За час «всесвітнього антракту»

Черкащани — про мистецтво, уміння бути здоровими духовно і фізично

Галина ГАВРИЛЮК, проректор з освітньо-виховної та іміджевої діяльності Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького:

— Спрагла до  театральних видовищ за час «всесвітнього антракту» черкаська публіка кинулась до мистецьких залів, щойно афіші знаних гастрольних колективів забовваніли на фасадах.

За чим ми йдемо в театр? Крім майстерності прими, ми хочемо бачити казкові декорації, театральні костюми, грим, ми хочемо чути музику, ми прагнемо пережити емоції.  Балет в Черкасах — то завжди подія, але цього разу — якийсь розрив шаблонів: танцівниці різного зросту, одні надто худі, інші навпаки, шість мишей намагаються танцювати в чотири ряди, хтось спотикається, і хрипло захлинається Чайковський на старій, затертій фонограмі...

Не треба бути театральним критиком, щоб зрозуміти, що столичний театр привіз у провінційне місто навіть другий, напевне, третій склад артистів, що митці, творчі колективи чи не найбільше постраждали в час пандемії і використовують будь-яку можливість покращити фінансове становище. Але варто також розуміти, що саме з таких деталей, на таких спектаклях формується наш  культурний ландшафт, українське мистецьке поле.

Професійні концерти чи виступи відомих митців — те, за що ми готові платити немалі кошти, їхати до Києва чи Львова, бо за рік культурного локдауну відчули, наскільки нам потрібні живі враження й емоції. Але це не має бути низькопробний культурний продукт, який  негативно впливає на художній смак глядача (слухача) і принижує репутацію закладу, колективу чи артиста.

Але є і добра новина. Днями в Черкасах відкрили багатостраждальний театр. Багато подієвої інформації в новинах і таблоїдах. Засвітилися причетні і непричетні — то ярмарок марнославства. А черкаський глядач уже в очікуванні на стару добру класику, творчий сплеск театральної трупи (певно, за шість років накопичилось багато нереалізованих ідей) і нові постановки, які будуть цікаві молоді, нашим студентам.

Олександр ГУМЕННИЙ, актор Черкаського академічного українського обласного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка:

— 9 березня, на День народження Кобзаря, відкрили наш театр, який майже шість років відбудовували після пожежі. Звісно, є ще над чим працювати, що оновлювати, але найголовніше — ми зможемо виступати на своїй рідній сцені. Як би там не було, а ми нарешті у своєму домі і це дуже важливо. Змінилось дуже багато. У нас професійне звукове та світлове оснащення, якого не було до пожежі. Так, його ще потрібно опановувати, але для нас — це великий крок уперед. Театр реконструйований з урахуванням усіх стандартів. Цехи обладнані якісною технікою, наш оркестр має по декілька костюмів, що раніше ми не могли собі дозволити, у нас зникло багато господарських питань. Тому в день відкриття наші актори були неабияк піднесені, схвильовані та надзвичайно раді своєму оновленому дому. Я також брав участь у концерті, був помічником режисера та відповідав за все, що відбувалось на сцені. Слідкував за тим, щоб актори вчасно виходили на сцену, правильно було подано звук, світло і багато речей, які не помітні у глядацькій залі. Що стосується самого концерту, то ми його відпрацювали і представили глядачеві на 200%, тобто колектив до цього поставився з повною віддачею.

Я дуже вдячний Ользі Сумській, яка була гостею нашого заходу спільно з Віталієм Борисюком. Вона — одна з перших відгукнулась на наш заклик про допомогу. Я вдячний ексміністрові культури України Євгенові Нищуку за його неодноразові звернення до Верховної Ради, Кабміну. Колишньому голові Черкаської ОДА Юрієві Ткаченку, директорові нашого театру Петру Ластівці і усім, хто був причетний і допомагав відбудові театру.

Старт театрального сезону на відродженій сцені ми плануємо приурочити до Міжнародного дня театру, напри кінці березня. Тому просимо глядачів з розумінням поставитись до цього, аби колектив мав можливість та час підготуватись до показів вистав на рідній сцені театру.

