МЕНЮ

Про особливості канадського мультикультуризму

Микола СІРУК, «День»
28 серпня, 2018 - 10:47
Аріф Вірані: «Я вірю в підтримку України, я є її прихильником»

Депутат канадського парламенту, парламентський секретар міністра спадщини Канади Аріф Вірані днями вперше відвідав Україну. Він зокрема провів переговори з уповноваженим із прав людини, міністром оборони, зустрівся з лідерами кримськотатарського народу Джемілєвим та Чубаровим. У День Незалежності він був присутнім на параді. До інтерв’ю «Дню» стало відомо, що в офісі канадського депутата, який, до речі, виступав у канадському парламенті у вишиванці, стоїть прапор України. Тому розмову з канадським депутатом ми почали з питання, коли він установив цей прапор у своєму офісі в Торонто.

— Цей прапор я встановив одразу після обрання мене депутатом. І зробив це тому, що вірю в Україну, я є її прихильником, у моєму виборчому окрузі майже 9 тис. українців. І тому я досить часто зустрічаюся з ними. В моєму офісі часто бувають виборці, зокрема й українці. Наприклад, я приймав міністра культури України Нищука, який був з візитом у Канаді.

— Пане Вірані, коли ви вперше дізналися про нашу країну і зрозуміли, що вона собою являє?

— Це відбулося за останніх п’ять років, коли став займатися політикою. В мене були гарні вчителі, зокрема Христя Фріланд, яка вам відома. Вона навчила мене відрізняти вареники від пирогів. І для мене було дуже важливо зрозуміти цю відмінність (сміється)...

Думаю, що моя робота в Канаді, пропагування мультикультуризму, є важливою й у вашій країні. Це означає підтримку нашої різноманітності і знань про різні культури, етнічні та релігійні відносини. І цьому ми сприяємо в Канаді. Це допомагає розтопити лід у розвитку відносин між різними культурами. Я намагаюся говорити зі своїми виборцями їхньою мовою. Наприклад на тібетській мові з вихідцями з Тибету, на хінді з вихідцями з Південної Азії. Відповідно з вихідцями з України та Польщі українською та польською мовами. Завдяки цьому у вас розвиваються корисні навички.

— То ви знаєте багато мов?

— Ні, лише кілька. Я розмовляю англійською та французькою мовами, досить добре на хінді, суахілі, знаю кілька слів польською, українською та тібетськими мовами.

«ТЕ, ЩО МИ РОБИМО В КАНАДІ, МОЖЕ БУТИ ЗАСТОСОВАНО В УКРАЇНІ»

— Як вам вдалося інтегруватись у канадську культуру чи довкілля? Я читав, що ви народились в Уганді та емігрували звідти до Канади.

— Так, ви маєте рацію. Думаю, як багато канадців, я прибув звідкілясь. Канада є країною, яка приймала і буде приймати іммігрантів. Як це було у випадку українців, які іммігрували в Канаду 170 років тому. Канада і досі приймає біженців. Я був ще дитиною, коли моя родина була змушена покинути Уганду, і Канада відкрила двері для мене та моєї родини та тисячі інших угандійців та представників Південної Азії. Мої предки є вихідцями з Південної Азії. Багато індійців, які жили в Гані, Кенії та Уганді, 1972 були вислані урядами цих країн. Дехто виїхав до Індії, хтось до Пакистану, до Англії, Америки, а сім тисяч до Канади. І я був частиною семи тисяч.

На мою думку, краса Канади полягає в тому, що значною мірою це — країна можливостей. Так я маю коричневу шкіру, мусульманин, виходець із Південної Азії, біженець. Але я навчався в державних школах, закінчив два університети, став адвокатом зі спеціалізацією права людини. І 2015 року мене обрали депутатом. Але в цьому немає нічого дивного. Того року чотирьох біженців було обрано до канадського парламенту. 41 депутат із новообраних членів Палати Общин народилися не в Канаді, а в різних частинах світу.

