МЕНЮ

Травень 1945-го у моїй пам’яті

Василь ШПАРИК, ветеран-фронтовик Другої світової війни, полковник у відставці, публіцист, Львів
23 травня, 2019 - 20:07
Перший День перемоги для нас був звичайним днем

У моїй пам’яті добре зберігся травень 1945 року, до того ж я таємно вів щоденник. Мій 421-й Гаубичний артилерійський полк входив до складу 1-ї Артилерійської дивізії прориву резерву головного командування, яка підтримувала в танковому рейді на Захід 3-й гвардійський танковий корпус. Я був рядовим солдатом-телефоністом батареї.

3 травня 1945 р. у районі містечка Крівіц (Crivitz), неподалік м. Шверін (Schwerin) моя дивізія зістикувалася з військами союзників (як дізнався згодом — 18-м корпусом армії США). На цьому наш бойовий шлях закінчився. Мене перевели у штаб полку. Таким чином, я міг набагато більше знати, аніж солдати і навіть офіцери бойових підрозділів. Офіцери штабу і я з ними прослуховували таємно радіопередачі Бі-Бі-Сі (ВВС) із Лондона і з м. Фленсбурu (Flensburg), де на той час перебував новий німецький уряд адмірала Деніца (Denitz).

Цей уряд уже 5 травня вирішив капітулювати перед союзниками. Проте головнокомандувач союзних військ американський генерал Ейзенхауер (Eisenhower), який мав штаб у французькому місті Реймс (Reims), наполягав на капітуляції перед усіма союзниками.

Виходячи з цього, 7 травня 1945 р. о 2-й год. 41 хв. (за Ґрінвічем) начальник німецького генерального штабу генерал-полковник Йодль (Jodl) і начальник штабу західних військ генерал Сміт (Smith) у присутності представника СРСР генерала Суслопарова та представника Франції підписали в Реймсі акт про капітуляцію німецьких збройних сил на всіх фронтах і перед усіма союзниками. Бойові дії припинялися опівночі 8 травня. Це означало закінчення Другої світової війни в Європі.

Повідомлення із Реймса Сталін сприйняв із великим незадоволенням. У нього був інший сценарій підписання цього документа. Він вважав, що СРСР виніс основний тягар війни, а союзники зробили капітуляцію практично односторонньою. Був переконаний, що капітуляція мала відбутися саме в Берліні, звідки прийшла агресія.

7 травня відбувся інтенсивний обмін поглядами між Москвою і Вашингтоном стосовно організації церемонії капітуляції в Берліні та про повідомлення про капітуляцію.

8 травня Ейзенхауер не поїхав до Берліна, як обіцяв. На церемонію в Берлін вислав англійського маршала Теддера (Tedder), американського генерала Спатза (Spaatz) і французького маршала Лотре де Тассіні (Lattre de Tassigny). При підготовці документа політичний представник СРСР вносив низку суттєвих змін до тексту, який було підписано в Реймсі. Це викликало дискусії. Зрештою погодилися, що акт підпишуть: маршал Жуков — як представник СРСР та англійський маршал Теддер — як представник західних військ, а французький представник Лотре де Тассіні та американський генерал Спатз — як свідки. Це відбулося 8 травня 1945 р. о 22 год. 43 хв. за середньоєвропейським часом у Берліні. У Москві вважали, що це відповідає 00 год. 43 хв. 9 травня за московським часом. При цьому це вже був мирний час, бо бойові дії за цим документом закінчувалися теж о 24 год. 00 хв. за середньоєвропейським часом.

Як виявилося, така маніпуляція з часовими поясами була потрібна Росії. Адже радянські війська із західного напрямку екстрено поспішали зайняти столицю Чехословаччини Прагу. Вони зробили це 9 травня 1945 р. То як вважати, це сталося у воєнний час чи вже в мирний? Якщо вважати, що війна закінчилася за середньоєвропейським часом 8 травня, то Прагу було зайнято в мирний час, бо сталося це 9 травня. Щоби уникнути такої інтерпретації подій, вирішили в Москві продовжити на день воєнний час, тобто 9 травня, бо буцімто акт про капітуляцію було підписано в Берліні за московським часом 9 травня о 00 год. 43 хв.

