«Завдяки цим мужнім хлопцям ми живемо у мирній Полтаві»

Про книжкові новинки, старт вакцинації, реформу судової гілки влади та війну

Анна ЄГОРОВА, журналістка: — Радує, що частині українців не байдуже, що відбувається в судах, наскільки цей інститут провалює позиції держави. І саме тій частині українців, щоб це було помітно. Добре, що, попри ставлення до конкретної особи, люди об’єдналися навколо проблеми судової реформи. І хоча темою багато маніпулюють політичні гравці різних таборів, вважаю, що ситуація позитивна. Весна ж! Люди прокидаються.

Погано, вважаю, що людство, зокрема й українська його частина, продовжує бути полігоном для дезінформаційних кампаній. Ці лиха можна було б назвати стихійними: на їхньому рахунку  жертви. Однак вони керовані кимось, про що забувати не варто. Кожен із нас на цьому полі бою, і нам слід визначитися, у якій ми ролі: солдата, спротиву чи мовчазної жертви. Перевіряйте інформацію, пропускайте чутки крізь фільтр сумнівів. І якщо користуєтеся соцмережами, беріть від них розважальне, надихальне й спілкувальне, але аж ніяк не інформаційне, для цього є перевірені часом і стандартами (!!!) ЗМІ.

Вікторія ПIСКОВА, провідна бібліотекарка Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара:

— Неймовірно радію приходу весни, яка надихає, радію, що можу бачити цей день, добрих людей довкола себе. Нещодавно ми відзначали Всесвітній день письменника. Серед моїх друзів, знайомих, людей, котрі зі мною працюють, чимало причетних до цього свята. Хотіла б привітати свою колегу Олену Колінько, яка видала книжку для дітей і підлітків.

На мій такий піднесений настрій впливає й те, що знайомі люди можуть привітати просто з весною. Сьогодні несподівано надійшло таке вітання, де знайомий побажав «Бути щасливою і потрібною». Напевне, саме таке гасло й складає мій внутрішній позитивний настрій.

Днями провели зустріч з Миколою Кульчинським — головою Полтавського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта». Микола Георгійович знайомив школярів із книгою «Ломикамінь», яку він упорядкував. Вона про людей, що присвятили своє життя боротьбі за свободу України. Переважно це вихідці з Полтавщини, зокрема Юрій Горліс-Горський, Борис Мартос, згадує він і В’ячеслава Чорновола. Не оминув автор своєю увагою і сучасних героїв, як-от наші воїни Дмитро Юденко та Артем Дудко. Це ті захисники, які живуть поруч із нами. Дмитра я прекрасно знаю і безмежно поважаю. Коли читаєш цю книгу, підноситься дух, бо бачиш ідею безперервності боротьби українців за свою державність. Хочеться, щоб такі книжки читала молодь. Саме тому ми запросили на цю зустріч учнів 11 класу. Думаю, вони багато чого цікавого почули, хоча розумію, що вони живуть в іншому світі, не такому, як ми.

Трохи про особисте. Моїй маленькій донечці два з половиною роки, вона відвідує дитячий садочок. Уперше зробила мені подарунок до свята весни. Це було приємно й зворушливо, тому що ті маленькі долоньки, вирізані з паперу, які тримають пролісок,  — це так мило.

Специфіка моєї роботи — не тільки організовувати і проводити зустрічі, презентації, але й працювати з книжками. Тож щоразу відкриваю для себе нові цікавинки. Випадково натрапила на книгу, яка називається «Це зробила вона». І обкладинка, і зміст її — неперевершені! Це просто витвір мистецтва! У ній ідеться про 50 великих українок від давніх часів до сучасності. Найбільше вразила історія Наталени Королевої, яка народилася теж у ці дні, щоправда, далекого ХІХ століття. Її доля неймовірна: народилася в Іспанії, побувала у різних країнах світу, а вже в зрілому віці одружилася з Василем Королевим-Старим і почала писати українською мовою. Таких доль безліч. Але немає меж захопленню такими постатями, про які ми нічого не знаємо або знаємо лише поверхово.

