МЕНЮ

Японія понад усе

Ян БУРУМА
15 січня, 2019 - 10:15
або Чому Сіндзо Абе хоче скасувати велику частину післявоєнного порядку, встановленого США

На сьогодні навіть китобої постраждали від президента США Дональда Трампа. Цього року Японія вийде з Міжнародної комісії з промислу китів (IWC) і відновить комерційний китобійний промисел. Консервативний уряд прем’єр-міністра Сіндзо Абе стверджує, що вживання китового м’яса є важливою частиною японської культури, навіть якщо кількість японців, які насправді це роблять, зовсім мізерна в порівнянні з п’ятдесятирічним минулим. А вихід з IWC означатиме, що японські китобої зможуть ловити рибу лише в прибережних водах Японії, де тварин порівняно небагато.

Правда полягає в тому, що це рішення стало подарунком для декількох політиків із регіонів, де все ще практикується китобійний промисел, і націоналістам, які не люблять, коли іноземці з міжнародних організацій кажуть, що Японії можна і що не можна. Це цілком і повністю політичний акт, натхненний, як стверджує ліберал Асахі Сімбун, наполегливим закликом Трампа «Америка понад усе». Тут ідеться про «Японію насамперед». Хоча Трамп навряд чи заперечуватиме, що наполеглива вимога Японії на китобійному промислі шкодить іміджу країни.

У переконаного японського націоналіста Абе складні взаємини зі Сполученими Штатами. Подібно до свого дідуся, Нобусуке Кіші, також націоналіста, який був арештований як військовий злочинець  1945 року, але потім став лояльним антикомуністичним союзником американців, Абе робить усе можливе, аби залишатися поряд зі США, але при цьому хоче, щоб Японія була насамперед. Одна з його мрій — закінчити спробу свого дідуся переглянути післявоєнну пацифістську конституцію, написану американцями, і розробити більш патріотичний і, можливо, більш авторитарний документ, який узаконить застосування військової сили.

Японія має бути вірним американським союзником. У Німеччини й Італії, інших держав, переможених у Другій світовій війні, є НАТО та Європейський Союз. У Японії є лише Угода про взаємну співпрацю та безпеку зі США від 1960 року, щоб захистити себе від ворожих сил, а зростання Китаю викликає у японців жах. Ось чому Абе став першим іноземним політиком, після прем’єр-міністра Великої Британії Терези Мей, який поквапився особисто привітати Трампа 2017 року.

У багатьох важливих галузях Японія отримала величезну вигоду з того, що перебуває під крилом Америки, разом із післявоєнною конституцією, яка є не лише пацифістською, а й більш демократичною, ніж усі ті, що були у країни раніше, яка закріплює індивідуальні права, повне виборче право та свободу висловлювання думок. Конституційно позбавлена можливості брати участь у військових авантюрах, окрім як високооплачуваний виробник товарів під час різних азійських конфліктів Америки, Японія також, як і країни Західної Європи, могла б зосередитися на відновленні своєї промислової могутності.

Але демократія, якою все ще пишаються американці після її встановлення 1945 року, також була ускладнена втручанням США. Як і Італія, Японія була на передньому краї холодної війни. І подібно до християнських демократів Італії консервативна Ліберально-демократична партія Японії протягом багатьох років користувалася величезними сумами американських грошей, щоб не допустити прихід лівих партій до влади. Як наслідок — Японія стала де-факто однопартійною державою.

Це призвело до деякої шизофренії серед таких консервативних націоналістів Японії як Абе. Вони високо оцінювали щедрість Америки, а також її військову підтримку проти комуністичних суперників. Але їх глибоко обурила необхідність жити за нав’язаною іноземцями ліберальною конституцією. Також, як і Токійський трибунал з військових злочинів 1946 року, на якому іноземні судді засудили японських лідерів військового часу, конституція і все, що за нею стоїть, вважається національним приниженням.

Японські праві хотіли б скасувати велику частину післявоєнного порядку, встановленого США за підтримки японських лібералів. Ревізіоністський проект Абе стосується не лише пацифістської 9-ї статті, яка забороняє Японії використовувати збройну силу, а й таких питань, як освіта, надзвичайні закони та роль імператора.

Щоб змінити 9 статтю, нинішньому коаліційному уряду потрібна підтримка двох третин Парламенту, а також проведення всенародного референдуму. Після перемоги на виборах 2017 року, Абе отримав необхідну парламентську більшість. Чи виграє він референдум, усе ще під питанням, хоча він заприсягся перевірити це найближчим часом. В освіті він уже здобув декілька важливих перемог. «Патріотизм» та «етичне виховання» тепер є офіційною метою національної навчальної програми. Це означає, серед іншого, що підпорядкування державі, а не індивідуальним правам і свободі думки, прищеплюється в ранньому віці. Це також означає, що історія ролі Японії за воєнних часів, якщо її взагалі викладати, буде більше пов’язана з героїчним актом, яким молодь повинна пишатися.

У минулому США, попри всі свої недоліки та кримінальні конфлікти, все ще залишалися силою добра. Ідеал американської відвертості та демократії все ще гідний захоплення. Разом із тим, як у випадку із Західною Європою, залежність від військового захисту США має менш позитивний вплив. Унаслідок цього Японія стала як васальна держава: яким би не було бажання американців, Японія змушена це робити. Це може надати політиці ефекту інфантильності.

В епоху Трампа, Америка вже не настільки надійна. Це могло б принаймні допомогти сконцентрувати уми японців на тому, як жити у світі без американців. Але США також уже не є моделлю свободи та відвертості. Навпаки, вони стали прикладом вузького націоналізму, ксенофобії й ізоляціонізму. Японські націоналісти не потребують заохочення повторювати цю модель. Якщо вони це зроблять, Трамп, безумовно, не стоятиме на їхньому шляху. Вони перегукнуться із найгіршими аспектами сучасної Америки та відкинуть краще з того, що колись пропонували США.

Проект Синдикат для «Дня»