Боротьба за лося

Рівно рік тому міністр екології Остап Семерак розповідав громадськості, що підготував наказ про внесення лося європейського до Червоної книги України. На цьому давно наполягали екологи, оскільки за останні роки кількість цих тварин суттєво скоротилася через браконьєрство. Мисливці, звісно, категорично проти. Вони навіть намагалися вплинути на рішення Національної комісії з питань Червоної книги, що готувала наукове обґрунтування для Міністерства екології та природних ресурсів.

Так чи інакше — уже рік лось вважається червонокнижною твариною. Утім, мисливцям дуже хочеться переграти ситуацію. 26 листопада в Окружному адміністративному суді Києва почався розгляд позову від мисливського товариства «Метос» до Мінекології, Національної академії наук України та Інституту зоології імені Шмальгаузена з вимогою скасувати наказ про внесення лося до Червоної книги.

«ГАРЯЧА» АКЦІЯ

Того ж дня під стінами Окружного суду одночасно пройшли два мітинги — зоозахисників і мисливців. Було гаряче. Мисливці вирізнялися жовтогарячою символікою: у кого жилет, у кого шапка такого кольору, а ще — агресивністю. Одним з головних спікерів від мисливців був політик Євген Червоненко, який прославився фотографіями на тлі вбитих на полюванні тварин. Словесні перепалки між мітингарями завершилися тим, що Павла Вишебабу, координатора кампанії «ХутроOFF», та ще кількох активістів облили зеленкою. Одна з учасниць акції отримала тілесні ушкодження. На захист зоозахисників приїхав «Національний корпус».

Потім баталії перенеслися в залу судових засідань. Вердикту суд не виніс, натомість долучив третьою стороною зоозахисників, представників Київського еколого-культурного центру та... мисливців. Також суд узяв паузу, щоб усі сторони могли ознайомитися з матеріалами справи.

«Вони хочуть вбивати та знищувати», — так коментували активісти наміри мисливців. Варто нагадати, що Остап Семерак пішов їм на поступки, коли дозволив відстріл 160 особин лося в минулорічний сезон полювання. Це вдвічі менше, ніж раніше.

ХТО ПОРАХУЄ ЛОСІВ?

Кількість лосів в Україні, невідома. За даними екологів, 1991 року в нас нараховувалося понад 14 тисяч особин, а в 2017 році — менше ніж дві тисячі. Остап Семерак обіцяв провести відповідні наукові дослідження, щоб зрозуміти, яка популяція лося європейського в Україні. Дослідження планували на осінньо-зимовий період. Які його результати, «День» намагався вивідати в Мінекології, ще два тижні тому надіславши інформаційний запит. Також ми цікавилися, з якою позицією міністерство братиме участь у суді за позовом мисливців. У прес-службі обіцяли відправити відповідь якнайшвидше, ми досі її чекаємо.

На сайті Мінекології про облік лося інформації немає. Так, прес-служба лише цитує виступ Остапа Семерака в жовтні цього року на засіданні уряду, де він зазначив, що облік триває. На цьому ж засіданні міністр просив уряд підтримати постанову, за якою за незаконне добування чи нанесення шкоди цій тварині передбачається штраф 130 тисяч гривень.

Натомість відсутність статистики грає на руку мисливцям. На сайті громадської спілки «Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств», яка разом з ТОВ «Метос» подала судовий позов, розлого пояснюють, чому вважають внесення лося до Червоної книги протизаконним: «Статтею 14 Закону України «Про Червону книгу України» передбачено, що підставою для занесення видів тваринного і рослинного світу до Червоної книги України є наявність достовірних даних про чисельність популяцій та їх динаміку, поширення і зміни умов існування, але такі дані, що підтверджують необхідність вжиття термінових заходів, відсутні».

«У МИСЛИВЦІВ НІЧОГО НЕ ВИЙДЕ»

Тож нема даних — нема підстав для охорони лосів від браконьєрів. Віталій ХАРЧЕНКО, заступник директора з наукової роботи Інституту зоології імені Шмальгаузена НАН України, в розмові з «Днем» нагадав, що торік Українське товариство охорони птахів коштом німецьких партнерів провело аерозйомку над двома мисливськими господарствами. Але це важко назвати ґрунтовним науковим дослідженням.

«По суті, обліку лося не було. Мисливці кажуть, що ось я купив рушницю, набої, витратив гроші, а тепер ви порушуєте мої права, — продовжує Віталій Харченко. — Так кажуть мисливці, які фактично є власниками господарств або їхніми керівниками. З іншого боку, хіба більше нема на кого полювати? Є кабани, косулі. Я розумію, що полювання — це галузь індустрії, бо люди купують набої, витрачають на це гроші. Це нормально, доки все у межах розумного. Якщо людина купує ліцензію та їде полювати, хай їде, вона, може, й не використає цю ліцензію. Але треба, щоб мисливці щось робили, щоб було на кого полювати. Можна полювати на оленя, він майже такий самий і більш рухливий, застрелити його важче. Адже полюють не для їжі, а заради спорту».

«Усе дуже змінилося за якихось 10—20 років, — резюмує пан Віталій. — Раніше мисливці були натуралістами, які реалізовували свою любов до природи, хоча щось і відстрілювали. Зараз такого немає. Бідні люди не їздять на полювання, хіба на качку чи зайця. А лось — це дуже елітне полювання. Та в мисливців нічого не вийде, це вже не перший їхній позов, попередні суди їм відмовили».

Коли верстався номер: В Україні виключили лося з Червоної книги та дозволили полювати на нього