Працюючи у бібліотеці, щоразу ловлю себе на думці, що, попри невисоку зарплатню, займаюся тим, що мені подобається, адже проводжу цікаві заходи, знайомлюся з новою літературою, а це додає натхнення і щастя.

Не можу оминути увагою війну на сході України. Вкотре у нашому Свято-Успенському соборі відбудеться панахида за загиблими у 2021 році військовими (а їх уже 14). Завдяки цим мужнім хлопцям ми живемо у мирній Полтаві, працюємо, навчаємося, радіємо новому дню. Найменше, що ми можемо зробити, — це пам’ятати про них. Засмучує, що на такі панахиди ходить мало людей.

Але життя триває. Я намагаюся бути оптимісткою — однозначно вірю в перемогу добра і справедливості. Адже всі, хто загнув, загинули за правду, за те, що ми маємо свою державність, хоч і платимо таку високу ціну!

Iгор КУЖИК, директор телеканалів ІРТ та Місто+:

— Нарешті в Україні стартувала вакцинація. Це дає надію, що ми зможемо подолати пандемію. І як би нас не лякали тим, що вірус мутуватиме, все ж, сподіваюся, вакцина зробить свою справу і ми повернемося до нашого звичного життя. Радує, що деякі країни світу почали пом’якшувати карантинні обмеження, що сприятиме туристичному бізнесу. А ще сподіваюся на пожвавлення економіки. 

Напевне, не буду оригінальним, але додає сил і наснаги те, що за вікном перші весняні дні. Це неймовірний позитив! Нарешті холод відходить, адже я можу пережити плюс 35 °C, а мінус 10 °C — це вже трагедія. День більшає, сонечко пригріває, і хочеться жити.

Негативу, на жаль, теж вистачає. Мене як водія бентежить тренд із підвищенням вартості пального. У нас дивний ринок: якщо ціни на нафту й курс долара зростають, стрімко зростає й ціна на пальне. Щоправда, коли ціни на міжнародному ринку йдуть на спад, ми в Україні на АЗС пропорційної дії в бік зменшення не спостерігаємо. Чому я про це говорю? Бо підвищення цін на бензин призведе до подорожчання товарів і послуг, що відіб’ється на статках і тих українців, які не мають авто.

Не можу оминути увагою і питання судової реформи, яка вже давно назріла в Україні. Суди не є чесними, компетентними та гальмують чимало процесів. Ті рішення, які приймаються, інколи важко зрозуміти, адже вони часто абсурдні. Тож реформа необхідна. А от наскільки вона буде дієвою і ефективною, побачимо у найближчі роки.

Важливо, що в Україні почали вводити санкції проти людей, задіяних у фінансуванні тероризму. Попередження таких речей є надважливим. З іншого боку, виникає питання: а чому лише зараз пішов цей процес? Звичайно, такі кроки в нашій країні вже встигли пов’язати зі сприянням держав-партнерів, зокрема й приходу Байдена на посаду президента США. Але хочеться надіятися, що такі рішучі кроки будуть і надалі та допоможуть розв’язати проблему війни на Донбасі. Хочеться, щоб результати були у найкоротші терміни, адже, нагадаю, війна триває вже восьмий рік.

Якщо ми вже торкнулися теми війни на Донбасі, засмучує, що пішло загострення на лінії зіткнення. Проте, як мені здається, це відповідь ворога на ті самі санкції РНБО. І не тому, що ці рішення були неправильними. Переконаний, що у нашої влади є стратегія і бачення, про які ми не знаємо. Прикро, що гинуть наші захисники, але від цього нам нікуди не подітися, поки триває війна.

Вірю, що подолаємо всі негаразди, я, попри все, залишаюся оптимістом.

