МЕНЮ

«Усі кордони – у нас в голові»

Тетяна СІДЕНКО, Дніпро
6 лютого, 2020 - 16:42
Благодійні проєкти, медицина, життя на пенсії, ринок землі — що хвилює мешканців Дніпра та області?

Олена СНIГУР, лікар-дієтолог та фітнес-тренер:

— Останнім часом намагаюся відгородитися від негативу, якщо чесно, навіть мінімум дивлюся новини. Це такий своєрідний самозахист. Напередодні Нового року я повернулася з Китаю, де удосконалювала знання по своїй спеціальності. І от після знайомства з цією країною, їхньою культурою, традиціями і менталітетом, а головне людьми, почала по-іншому дивитися на життя. Мені 45 років і я радію, що наважилася змінити роботу, піти на курси вивчення мов. Хоча, якщо чесно, це недешеве задоволення та й репетитора — спеціаліста з цієї екзотичної мови у Дніпрі було знайти нелегко. Зараз не можу спокійно чути про вірус, який захопив Китай та вже й інші країни. Сама ж нещодавно там перебувала....

Якщо ж відповісти на запитання: «Що поганого?». То тут відразу хочу розказати про інший бік життя — волонтерство і допомогу онкохворим дітям. От днями був Всесвітній день боротьби проти раку. Інколи здається, що для багатьох хворі на цей недуг — це лише статистика, а ці ж люди живуть поруч з нами. І їм катастрофічно не вистачає коштів на лікування, морально вони не можуть перенести це випробування. Приємно, що дедалі більше небайдужих людей, які жертвують кошти на лікування. Тому скажу так: ми стали нацією небайдужих людей, а хотілось би, щоб були ще й здоровими і захищеними.

Сергій КОВАЛЕВСЬКИЙ, підприємець, засновник інтернет-магазину «Замок.укр» та сервiсу з аварійного вiдкриття замкiв «Медвежатник.Днепр»:

— Про негатив ми говорити не будемо. На жаль, багато журналістів зараз хайпують на негативі, підхоплюють трагічні новини. Тому я хотів би розповісти про свій благодійний проєкт, який реалізовуємо в Дніпрі. Ми абсолютно безоплатно встановлюємо в лікарнях, школах, дитячих садках доводчики — спеціальний механізм, який самостійно зачиняє за людиною двері. Цей проєкт — не для приватних структур, а для тих організацій, які обмежені в фінансуванні. Доводчики, наприклад, ідеально працюють у дитсадках: двері зачиняються, зберігається тепло у приміщенні та шумоізоляція. Ми цим займаємося професійно, підбираємо якісне обладнання і встановлюємо його теж майстерно. Як обирали заклади для проєкту? Спочатку написали у Фейсбуці про свої плани і запропонували знайомим подати перелік організацій, де можна було встановити доводчики. Але була одна умова — це проєкт не для чиїхось будинків, квартир, а для соціальних структур. Ідею підхопили журналісти. Вже є цілий перелік охочих установити ці спеціальні пристрої.

Коли починав реалізовувати цей проєкт, то відчував певний дискомфорт, адже не знав, чим це закінчиться, чи все вдасться. Але коли бачиш, як радіють люди в дитсадках, лікарнях, школах, то забуваєш про всі свої попередні страхи. Якщо є можливість допомогти, зайнятися благодійництвом — робіть це.

Ще важливе місце у моєму житті займають подорожі. Матеріальні блага, наприклад, машини, будинки та інші дороговартісні речі, не приносять враження. Подорожі — значно цікавіше. Я багато подорожую і по Україні, і за кордоном. До речі, в нашій країні дуже багато цікавих місць, які можна відвідати. При цьому не витрачати великі кошти. Є і недорогі автобусні тури за кордон, тим паче діє безвіз. Я наприклад, не вживаю алкоголь і не курю сигарети, а люди на ці звички витрачають чималі гроші, які можна збирати і витрачати на відпочинок. Тому всі кордони і обмеження тільки у нас в голові, все залежить від пріоритетів.

Iван ТКАЧ, агроном на пенсії:

— Що хорошого, а що поганого, так відразу і не скажеш, бо у житті так трапляється, як на долі написано. Хоч мені вже під 70 років, та життя і в такому віці змінюється. От це була перша зима, яку я прожив разом з родиною доньки. Тому призвичаювався. Але радію, що онуки поруч, а не лише на канікули до діда приїздять. Складно... Бо все життя жив у селі, за своїми правилам, у місті інший ритм. Та це не нова історія, бо багатьох пенсіонерів діти доглядають, і я от думаю, що добре, коли є рідні.

Ще хочу сказати: я пропрацював агрономом, і на моєму віку такої погоди не було. Ми все життя боролися за врожаї, а тепер розумію занепокоєння спеціалістів, що буде з озимими, садами, а відповідно і цінами. Все ж нам здається, що глобальне потепління десь там, за океаном. А ні, воно дає про себе знати. І в Україні перші дзвіночки, точніше у Дніпропетровській області — майже всю зиму відсутність снігового покриву, пересихання водойм.

У Австралії всі бачили, яка трагедія сталася. Приємно, що і українці долучилися для порятунку тваринок, збирали кошти та шили спеціальні сумки-кишеньки для порятунку сумчастих. Хоч я і на пенсії, але не списав себе у відставку. Ось освоюю смартфон, онуки вчать користуватися інтернетом. Я і зараз цікавлюся новинками селекції, гібридами, які вирощують на полях області. Щоправда, побоююся земельної реформи, точніше, чого чекати українцям після того, як відкриють ринок землі...