Його творчі надбання – наші культурні скарби

Виповнилося 90 років від дня народження композитора Олександра Білаша

Його часто бачили на концертах, фестивалях, у книгарнях — плечистого, міцної кості, з величною гривою пишного волосся, що була окрасою завжди охайно поголеного обличчя. І неодмінно серед людей — композиторів, співаків, поетів, своїх шанувальників. Це все засвідчувало любов і повагу до автора незабутніх шедеврів. А скільки людей жадало наблизитися до світу життя і творчості співця двох муз і не мало змоги!

Таким знали видатного українського композитора, поета і громадського діяча Олександра Білаша, який своїм талантом і творчими здобутками прославив себе і свою вітчизну на увесь світ.

Ось як пише про цього славного чоловіка в книжці «Що дала Україна світові» професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, історик Володимир СЕРГІЙЧУК:

«Визначним явищем в українському музичному житті другої половини ХХ століття стала поява композитора Олександра Білаша (6.03.1931—6.05.2003), котрий підняв мелодії свого полтавського дитинства до найвищого рівня сприйняття їх не тільки українцями всього світу. Його пісенні твори, особливо «Два кольори», «Ясени», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Білий сніг на зеленому листі», «Мавка», принесли славу автору та Україні».

ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

Любов до музики, певне, народилася разом з малим Сашком. Світ О. Білаш побачив 6 березня 1931 р. у селі Градизьк Глобинського району на Полтавщині в селянській сім’ї. Відколи пам’ятав він себе, велика та дружна родина Білашів була залюблена в українську народну пісню. Сашкова мама дуже гарно співала — мала чудове сопрано, та й батько був не байдужим до гітари і балалайки. Дядьки Олександра Івановича викликали бурю почуттів своєю грою на гармошках, а дід Андрій Тонкошкур — на кларнеті. Можна сказати, що спів не замовкав у їхній оселі й був у великій пошані та любові. Таке ставлення до музики й визначило, безперечно, подальшу долю Білаша-молодшого як композитора-пісняра.

З дитинства він вирізнявся музичними здібностями серед однолітків. Як згадував О. Білаш, окремі слова почали складатися в нього у віршовані рядки й куплети приблизно тоді ж, як під пальцями саморобної гармошки, зробленої місцевим майстром-музикою Антоном Гапоненком, — немовби самі по собі несподівано народжувалися мелодії. Тож відчувши очевидний синівський потяг до музики, батьки не перешкоджали в його справжньому захопленні — з малих літ він уже не розлучався з гармошкою, а згодом з баяном, акордеоном, роялем.

Ази професійної музичної освіти 16-річний О. Білаш здобув у Київській музичній школі для дорослих. Потім майбутній композитор поступив до Житомирського музичного училища, а згодом і до Київської консерваторії імені П. Чайковського на престижний композиторський факультет (клас композитора і педагога М. Вілінського). З 1957 р. Олександр Іванович — учитель музики в школах Києва. З 1960-го — викладач теорії та гармонії в Київському педагогічному інституті імені. М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова).

Як композитор Олександр Білаш став відомим на початку 1960-х, коли на екрани вийшов художній фільм «Роман і Франческа», музику до якого він написав. Згідно з опитуванням, проведеним тоді редакцією газети «Советская культура», Білаш був названий автором найкращих пісень та музики 1961 р. Наступного року його прийняли до Спілки композиторів України. Взагалі він створив музику до більш ніж двох десятків кінофільмів і драматичних вистав.

Оперна творчість Олександра Білаша також дуже різноманітна. Як відзначає на сайті Національної спілки композиторів Ярина Богданова у своєму дослідженні «Спектри творчих кольорів О. Білаша», великих опер у їх чистому вигляді у композитора лише дві: це «Гайдамаки» за поемою Т. Шевченка і «Прапороносці» за романом О. Гончара. Інші — опера-балет «Буратіно» та оперета «Чиста криниця». За словами Д. Гнатюка, найближчого друга та постійного виконавця творів композитора, «Білаш вніс такий мелодизм в оперу — саме те, що особливо вподобали і співаки, і слухачі». У творчому доробку обдарованого митця знаходимо доволі рідкісний жанр моноопери: «Балада війни» та сповідь «Білого тюльпана». А ще — ораторію «Вишневий вітер», яка присвячена Т. Шевченку. Він створив чудові зразки музики для дітей, а також низку інструментальних творів яскравого концертного спрямування.