Олена КОНОНЕНКО, керівник з розвитку центру сімейної медицини «Лікар Здоров’я»:

— У період пандемії кожна структура будь-якої форми власності  зазнала перебудов. Хтось скорочує, хтось згортає діяльність, хтось поспіхом переформатовується.

За три роки роботи на ринку медичних послуг «Лікар Здоров’я» здобув довіру і це для нас дуже важливо. Коли необхідна миттєва допомога і оперативне реагування — репутація зобов’язувала швидко орієнтуватись у змінах і продовжувати надавати медичну допомогу. Лікарі, працівники, менеджмент — усі об’єднались і змогли вистояти у першу хвилю, хоча було надскладно. Основне завдання — безпекові заходи. Ми оновили інструкції, ввели нову форму роботи з пацієнтами, нові протоколи, он-лайн консультування і ще низку змін, які у спокійний період ми могли б втілювати п’ять років. Ми продовжли  і навіть розширили співпрацю зі страховими компаніями. Запрацював колл-центр, он-лайн консультації повторного прийому, соціальні мережі центру стали майданчиками для  просвітницьких медичних  тем.

Тобто весь цей час ми продовжували надавати медичні послуги, вводили нові види та форми допомоги, адже люди, попри локдаун, хворіти не перестали.

Незважаючи на труднощі — ми не відклали запланованого відкриття другого в місті центру.

І в день 8 березня ми теж працювали заради 23-х пацієнтів, яким була необхідна медична допомога.

Є моменти, що засмучують. Збільшилась тенденція до самолікування, інтернет-поради замінили лікарський огляд, лабораторні дослідження. Найчастіше — це втрата часу, як наслідок — спрямовано ще більше зусиль на лікування. Нова хвиля COVID-19 рухається до центру України. Втім, наша зосередженість — на найвищому рівні. Ми працюємо заради здоров’я усіх людей, бережіть себе, поважайте лікарську працю і будьте здорові.

За час «всесвітнього антракту»

За час «всесвітнього антракту»

Черкащани — про мистецтво, уміння бути здоровими духовно і фізично

Галина ГАВРИЛЮК, проректор з освітньо-виховної та іміджевої діяльності Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького:

— Спрагла до  театральних видовищ за час «всесвітнього антракту» черкаська публіка кинулась до мистецьких залів, щойно афіші знаних гастрольних колективів забовваніли на фасадах.

За чим ми йдемо в театр? Крім майстерності прими, ми хочемо бачити казкові декорації, театральні костюми, грим, ми хочемо чути музику, ми прагнемо пережити емоції.  Балет в Черкасах — то завжди подія, але цього разу — якийсь розрив шаблонів: танцівниці різного зросту, одні надто худі, інші навпаки, шість мишей намагаються танцювати в чотири ряди, хтось спотикається, і хрипло захлинається Чайковський на старій, затертій фонограмі...

Не треба бути театральним критиком, щоб зрозуміти, що столичний театр привіз у провінційне місто навіть другий, напевне, третій склад артистів, що митці, творчі колективи чи не найбільше постраждали в час пандемії і використовують будь-яку можливість покращити фінансове становище. Але варто також розуміти, що саме з таких деталей, на таких спектаклях формується наш  культурний ландшафт, українське мистецьке поле.

Професійні концерти чи виступи відомих митців — те, за що ми готові платити немалі кошти, їхати до Києва чи Львова, бо за рік культурного локдауну відчули, наскільки нам потрібні живі враження й емоції. Але це не має бути низькопробний культурний продукт, який  негативно впливає на художній смак глядача (слухача) і принижує репутацію закладу, колективу чи артиста.

Але є і добра новина. Днями в Черкасах відкрили багатостраждальний театр. Багато подієвої інформації в новинах і таблоїдах. Засвітилися причетні і непричетні — то ярмарок марнославства. А черкаський глядач уже в очікуванні на стару добру класику, творчий сплеск театральної трупи (певно, за шість років накопичилось багато нереалізованих ідей) і нові постановки, які будуть цікаві молоді, нашим студентам.

