МЕНЮ

«Усі ми чимось пожертвували»

Інна МОЛЧАНОВА, Черкаси
23 квітня, 2020 - 17:32
Черкащани — про пожежі, посилений режим готовності та творчість

Наталія СЕГЕДА, прессекретар Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства:

— Звісно, що епідемія в країні, карантин і коронавірус змінили темп життя кожного з нас, ми всі чимось пожертвували, всі маємо якісь незручності і по роботі, і вдома, і щодо поїздок. Приміром, рідні нашої родини проживають далеко і на час карантину ми припинили поїздки. Найбільш негативним є те, що нині всією країною вирують пожежі. Дякувати богу, на Черкащині з лісовими пожежами все контрольовано, вони виявляються на початкових стадіях і великих пожеж немає. Але я вже не перший рік працюю в цій галузі, і мені здається, що такої кількості різнотипових загорань, як цього року, ще не було. Не лише лісових, а й загалом різнотипових. І часом це вже починає викликати навіть злість: ну чому одні постійно палять, а всі ми страждаємо від негативних наслідків, це й шкода довкіллю, тваринам. Це величезний негатив цього року і коли це все припиниться, ніхто не розуміє.

З приводу хорошого, то цього року — рання весна. Це надзвичайно приємно, і хочеться милуватися, щось робити, садити. Приємно, що наші лісівники цьогоріч упоралися зі своїм основним завданням — посадили ліс. Весна, часу чекати немає коли. Хоч цього року лісівники обійшлись без залучення громадськості, але в штатному режимі, дотримуючись рекомендацій МОЗ, все встигли зробити, ще поки волога була в ґрунті. Посадили тисячу гектарів лісів по Черкаській області.

Лариса ГОРБЕНКО, майстриня, авторка творчого проекту ~De_Lari~:

— Трохи більше року я працюю над створенням світильників, торшерів, люстр бра у вигляді будь-якої квітки. Люди назвали мої вироби світлячками. Але з початком карантину мій емоційний стан опинився там, де темно, глухо і малоприємно. Березень мав бути для ~De_Lari~ мегапозитивним. Мали відбутись три великі проєкти, виставки в Черкасах, виставки в Німеччині. Але цього не відбулося. Я сиділа і безрадісно дивилась на те, у що вклала душу. Карантин, вся ситуація у світі,  країні — все зіпсувало мої наполеонівські плани. Коли вже всі хазяйки перемили вікна, стелі, і в них блистіло все, як лялечка, то у ~De_Lari~ ще й «кіт не вмивався». Все змінилося в одну мить. Лікарня. Страх, що виїдає з середини. Полегшення! Ось лише після цього я прокинулась зовсім іншою, повернулась сама до себе і знову почала творити, отримувати задоволення від процесу створення своїх світлячків. Тож ні, я не сумую більше на карантині, я насолоджуюсь його можливостями пізнавати себе глибше, більш детально і спокійно чекаю на гепі енд.

Зоя ВОВК, речниця управління патрульної поліції в Черкаській області:

— Безсумнівно позитивним є те, що в період карантину зменшилась злочинність, зокрема стосовно крадіжок на вулицях, поменшало кишенькових злодіїв, зменшилась кількість ДТП через те, що вулиці не перевантажені автомобілями та іншими видами транспорту.

З негативного, то частіше стали виїжджати на виклики, що стосуються домашнього насильства, сварок, конфліктів, повідомлення про порушення тиші та правил карантину. Але, здебільшого, такі повідомлення несуть інформаційний характер й порушення правил карантину не підтверджуються. Таких випадків побільшало.

Загалом особисто в мене позитивне ставлення до карантину. Як і по всіх містах, частина працівників апарату управління патрульної поліції можуть працювати дистанційно. Я можу працювати вдома, робити матеріали, відео, коментувати для ЗМІ, не виїжджаючи при цьому на лінію. В цьому позитив, бо ти все одно працюєш, є можливість побути з рідними, з дитиною, позайматися домашніми завданнями і приділити більше часу родині. Погано лише, що за умови дистанційної роботи вдома ми все одно несемо посилений режим служби, і в разі надзвичайної ситуації або тривоги ми все одно зобов’язані прибути на місце несення служби до управління патрульної поліції в повній готовності. А отже, не маємо можливості виїхати за межі міста. Хотілося б відвідати рідних на Катеринопільщині, я пропустила ювілей своєї двоюрідної сестри, хотілося б побути зі своїми. На щастя, за цей місяць карантину ми не виїжджали на надзвичайні ситуації, адже їх не було. За винятком того, що ми збирались через втрату нашого патрульного. Через тяжку онкологічну хворобу пішов із життя патрульний Станіслав Жейда. Йому було лише 26 років...