Факт подвійного підписання акта про капітуляцію — у Реймсі й Берліні — свідчив про глибокі розбіжності в Антигітлерівській коаліції. Визнати, що капітуляція в Реймсі стосувалася лише Західного фронту, було неможливо, бо вона відбулася за згодою представника СРСР Отже, Радянському Союзові довелося задовольнятися лише повторенням цього історичного акта.

Окремо, у різний час, було повідомлено про капітуляцію:

• у Лондоні й Вашингтоні — 8 травня у 15 год. за Ґрінвічем;

• у Москві — 9 травня у 2 год. за московським часом.

Звідси й розбіжності у святкуванні цієї дати: 8 травня — у західних державах; 9 травня — у колишньому СРСР, а нині в Росії. Не бажаючи говорити правду, чому в різні дні, тлумачать це різницею часових поясів.

Як зустріли цю подію ми, військові 421-го гаубичного артилерійського полку, перебуваючи в с. Лізен (Leezen), що на східному узбережжі Шверінського озера (Schweriner See)?

Передусім, нам нічого не сказали про події в Реймсі, бо мовчала Москва. Хоча ми вже знали, що Німеччина капітулювала. Сказали лише про підписання акта капітуляції в Берліні буцімто 9 травня, хоч насправді це відбулося 8 травня. Виходячи із реального факту зустрічі з військами союзників, для нас не сталося чогось неординарного, бо вже було очевидно, що війні кінець.

Крім того, як стверджували політпрацівники, підписання акта про капітуляцію — це лише кінець війни проти Німеччини, а не всіх військових дій взагалі. Нас налаштовували на можливий (і то дуже реальний) виступ проти союзників. Казали: підемо на Францію, англійці втечуть за Ла-Манш, а американці — за океан. На нас чекає французький народ і страждальна Іспанія. Тому не було ейфорії, а лише — осмислення невідомого найближчого часу. Ми чекали, чи союзники відійдуть на Захід, зокрема на нашій ділянці фронту з майже 30-кілометрової смуги між фактичним виходом радянських військ до Шверінського озера і передбаченою домовленістю про зону окупації СРСР уздовж Шаальського озера (Schaal See). Проблемним було надання зон окупації США, Великобританії та Франції в Берліні. Стосовно останнього пропаганда стверджувала, що Берлін зайнятий радянськими військами з великим втратами, а тому: «Ні зонам окупації союзників у Берліні!» — адже не дали СРСР зони окупації в Італії, яку звільнили війська союзників. Ось так, а не інакше, то чого чекати?

Таким чином, перший День перемоги для нас був звичайним днем. Заглядаючи в історію, знаємо, що особисто Сталін скасував 1948 року відзначення 9 травня як святкового дня (вихідного). Він був невдоволений, що Червона армія не дійшла хоча б до межі зони окупації, що для СРСР перемога не стала більш широкою щодо західних територій, що союзники першими домоглися капітуляції Німеччини, та відсутністю інших переваг. Тільки генсек Брежнєв у 20-ту річницю, 1965 року, відновив 9 травня як святковий День перемоги.

ВИСНОВКИ:

1 Капітуляція збройних сил Німеччини (ІІІ Райху) відбулася 7 травня 1945 р. Повторення цієї події 8 травня 1945 р. у Берліні не містить новизни факту.

2 Бойові дії були припинені 8 травня 1945 р. о 24 год. 00 хв. за середньоєвропейським часом. Це був офіційний кінець Другої світової війни в Європі.

3 9 травня 1945 р. є першим днем мирного часу, до війни він не має стосунку.

4 9 травня 1945 р. радянські війська звільнили столицю Чехословаччини Прагу, фактично після війни.

5 Своїми діями Ейзенхауер позбавив Сталіна лаврів першості в перемозі над Гітлером.