Олександр ГУМЕННИЙ, актор Черкаського академічного українського обласного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка:

— 9 березня, на День народження Кобзаря, відкрили наш театр, який майже шість років відбудовували після пожежі. Звісно, є ще над чим працювати, що оновлювати, але найголовніше — ми зможемо виступати на своїй рідній сцені. Як би там не було, а ми нарешті у своєму домі і це дуже важливо. Змінилось дуже багато. У нас професійне звукове та світлове оснащення, якого не було до пожежі. Так, його ще потрібно опановувати, але для нас — це великий крок уперед. Театр реконструйований з урахуванням усіх стандартів. Цехи обладнані якісною технікою, наш оркестр має по декілька костюмів, що раніше ми не могли собі дозволити, у нас зникло багато господарських питань. Тому в день відкриття наші актори були неабияк піднесені, схвильовані та надзвичайно раді своєму оновленому дому. Я також брав участь у концерті, був помічником режисера та відповідав за все, що відбувалось на сцені. Слідкував за тим, щоб актори вчасно виходили на сцену, правильно було подано звук, світло і багато речей, які не помітні у глядацькій залі. Що стосується самого концерту, то ми його відпрацювали і представили глядачеві на 200%, тобто колектив до цього поставився з повною віддачею.

Я дуже вдячний Ользі Сумській, яка була гостею нашого заходу спільно з Віталієм Борисюком. Вона — одна з перших відгукнулась на наш заклик про допомогу. Я вдячний ексміністрові культури України Євгенові Нищуку за його неодноразові звернення до Верховної Ради, Кабміну. Колишньому голові Черкаської ОДА Юрієві Ткаченку, директорові нашого театру Петру Ластівці і усім, хто був причетний і допомагав відбудові театру.

Старт театрального сезону на відродженій сцені ми плануємо приурочити до Міжнародного дня театру, напри кінці березня. Тому просимо глядачів з розумінням поставитись до цього, аби колектив мав можливість та час підготуватись до показів вистав на рідній сцені театру.

Олена КОНОНЕНКО, керівник з розвитку центру сімейної медицини «Лікар Здоров’я»:

— У період пандемії кожна структура будь-якої форми власності  зазнала перебудов. Хтось скорочує, хтось згортає діяльність, хтось поспіхом переформатовується.

За три роки роботи на ринку медичних послуг «Лікар Здоров’я» здобув довіру і це для нас дуже важливо. Коли необхідна миттєва допомога і оперативне реагування — репутація зобов’язувала швидко орієнтуватись у змінах і продовжувати надавати медичну допомогу. Лікарі, працівники, менеджмент — усі об’єднались і змогли вистояти у першу хвилю, хоча було надскладно. Основне завдання — безпекові заходи. Ми оновили інструкції, ввели нову форму роботи з пацієнтами, нові протоколи, он-лайн консультування і ще низку змін, які у спокійний період ми могли б втілювати п’ять років. Ми продовжли  і навіть розширили співпрацю зі страховими компаніями. Запрацював колл-центр, он-лайн консультації повторного прийому, соціальні мережі центру стали майданчиками для  просвітницьких медичних  тем.

Тобто весь цей час ми продовжували надавати медичні послуги, вводили нові види та форми допомоги, адже люди, попри локдаун, хворіти не перестали.

Незважаючи на труднощі — ми не відклали запланованого відкриття другого в місті центру.

І в день 8 березня ми теж працювали заради 23-х пацієнтів, яким була необхідна медична допомога.

Є моменти, що засмучують. Збільшилась тенденція до самолікування, інтернет-поради замінили лікарський огляд, лабораторні дослідження. Найчастіше — це втрата часу, як наслідок — спрямовано ще більше зусиль на лікування. Нова хвиля COVID-19 рухається до центру України. Втім, наша зосередженість — на найвищому рівні. Ми працюємо заради здоров’я усіх людей, бережіть себе, поважайте лікарську працю і будьте здорові.