотичної країни. А такі національні сувеніри, як цибулина ціною в 1 гривню та малесенький горщик із двома синіми і однією жовтою квіточками, іноземні гості роздивлялися, як прояв незрозумілого для них гумору. Їм давай щось простіше. І торгівці охоче цим користувалися, пропонуючи матрьошок, дядьків-череванів, з обов'язковим оселедцем, або опасисту красуню Ганну. Матрьошки привозять із Росії у вигляді нерозфарбованих болванок, і наші майстри самі їх розфарбовують.

- Вау! - вигукує іноземець. - Справжній юкрейніан матрьошк! Хау мач?

Українські матрьошки коштують значно дорожче, ніж російські Дуняшки та Машки. Тому що "справжні"...

Двоє продавців Євген та Юрко, розмірковуючи про неспроможність своїх земляків купити національні сувеніри, не дуже жалують іноземців за всієї їх "упакованості". "Підходить, приміром, наш, - каже Юрко, - і якщо щось йому сподобалося, останні віддає. А ці, маючи в кишені штуку баксів, за два центи торгуватимуться півгодини..."

У великому асортименті були представлені гуцульські сокирки, булави від 15 до 60 гривень ("нею сам Богдан розмахував!", мозаїчні панно, маски з дерева, ганчір'яні ляльки і різні картинки на сільську тематику... Усе те ж саме, що й звичайно.

Уже втративши надію знайти якусь футболку з національним прапором або тризубом, або з написом до річниці, я раптом побачив, що стою перед величезним рядом. Ось воно! І не лише воно - тут, виявляється, футболки і з динамівською, і з пивною, і з горілчаною атрибутикою. А що? Здорова конкуренція... І ціни Божі: 9 та 18 гривень за одну футболку залежно від кольору. Купувати їх, однак, ніхто не квапиться. Як і вражаюче виразні фігурки із бронзи та олова ціною від 30 до 100 гривень. Мені доводять, що на весь цей товар є попит. "Минуть свята, - кажуть продавці, - схлинуть роззяви, яким аби поштовхатися, прийдуть ті, кому це треба, і куплять..."

- І кому ж це потрібно? - питаю.

- Тим, хто поїхав з України назавжди, - відповідають.