Це є великою спадщиною Канади і свідченням того, що це — земля можливостей, і ви можете тут стати ким хочете.

Під час зустрічей помітив, що Україна розвивається, модернізується, стає все більше інтегрованою в євроатлантичний простір. І з цим також приходить відкритість, що є доброю справою, хоча разом із цим виникають нові проблеми. Я мав дуже гарну зустріч із Мустафою Джемілєвим і деякими іншими лідерами кримськотатарського народу. Ми говорили про канадський підхід до культурної різноманітності і про те, як, те що ми робимо в Канаді, може бути застосовано в Україні. І в цьому я бачу великі можливості для вашої країни.

«РІЗНОМАНІТНІСТЬ І ВІДКРИТІСТЬ»

— Пане Вірані, я бачив на вашій сторінці в Twitter, як ви дискутували з якимось месьє Берньє. Можете розповісти про що йшлося і в чому полягала суть дискусії?

— Ви дуже добре розбираєтесь у канадській політиці. Проблема з паном Берньє полягала в наступному. Буквально кілька днів тому він вийшов з консервативної партії Канади. А до цього упродовж трьох тижнів піддав критиці, як він зазначив, екстремальну мультикультурність. Він також розкритикував політику нинішнього уряду Джастіна Трюдо щодо зміцнення різноманітності й наголошення на нашій різноманітності як джерелі сили.

Я, зі свого боку, говорив про те, що наша різноманітність і наш мультикультуризм не може бути партійною справою і політичною проблемою. Це — національна проблема, яка існує з 1960-х років, коли канадець українського походження член парламенту Пол Юзик придумав цей термін. Він зокрема, сказав, що Канада це не лише країна корінних народів. Тому не може йтися лише про англійців чи французів, а й про різні мультикультури зі всього світу, польського, німецького та українського народу, представники якого оселилися тут понад сотні років тому і зробили дуже багато для розвитку країни.

Аріф Вiранi: Хочу зауважити роль Канади в підтримці України і зазначити, що відносини між нашими країнами схожі на родинні стосунки. І багато українців дивувались, як така людина як я, що має індійське походження, біженець мусульманин, демонструє таку підтримку України. Це для мене не складно, бо багато пристрасних канадців українського походження, які є відданими прихильниками вашої країни, розповіли мені про ці проблеми. І тому це робити досить легко, треба просто намагатися захищати громадянські свободи і принципи, виступати на захист політичних дисидентів

Це країна, в яку я вірю і в яку вірять майже всі канадці. Цікавим у дискусії з паном Берньє було те, що назву цій політиці на початку 1960-х років дав сенатор-консерватор. А прем’єр-міністр ліберал П’єр Трюдо оголосив її офіційною 1971 року, підписавши закон про мультикультуризм. І тому абсолютно неправильно, коли Берньє називає цю політику ліберальним партійним проектом. Адже мультикультуризм означає різноманітність, відкритість і можливість для таких людей, як я, скористатися перевагами можливостей і робити внесок для нації.

«МОЯ МАМА ПОРАДИЛА ПОЧАТИ ЧИТАННЯ ГАЗЕТ ІЗ ПЕРШИХ ШПАЛЬТ...»

— Хочу процитувати ваш інший твіт, який ви написали з нагоди 75-річчя вашої мами Сул, яка «заохотила вас припинити читати сторінки про спорт, і почати читання газет із першої шпальти». Як ви це прокоментуєте? (Сміється)

— Ви зробили багато добрих розвідок. Подібно для більшості людей, мама посідає спеціальне місце у вашому серці. Думаю, це привілей кожного у світі. Моя мама є неймовірною жінкою. Вона завжди заохочувала мене читати. Але в якийсь момент моя мама зауважила (це було в четвертому чи п’ятому класі), що я читаю лише про хокей, теніс та футбол, і порадила розпочинати читання з перших шпальт газет. Вона мене познайомила з такими речами як політика, уряд, поточні проблеми, внутрішня і міжнародна політика. І це стало для мене щось на зразок прозріння, і після цього я став багато читати, почавши з книжки про колишнього прем’єр-міністра П’єра Трюдо. Зрештою я почав вивчати політику, поступив в університет і за 20 років я балотувався на посаду депутата. А коли ви змагаєтесь за посаду депутата в Канаді, вам треба вести сильну кампанію і розмовляти з багатьма людьми, стукати в багато дверей. І моя мама разом зі мною стукала в багато дверей.