«Завдяки цим мужнім хлопцям ми живемо у мирній Полтаві»

«Завдяки цим мужнім хлопцям ми живемо у мирній Полтаві»

Про книжкові новинки, старт вакцинації, реформу судової гілки влади та війну

Анна ЄГОРОВА, журналістка: — Радує, що частині українців не байдуже, що відбувається в судах, наскільки цей інститут провалює позиції держави. І саме тій частині українців, щоб це було помітно. Добре, що, попри ставлення до конкретної особи, люди об’єдналися навколо проблеми судової реформи. І хоча темою багато маніпулюють політичні гравці різних таборів, вважаю, що ситуація позитивна. Весна ж! Люди прокидаються.

Погано, вважаю, що людство, зокрема й українська його частина, продовжує бути полігоном для дезінформаційних кампаній. Ці лиха можна було б назвати стихійними: на їхньому рахунку  жертви. Однак вони керовані кимось, про що забувати не варто. Кожен із нас на цьому полі бою, і нам слід визначитися, у якій ми ролі: солдата, спротиву чи мовчазної жертви. Перевіряйте інформацію, пропускайте чутки крізь фільтр сумнівів. І якщо користуєтеся соцмережами, беріть від них розважальне, надихальне й спілкувальне, але аж ніяк не інформаційне, для цього є перевірені часом і стандартами (!!!) ЗМІ.

Вікторія ПIСКОВА, провідна бібліотекарка Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара:

— Неймовірно радію приходу весни, яка надихає, радію, що можу бачити цей день, добрих людей довкола себе. Нещодавно ми відзначали Всесвітній день письменника. Серед моїх друзів, знайомих, людей, котрі зі мною працюють, чимало причетних до цього свята. Хотіла б привітати свою колегу Олену Колінько, яка видала книжку для дітей і підлітків.

На мій такий піднесений настрій впливає й те, що знайомі люди можуть привітати просто з весною. Сьогодні несподівано надійшло таке вітання, де знайомий побажав «Бути щасливою і потрібною». Напевне, саме таке гасло й складає мій внутрішній позитивний настрій.

Днями провели зустріч з Миколою Кульчинським — головою Полтавського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта». Микола Георгійович знайомив школярів із книгою «Ломикамінь», яку він упорядкував. Вона про людей, що присвятили своє життя боротьбі за свободу України. Переважно це вихідці з Полтавщини, зокрема Юрій Горліс-Горський, Борис Мартос, згадує він і В’ячеслава Чорновола. Не оминув автор своєю увагою і сучасних героїв, як-от наші воїни Дмитро Юденко та Артем Дудко. Це ті захисники, які живуть поруч із нами. Дмитра я прекрасно знаю і безмежно поважаю. Коли читаєш цю книгу, підноситься дух, бо бачиш ідею безперервності боротьби українців за свою державність. Хочеться, щоб такі книжки читала молодь. Саме тому ми запросили на цю зустріч учнів 11 класу. Думаю, вони багато чого цікавого почули, хоча розумію, що вони живуть в іншому світі, не такому, як ми.

Трохи про особисте. Моїй маленькій донечці два з половиною роки, вона відвідує дитячий садочок. Уперше зробила мені подарунок до свята весни. Це було приємно й зворушливо, тому що ті маленькі долоньки, вирізані з паперу, які тримають пролісок,  — це так мило.

Специфіка моєї роботи — не тільки організовувати і проводити зустрічі, презентації, але й працювати з книжками. Тож щоразу відкриваю для себе нові цікавинки. Випадково натрапила на книгу, яка називається «Це зробила вона». І обкладинка, і зміст її — неперевершені! Це просто витвір мистецтва! У ній ідеться про 50 великих українок від давніх часів до сучасності. Найбільше вразила історія Наталени Королевої, яка народилася теж у ці дні, щоправда, далекого ХІХ століття. Її доля неймовірна: народилася в Іспанії, побувала у різних країнах світу, а вже в зрілому віці одружилася з Василем Королевим-Старим і почала писати українською мовою. Таких доль безліч. Але немає меж захопленню такими постатями, про які ми нічого не знаємо або знаємо лише поверхово.

