Ця цікава спеціальність - посередник,

Для іноземців, що побували в Україні, однією з найбільших загадок назавжди залишається те, як наші студенти, що шість місяців не отримують свою в середньому десятигривневу стипендію, не тільки не гинуть з голоду, а ще й мають кошти на дрібні витрати і організацію мало не щоденних застіль у гуртожитку.

Це ще більш дивно через те, що вільного часу, щоб десь підробляти, у студентів не так і багато, бо зараз усе більше вузів забороняє студентам вільне відвідування лекцій, вводячи за прогули різні покарання від грошових штрафів до виключення. На що ж тоді живуть ці молоді люди, більшість із яких не має ніякої підтримки з боку батьків? Відповідь проста: студенти таки підробляють, однак форми традиційного заробітку за останній час дуже змінилися. Значно менше молоді виїздить на сезонні роботи, наприклад, збирання яблук, практично немає студентів на будівництві -- некваліфікована робоча сила там зараз непотрібна, стало дуже важко поєднувати навчання із роботою "човника". На зміну цим зайняттям прийшли нові, у тому числі така специфічна робота, як посередництво при продажу квартир. Нині серед столичних маклерів близько дев'яноста відсотків - студенти. У цій роботі їх особливо приваблює вільний графік і можливість швидкого заробітку. У той же час посередництво вимагає і наполегливості в пошуку клієнтів, яка властива молодим людям.

Наприклад, мій знайомий студент Інституту журналістики Анатолій Врягін зараз починає свій робочий день з того, що розклеює в людних місцях кілька десятків оголошень, в яких обіцяє всім бажаючим здати квартиру на будь-який смак. Звичайно, ніякої квартири у нього немає. Список кімнат, які здають кияни, він купує в посередницькій фірмі. Його завдання - запропонувати людям, які будуть дзвонити за оголошеннями, різні варіанти з цього списку. Якщо хоч один зацікавить клієнта, Анатолій за суму, що дорівнює місячній орендній платні, дає йому потрібні координати. Єдиний, хто залишається незадоволеним від цих операцій - це Анатолієва сестра, яка через зливу дзвінків до брата не може, як було колись, годинами спілкуватися по телефону з подругами.

Посередництво - справа досить вигідна для того, щоб навколо нього існувало безліч фірм, які називаються або "агентствами нерухомості", або "юридичною фірмою", або взагалі "інформаційним агентством", але, незалежно від назви, всі вони займаються одним - збирають інформацію про оренду квартир у Києві, яку і продають маклерам за ціною від десяти до двадцяти гривень. Справа себе окуповує, адже оренда квартир у Києві рідко коли коштує менше восьмидесяти доларів, а за місяць можна провернути чотири-п'ять операцій.

Із розмови з посередниками можна зробити висновок, що найлегше в столиці знайти квартиру дівчатам, бажано із Київської області. Вони не бешкетують і охайно ставляться до житла, найважче ж - кавказцям. Та й не всі маклери беруться працювати з гостями із Закавказзя, часто буває, що познайомившись із господарем потрібної квартири, ці люди домовляються з ним вже без участі посередника, нічого, звісна річ, не заплативши останньому.

Діяльність маклерів - розклеєні в людних місцях столиці оголошення про оренду квартир - видна буквально всюди. Знаєте, як відрізнити оголошення, написане простим смертним від написаної посередником? Дуже просто, тільки маклери закінчують свої оголошення застереженням: "Прохання посередникам не турбувати".