Але все-таки найширше визнання Олександрові Білашу як композитору принесла пісенна творчість. І не лише тому, що пісні по-справжньому окрилювали його — саме в цьому музичному жанрі написав понад 400 творів. Нітрохи не применшуючи його здобутків в інших жанрах, не можна не бачити, що найбільших успіхів він досягнув саме в пісні. Поруч зі своєю емоційною відвертістю, чистотою настрою, красою мелодії, а головне — українською природною пісенністю, успіхові пісень О. Білаша, як зазначено в книзі «Діячі науки і культури України: нариси життя і діяльності», «сприяє те, що Олександр Іванович, не будучи «традиціоналістом», навіки пов’язав свою творчість з народною традицією. І це було найголовнішою рисою його мистецького кредо. Національно-фольклорне Білаш уміло поєднує з буремною ритмікою сучасності». Так творився композитор Олександр Білаш та його невмируща творчість.

І ще один факт, який вартий того, щоб над ним задуматися в найтіснішому зв’язку з двома попередніми. Мені імпонує позиція музикознавців, які акцентують: Олександр Білаш — лірик за природою свого обдарування. Лірична рефлексія, висока сентиментальність у найкращому розумінні цього слова, лаконізм трагічних висловлювань, влучний психологізм — ось лише основні емоційно-образні грані творчості композитора-пісняра. Не секрет, що саме ці ознаки здебільшого складають засадничі риси українського національного характеру.

У чому особлива привабливість пісенної творчості О. Білаша? Нас полонять чарівні та глибоко ліричні пісні, хвилюють нескладні споконвічні любовні історії, які в них оспівуються. Історії, на перший погляд, прості і зрозумілі, однак передані настільки мелодійно-поетично, що завжди співзвучні нашим почуттям, переживанням (згадаймо хоча б пісні «Перший поцілунок», «Заповідаю вам любов», «Веди, наречений, до шлюбу», «Не жди докорів», «Як я любив тебе», «Пробач мені»).

Нарешті, осмислюючи роль Олександра Білаша в українській національній культурі, слід мати на увазі, що крім музичних творів він став також автором дев’яти власних поетичних збірок. І ще одне. Д. Павличко, Б. Олійник, М. Ткач, В. Юхимович, І. Драч, Л. Татаренко, Є. Гуцал — це ті друзі і творчі побратими, з якими О. Білаш постійно спілкувався, багато писав на їхні тексти. Його задушевні пісні («Люби мене, не покинь», «Два кольори», «Долиною туман тече», «Журавка», «Сніг на зеленому листі», «Впали роси на покоси», «Эх, вы кони, кони» та інші) виконували М. Кондратюк, Д. Гнатюк, А. Мокренко, Д. Петриненко, Г. Ципола, Л. Остапенко, Є. Мірошниченко, Л. Гурченко, В. Висоцький, тріо бандуристок Українського радіо, квартет «Явір», тріо «Либідь»...

До натхненної творчої праці Олександра Білаша варто додати і його величезну роботу упродовж 15 років як голови Київської організації Спілки композиторів України. Він був першим головою Полтавського земляцтва в Києві, а також членом двох творчих спілок — композиторів та письменників. Мистецький музично-поетичний внесок О. Білаша в духовний розвиток нашої країни гідно вшанований: свого часу йому були присуджені високі звання Народного артиста України, Героя України, Лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка.

В історії кожного народу є імена, які, немов яскраві зорі, крізь роки світять людству вічним невгасаючим світлом. Талановиті митці не вмирають — їхнє слово, музика, немов золотисте жниво, буйно колосяться на тім лану, ім’я якому культура. До таких постатей належить і Олександр Білаш.

Його творчі надбання — наші культурні скарби. А скарби потрібно берегти.