І навіть сьогодні, коли я зустрічаюсь із людьми з моєї громади, як наприклад, канадцями з українським походженням, вони не питають, як у мене справи, а як ваша мама? (сміється) Іншими словами вона справила враження на мене та виборців мого виборчого округу.

— Відомо, що останнім часом склались напружені відносини між вашою країною та Саудівською Аравією. Чи говорили ви на цю тему тут в Україні, щоб з’ясувати позицію нашої країни, на чиїй стороні вона?

— Не прямо, я говорив на цю тему. Але я можу сказати, що я пишаюсь тим, що наш підхід, який базується на цінностях у нашій зовнішній політиці, дипломатія. Думаю, аналогією тут може стати те, що впродовж трьох-чотирьох тижнів після інциденту з саудитами, сильної заяви прем’єр-міністра і міністра Фріланд, ви почули сильні заяви про Олега Сенцова, якого невиправдано засудили в Росії за діяльність у Криму. Це показує, що наш підхід є послідовним і ми дотримуємось наших принципів. Очевидно, те, що трапилось із саудитами, було помстою нам, але ми не відступили від нашої принципової позиції, яка залишалась незмінною упродовж багатьох років щодо родини Бадаві, яку переслідують у Саудівській Аравії.

Я цим пишаюсь і можу сказати, що ми будемо продовжувати такий самий підхід, який базується на цінностях і щодо Олега Сенцова та Володимира Балуха. І я обговорював це з уповноваженою з прав людини пані Денисовою під час перших годин мого візиту до України. Наступного дня на зустрічі з лідерами кримськотатарського народу Джемілєвим, Чубаровим ми говорили про продовження боротьби за базові свободи, громадянські права політичних дисидентів.

«Я ОБГОВОРЮВАВ ПІДГОТОВКУ УГОДИ ПРО СПІЛЬНЕ АУДІОВІДЕО-ВИРОБНИЦТВО»

— А як щодо практичного співробітництва між нашими країнами. Чи порушували якісь нові угоди під час вашого перебування в Києві?

— Я як парламентський секретар міністра спадщини Канади обговорював підготовку Угоди про спільне аудіовідеовиробництво, яка дозволить спільне виробництво фільмів та телепрограм у обох країнах. Йдеться про надання преференцій у економічному та податковому плані, щоб аудіовиробництво, до якого будуть залучені українці, що працюватимуть у Канаді, розглядалось як внутрішнє, і відповідно як залучення канадців, що працюватимуть в Україні, також вважалось внутрішнім виробництвом.

У нас є 56 таких угод в усьому світі, і сьогодні ми розробляємо подібну угоду з Україною. Я зустрічався з міністром культури Євгеном Нищуком і зрозумів, що українська сторона дуже зацікавлена в цій угоді.

Хочу зауважити, що ми пишаємося бути присутніми тут разом із канадськими вояками, які беруть участь у операції UNIFIER.

На мою думку, існує багато інших способів для розвитку України, підтримки громадянського суспільства, урядування, верховенства права, навчання. А також існує питання щодо розповіді про українську історію, економічний та політичний розвиток України. І ми можемо зробити через ухвалення Угоди про спільне аудіовідеовиробництво.

