МЕНЮ

Керамічний код Івана Левинського

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів. Фото авторки.
22 листопада, 2019 - 18:39
У Львові представили понад 300 пам'яток на згадку про видатного архітектора і підприємця

Масштабну експозицію розмістили у п’ятьох залах Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (проспект Свободи, 15). У показі «Керамічний код Івана Левинського (погляд через століття)»  – понад три сотні експонатів зі збірки МЕХП та з приватних колекцій, якими організатори виставки прагнули продемонструвати все різноманіття керамічних надбань світового рівня митця і підприємця.

У музеї особливо наголошують на тому, що дві третини виставлених на оглядини пам'яток (від цеглин – до дахівок, від мініатюрних плакеток – до вишуканих амфор) вперше показують широкому загалу. І додають, що керамічні коди Івана Левинського, «як своєрідний додатковий фасад міста», донині ваблять око львів’ян і гостей міста колористичними акцентами, довершеними формами і загадковими орнаментами.

Варто додати, що поточний рік у Львові оголошений Роком Івана Левинського (1851 – 1919). Цю легендарну особу в історії міста Лева, чий підпис є на планах багатьох будинків, по праву називають будівничим Львова. «Вражає, але наприкінці 1890-х років – у перші роки ХХ ст. одночасно Іван Левинський відповідає за будівництво оперного театру, готелю «Жорж», пасажу Міколяша, комплексу єврейського шпиталю, комплексу нового двірця, – розповідав в одному з інтерв’ю багаторічний дослідник життя та творчості Івана Левинського, науковий куратор подій Року Івана Левинського, доцент кафедри нової та новітньої історії Українського католицького університету Ігор Жук. – Йому довіряють найбільші проєкти у період наймасштабнішої в історії розбудови Львова. Його основні переваги – вміння будувати швидко, дешево, добре і якісно. За словами Андрія Корнеллі – одного із засновників Українського технічного товариства, який близько знав Левинського, – його постать «можна поставити в ряді геніяльних творців великого промислу, яких приміри бачимо лише серед висококультурних та могутніх народів Німеччини, Англії та Америки. [ ... ] В анальогічних умовах та на ґрунті власної держави проф. Іван Левинський станув би побіч таких потентатів, як Морґан, Рокфеллєр, Форді ін.».

 

За словами Ігоря Жука, вирішальну роль в біографії Івана Левинського як підприємця мала співпраця з професором Юліаном Захарієвичем. Молодий архітектор був спершу його учнем в Політехніці, а згодом, з кінця 1880-х років і до 1898 року (року смерті Захарієвича), – партнером. В тандемі вони задумали і великою мірою втілили ідею розбудови нового району Львова – Кастелівки. Тут роль партнерства є чи не вирішальною: оскільки купувати землю довелось за кредитні гроші, без співпраці з професором Захарієвичем, який мав у місті потужні впливи та зв’язки, Левинському навряд чи би це вдалось.

У час співпраці з Захарієвичем Левинський налагодив практично замкнений  цикл виробництва. Його фірма продає клієнтам ділянки під забудову, проєктне бюро опрацьовує плани, його фабрика постачає необхідні матеріали і свої ж будівельники та інші фахівці виконують усі роботи. За такою ж схемою у Львові поставали десятки будинків щорічно, і не лише на Кастелівці. 

Купити на фабриці Левинського, яку він заснував ще 1885 року і стрімко розвивав, можна було все: цеглу, цементні і бетонні вироби, дахівки, кахлі, підлогові й настінні плитки, будівельну і художню майоліку. У нього також були майстерні для виробу залізних конструкцій будівельних й артистичних, лакерувальні майстерні тощо.

Щодо кераміки, то Левинський так пояснював своє ставлення до неї:

«Будівничі грають в карти, прикладаються до чарки, мають полюбовниць. А в мене єдина коханка – це кераміка». Очевидно, перейняв цю любов Левинський від Юліана Захарієвича, бо саме професор був великим поціновувачем кераміки, колекціонував її...

На відкриття виставки «Керамічний код Івана Левинського (погляд через століття)» прийшла сила-силенна людей. Серед присутніх – архієпископ, митрополит Львівський, владика Ігор Возьняк, представники міської та обласної гілок влади, професори Львівської національної академії мистецтв,  архітектори, художники, майстри кераміки…

Організатори  виставки сподіваються, що цікавість до показу і до самої особи будівничого Львова, промисловця, громадського діяча, професора, філантропа та фантастично успішного бізнесмена не вщухатиме всі п’ять місяців експозиційного періоду «погляду через століття». І, звісно ж, запрошують до Музею етнографії, аби спробувати розшифрувати загадковий і вічний керамічний код Івана Левинського. Це можна зробити, звісно, самостійно, але ліпше – через кураторські екскурсії.