Його творчі надбання – наші культурні скарби

Його творчі надбання – наші культурні скарби

Виповнилося 90 років від дня народження композитора Олександра Білаша

Його часто бачили на концертах, фестивалях, у книгарнях — плечистого, міцної кості, з величною гривою пишного волосся, що була окрасою завжди охайно поголеного обличчя. І неодмінно серед людей — композиторів, співаків, поетів, своїх шанувальників. Це все засвідчувало любов і повагу до автора незабутніх шедеврів. А скільки людей жадало наблизитися до світу життя і творчості співця двох муз і не мало змоги!

Таким знали видатного українського композитора, поета і громадського діяча Олександра Білаша, який своїм талантом і творчими здобутками прославив себе і свою вітчизну на увесь світ.

Ось як пише про цього славного чоловіка в книжці «Що дала Україна світові» професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, історик Володимир СЕРГІЙЧУК:

«Визначним явищем в українському музичному житті другої половини ХХ століття стала поява композитора Олександра Білаша (6.03.1931—6.05.2003), котрий підняв мелодії свого полтавського дитинства до найвищого рівня сприйняття їх не тільки українцями всього світу. Його пісенні твори, особливо «Два кольори», «Ясени», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Білий сніг на зеленому листі», «Мавка», принесли славу автору та Україні».

ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

Любов до музики, певне, народилася разом з малим Сашком. Світ О. Білаш побачив 6 березня 1931 р. у селі Градизьк Глобинського району на Полтавщині в селянській сім’ї. Відколи пам’ятав він себе, велика та дружна родина Білашів була залюблена в українську народну пісню. Сашкова мама дуже гарно співала — мала чудове сопрано, та й батько був не байдужим до гітари і балалайки. Дядьки Олександра Івановича викликали бурю почуттів своєю грою на гармошках, а дід Андрій Тонкошкур — на кларнеті. Можна сказати, що спів не замовкав у їхній оселі й був у великій пошані та любові. Таке ставлення до музики й визначило, безперечно, подальшу долю Білаша-молодшого як композитора-пісняра.

З дитинства він вирізнявся музичними здібностями серед однолітків. Як згадував О. Білаш, окремі слова почали складатися в нього у віршовані рядки й куплети приблизно тоді ж, як під пальцями саморобної гармошки, зробленої місцевим майстром-музикою Антоном Гапоненком, — немовби самі по собі несподівано народжувалися мелодії. Тож відчувши очевидний синівський потяг до музики, батьки не перешкоджали в його справжньому захопленні — з малих літ він уже не розлучався з гармошкою, а згодом з баяном, акордеоном, роялем.

Ази професійної музичної освіти 16-річний О. Білаш здобув у Київській музичній школі для дорослих. Потім майбутній композитор поступив до Житомирського музичного училища, а згодом і до Київської консерваторії імені П. Чайковського на престижний композиторський факультет (клас композитора і педагога М. Вілінського). З 1957 р. Олександр Іванович — учитель музики в школах Києва. З 1960-го — викладач теорії та гармонії в Київському педагогічному інституті імені. М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова).

Як композитор Олександр Білаш став відомим на початку 1960-х, коли на екрани вийшов художній фільм «Роман і Франческа», музику до якого він написав. Згідно з опитуванням, проведеним тоді редакцією газети «Советская культура», Білаш був названий автором найкращих пісень та музики 1961 р. Наступного року його прийняли до Спілки композиторів України. Взагалі він створив музику до більш ніж двох десятків кінофільмів і драматичних вистав.

Оперна творчість Олександра Білаша також дуже різноманітна. Як відзначає на сайті Національної спілки композиторів Ярина Богданова у своєму дослідженні «Спектри творчих кольорів О. Білаша», великих опер у їх чистому вигляді у композитора лише дві: це «Гайдамаки» за поемою Т. Шевченка і «Прапороносці» за романом О. Гончара. Інші — опера-балет «Буратіно» та оперета «Чиста криниця». За словами Д. Гнатюка, найближчого друга та постійного виконавця творів композитора, «Білаш вніс такий мелодизм в оперу — саме те, що особливо вподобали і співаки, і слухачі». У творчому доробку обдарованого митця знаходимо доволі рідкісний жанр моноопери: «Балада війни» та сповідь «Білого тюльпана». А ще — ораторію «Вишневий вітер», яка присвячена Т. Шевченку. Він створив чудові зразки музики для дітей, а також низку інструментальних творів яскравого концертного спрямування.