Ми знаємо, що вчора (інтерв’ю записувалося 25 серпня. — Авт.) між американцями та українцями обговорювалась інша тема, яка стосувалася проведення у вашій країні 2019 року парламентських і президентських виборів. У Канаді також наступного року відбудуться парламентські вибори. І примара впливу, кібератак, цифрового втручання у вибори є дуже загрозливою, зокрема тут в Україні, яка стала чимось на зразок лабораторії. Люди, з якими я зустрічався, казали мені, що росіяни будуть використовувати цю техніку на Україні, перед тим як застосувати її на Заході. 

Ми вже знаємо, що таке вручання мало місце в західних країнах. Тому я думаю, важливо гарантувати, що вибори в Україні будуть чесними, бо це допоможе Україні, а також західним країнам, як Канада, підготуватися до потенційного втручання, яке може статись тут, а також у Канаді. І цю тему ми обговорювали останні два дні.

— А чи обговорювали ви постачання Україні канадської зброї чи організації спільного виробництва озброєнь? Бо як я знаю, що 23 серпня увечері ви зустрічались із міністром оборони України Полтораком.

— Так. Я зустрічався з ним і генерал-лейтенантом Петренком, які обидва оцінили підтримку Канади. Нагадаю, що в грудні минулого року ми внесли Україну у список країн, в які канадські виробники можуть експортувати зброю. І прикладом цього є реалізація угоди про постачання снайперських рушниць в Україну. Окрім того, ми продовжили операцію UNIFIER.

«ВІДНОСИНИ МІЖ НАШИМИ КРАЇНАМИ СХОЖІ НА РОДИННІ СТОСУНКИ»

— Підсумовуючи, що, на вашу думку, має зробити Захід, США, ЄС, щоб Росія, Путін дав задній хід своїм діям у Криму і на Донбасі, як це передбачалося після введення західних санкцій, що їх ініціював ще 2014 року президент Барак Обама?

— Думаю, що це треба робити на багатьох рівнях. Ми повинні продовжувати гарантувати, щоб пан Путін знав, що Захід спостерігає за його діями; що Захід не забув про Україну і готовий ухвалити законодавство, яке надасть можливість йому імплементувати жорсткіші санкції; що Захід готовий підтримувати Україну, зберігати солідарність і підтримку; що Захід буде також говорити про політичних в’язнів, долею яких я є стурбований. І моя розмова з пані Денисовою, Мустафою Джемілєвим є підтвердженням цього.

Якщо ми не будемо тримати це в фокусі, якщо Путін побачить, що світ не спостерігає, то він робитиме навіть ще більш зловісні речі. Тому ми маємо гарантувати, що весь світ спостерігає за його діями. І також ми повинні показати іншим союзникам, які відчувають загрозу, що ми працюємо разом із британцями, німцями, американцями гарантуючи безпеку країнам Балтії. Але це не має обмежуватись лише цим, а також охоплювати й Україну.

— Чи вважаєте ви, що політика Трампа, адміністрація якого вводить усе жорсткіші санкції проти Росії, продала Україні протитанкові комплекси Javelin і збільшила військову допомогу Києву, може вплинути на поведінку Путіна?

— Я не можу коментувати багато про адміністрацію США. Але я можу сказати вам про інше. Я говорив тут з американцями упродовж останніх двох днів, і вони мені сказали, що вірять у підтримку України, і вважають, що це треба робити узгоджено з іншими західними союзниками. І це дуже добрий знак і дуже сильний знак.

З іншого боку, хочу зауважити роль Канади в підтримці України і зазначити, що відносини між нашими країнами схожі на родинні стосунки. І багато українців дивувались, як така людина як я, що має індійське походження, біженець мусульманин, демонструє таку підтримку України. Це для мене не складно, бо багато пристрасних канадців українського походження, які є відданими прихильниками вашої країни, розповіли мені про ці проблеми. І тому це робити досить легко, треба просто намагатися захищати громадянські свободи і принципи, виступати на захист політичних дисидентів. Дуже дякую. (завершив пан Відані інтерв’ю українською мовою).