Київ та Анкара підпишуть угоду про ЗВТ до кінця року

Минулими вихідними Президент України Петро Порошенко здійснив візит до Туреччини, який став першим, відколи Синод Вселенського патріархату у Стамбулі ухвалив рішення надати автокефалію Українській церкві. Тож не дивно, що перша зустріч глави держави в Туреччині відбулася саме зі Вселенським Патріархом Варфоломієм, з яким вони підписали Угоду «Про співробітництво та взаємодію між Україною та Вселенським Константинопольським Патріархатом». «Це Угода про співпрацю у створенні незалежної православної Церкви в Україні, Вселенський Патріарх надає Томос, визнаючи незалежність української Церкви, і вручає його обраному на Соборі Предстоятелю», — йдеться у повідомленні на сайті Адміністрації Президента. За словами Патріарха Варфоломія, цей Договір допоможе прискорити надання автокефалії українській православній церкві. Тим часом український президент відзначив, що 3 листопада — історичний день для української автокефальної православної Церкви. 

Під час цього візиту до Туреччини також відбулося Сьоме засідання Українсько-турецької стратегічної ради високого рівня під головуванням президентів України та Туреччини Петра Порошенка і Реджепа Таїпа Ердогана. Лідери вели перемовини протягом двох годин віч-на-віч і ще дві години в форматі організації, «мали дуже теплі, дружні переговори», про що повідомив Петро Порошенко, також вони досягли низки домовленостей.

По-перше, вони дали доручення пришвидшити завершення переговорів щодо угоди про зону вільної торгівлі. За словами Ердогана, такий документ має бути підписаний до кінця року, і його метою є досягнення торговельного оборону в 10 млрд доларів. Крім того, у присутності президентів були підписані «Меморандум між ДК «Укроборонпром» та Державним агентством з питань оборонної промисловості Турецької Республіки щодо взаємних банківських гарантій», «Угоду про співробітництво у сфері розвитку між Урядом України та Урядом Турецької Республіки».

По-друге, лідери домовилися продовжувати координацію дій щодо звільнення українських політв’язнів, які незаконно утримуються в Криму та на території Росії. Зокрема, наш президент подякував за допомогу у звільненні Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова.

По-третє, український президент заявив, що буде вдячний Туреччині, якщо вона візьме участь у відновленні миру на Донбасі та розмістить свою миротворчу місію у складі сил ООН. При цьому він подякував за «тверду, чітку і послідовну позицію щодо невизнання незаконної анексії Криму з боку РФ і засудження агресії на сході нашої держави, яку здійснюють Збройні сили РФ».

Під час візиту до Туреччини український президент побував на виробництві безпілотних авіаційних комплексів компанії Baykar Makina, відвідав Стамбульський університет, де відкрив виставку архівних документів до 100-річчя «взаємної дипломатичної присутності». Також глава держави урочисто відкрив консульство України в Анталії.

«РІШЕННЯ ПРО АВТОКЕФАЛІЮ НЕМОЖЛИВО НЕДООЦІНИТИ І ПЕРЕОЦІНИТИ»

«День» звернувся до експерта з проханням прокоментувати значення цього візиту Президента.

Сергій КОРСУНСЬКИЙ, Надзвичайний і Повноважний посол України в Туреччині (2008—2016 рр.):

— Візит до Туреччини завжди є важливим, адже це не пересічна країна, а регіональний лідер, важливий торговельний і політичний партнер.

Відбулася сьома зустріч Стратегічної ради високого рівня. Вона відбувається з 2011 року, і я був послом, за якого країни визначили, що наші відносини є стратегічними, і почали проводити такі засідання. Дуже корисно, коли є можливість для зустрічі не лише президентів, як під час звичайних візитів, а присутні розширені делегації і є можливість для багатьох міністрів одночасно в комплексі провести переговори й ухвалити рішення.

Гадаю, цей візит був досить насиченим. Підписані угоди дають можливість для нас активізувати дуже важливу роботу в галузі оборонно-промислового комплексу. Також добре, що продовжений діалог з Патріархатом, це вкрай важливо для України.

— Як оціните важливість підписання договору «Про співробітництво та взаємодію між Україною та Вселенським Константинопольським Патріархатом»?

— Я не зовсім розумію предмета цієї угоди. Але загалом рішення про автокефалію неможливо недооцінити і переоцінити. Це виключно важливо для України. І той факт, що цей діалог триває й добігає до логічного кінця, коли автокефалія стане реальністю, це надзвичайно важливо. Тому мушу тільки віддати належне зусиллям, які в цьому напрямку докладаються, і це фантастично, що вони дають позитивне рішення.

— Президенти домовилися до кінця року завершити переговори щодо зони вільної торгівлі. Як оціните перспективу цієї угоди?

— Угода про вільну торгівлю — це дуже складна тема, яка багато років не рухається з місця. Проблема полягає в тому, що турецька сторона не йде на зниження мита на нашу сільськогосподарську продукцію. Це є проблемою вже протягом багатьох років, і вона ніяк не вирішується. Я, на жаль, не в курсі останнього раунду, що відбувся напередодні візиту, мені не відомо, якої домовленості було досягнуто. Але я знаю, що це була дуже принципова позиція турецької сторони, яка побоюється, що українська аграрна продукція витіснить із внутрішнього ринку Туреччини власних сільськогосподарських виробників, що матиме негативний соціальний та економічний ефект. Адже Україна — серйозна аграрна країна, і можуть виникнути серйозні проблеми, якщо ми будемо конкурувати на внутрішньому ринку Туреччини нашою аграрною продукцією.

Підписання угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Туреччиною рано чи пізно має відбутися. На яких засадах — мені сказати важко. Я знаю, що питання, пов’язане з аграрною частиною угоди, було на порядку денному з 2014 року і не було вирішено принаймні до 2016 року. Під час візиту між президентами завжди відбувається відвертий діалог, тому, можливо, було знайдено компроміс. І про це, я сподіваюсь, ми дуже швидко дізнаємося. Хотілося б тільки вірити, що це буде зроблено на тих засадах, на яких ми завжди стояли: що нам обов’язково потрібно враховувати власні інтереси, тобто не можемо погодитися на несиметричне відкриття ринків: якщо це вже вільна торгівля, то ми відкриваємо ринок для промислової продукції з Туреччини, а вони — для нашої аграрної. Особливо — в умовах війни, коли в нас аграрна продукція стала однією з основних статей експорту, ми просто зобов’язані захищати цей аспект.