Працюючи у бібліотеці, щоразу ловлю себе на думці, що, попри невисоку зарплатню, займаюся тим, що мені подобається, адже проводжу цікаві заходи, знайомлюся з новою літературою, а це додає натхнення і щастя.

Не можу оминути увагою війну на сході України. Вкотре у нашому Свято-Успенському соборі відбудеться панахида за загиблими у 2021 році військовими (а їх уже 14). Завдяки цим мужнім хлопцям ми живемо у мирній Полтаві, працюємо, навчаємося, радіємо новому дню. Найменше, що ми можемо зробити, — це пам’ятати про них. Засмучує, що на такі панахиди ходить мало людей.

Але життя триває. Я намагаюся бути оптимісткою — однозначно вірю в перемогу добра і справедливості. Адже всі, хто загнув, загинули за правду, за те, що ми маємо свою державність, хоч і платимо таку високу ціну!

Iгор КУЖИК, директор телеканалів ІРТ та Місто+:

— Нарешті в Україні стартувала вакцинація. Це дає надію, що ми зможемо подолати пандемію. І як би нас не лякали тим, що вірус мутуватиме, все ж, сподіваюся, вакцина зробить свою справу і ми повернемося до нашого звичного життя. Радує, що деякі країни світу почали пом’якшувати карантинні обмеження, що сприятиме туристичному бізнесу. А ще сподіваюся на пожвавлення економіки. 

Напевне, не буду оригінальним, але додає сил і наснаги те, що за вікном перші весняні дні. Це неймовірний позитив! Нарешті холод відходить, адже я можу пережити плюс 35 °C, а мінус 10 °C — це вже трагедія. День більшає, сонечко пригріває, і хочеться жити.

Негативу, на жаль, теж вистачає. Мене як водія бентежить тренд із підвищенням вартості пального. У нас дивний ринок: якщо ціни на нафту й курс долара зростають, стрімко зростає й ціна на пальне. Щоправда, коли ціни на міжнародному ринку йдуть на спад, ми в Україні на АЗС пропорційної дії в бік зменшення не спостерігаємо. Чому я про це говорю? Бо підвищення цін на бензин призведе до подорожчання товарів і послуг, що відіб’ється на статках і тих українців, які не мають авто.

Не можу оминути увагою і питання судової реформи, яка вже давно назріла в Україні. Суди не є чесними, компетентними та гальмують чимало процесів. Ті рішення, які приймаються, інколи важко зрозуміти, адже вони часто абсурдні. Тож реформа необхідна. А от наскільки вона буде дієвою і ефективною, побачимо у найближчі роки.

Важливо, що в Україні почали вводити санкції проти людей, задіяних у фінансуванні тероризму. Попередження таких речей є надважливим. З іншого боку, виникає питання: а чому лише зараз пішов цей процес? Звичайно, такі кроки в нашій країні вже встигли пов’язати зі сприянням держав-партнерів, зокрема й приходу Байдена на посаду президента США. Але хочеться надіятися, що такі рішучі кроки будуть і надалі та допоможуть розв’язати проблему війни на Донбасі. Хочеться, щоб результати були у найкоротші терміни, адже, нагадаю, війна триває вже восьмий рік.

Якщо ми вже торкнулися теми війни на Донбасі, засмучує, що пішло загострення на лінії зіткнення. Проте, як мені здається, це відповідь ворога на ті самі санкції РНБО. І не тому, що ці рішення були неправильними. Переконаний, що у нашої влади є стратегія і бачення, про які ми не знаємо. Прикро, що гинуть наші захисники, але від цього нам нікуди не подітися, поки триває війна.

Вірю, що подолаємо всі негаразди, я, попри все, залишаюся оптимістом.