Але все-таки найширше визнання Олександрові Білашу як композитору принесла пісенна творчість. І не лише тому, що пісні по-справжньому окрилювали його — саме в цьому музичному жанрі написав понад 400 творів. Нітрохи не применшуючи його здобутків в інших жанрах, не можна не бачити, що найбільших успіхів він досягнув саме в пісні. Поруч зі своєю емоційною відвертістю, чистотою настрою, красою мелодії, а головне — українською природною пісенністю, успіхові пісень О. Білаша, як зазначено в книзі «Діячі науки і культури України: нариси життя і діяльності», «сприяє те, що Олександр Іванович, не будучи «традиціоналістом», навіки пов’язав свою творчість з народною традицією. І це було найголовнішою рисою його мистецького кредо. Національно-фольклорне Білаш уміло поєднує з буремною ритмікою сучасності». Так творився композитор Олександр Білаш та його невмируща творчість.

І ще один факт, який вартий того, щоб над ним задуматися в найтіснішому зв’язку з двома попередніми. Мені імпонує позиція музикознавців, які акцентують: Олександр Білаш — лірик за природою свого обдарування. Лірична рефлексія, висока сентиментальність у найкращому розумінні цього слова, лаконізм трагічних висловлювань, влучний психологізм — ось лише основні емоційно-образні грані творчості композитора-пісняра. Не секрет, що саме ці ознаки здебільшого складають засадничі риси українського національного характеру.

У чому особлива привабливість пісенної творчості О. Білаша? Нас полонять чарівні та глибоко ліричні пісні, хвилюють нескладні споконвічні любовні історії, які в них оспівуються. Історії, на перший погляд, прості і зрозумілі, однак передані настільки мелодійно-поетично, що завжди співзвучні нашим почуттям, переживанням (згадаймо хоча б пісні «Перший поцілунок», «Заповідаю вам любов», «Веди, наречений, до шлюбу», «Не жди докорів», «Як я любив тебе», «Пробач мені»).

Нарешті, осмислюючи роль Олександра Білаша в українській національній культурі, слід мати на увазі, що крім музичних творів він став також автором дев’яти власних поетичних збірок. І ще одне. Д. Павличко, Б. Олійник, М. Ткач, В. Юхимович, І. Драч, Л. Татаренко, Є. Гуцал — це ті друзі і творчі побратими, з якими О. Білаш постійно спілкувався, багато писав на їхні тексти. Його задушевні пісні («Люби мене, не покинь», «Два кольори», «Долиною туман тече», «Журавка», «Сніг на зеленому листі», «Впали роси на покоси», «Эх, вы кони, кони» та інші) виконували М. Кондратюк, Д. Гнатюк, А. Мокренко, Д. Петриненко, Г. Ципола, Л. Остапенко, Є. Мірошниченко, Л. Гурченко, В. Висоцький, тріо бандуристок Українського радіо, квартет «Явір», тріо «Либідь»...

До натхненної творчої праці Олександра Білаша варто додати і його величезну роботу упродовж 15 років як голови Київської організації Спілки композиторів України. Він був першим головою Полтавського земляцтва в Києві, а також членом двох творчих спілок — композиторів та письменників. Мистецький музично-поетичний внесок О. Білаша в духовний розвиток нашої країни гідно вшанований: свого часу йому були присуджені високі звання Народного артиста України, Героя України, Лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка.

В історії кожного народу є імена, які, немов яскраві зорі, крізь роки світять людству вічним невгасаючим світлом. Талановиті митці не вмирають — їхнє слово, музика, немов золотисте жниво, буйно колосяться на тім лану, ім’я якому культура. До таких постатей належить і Олександр Білаш.

Його творчі надбання — наші культурні скарби. А скарби потрібно берегти.