МЕНЮ

Щодо актуальності вислову «У вас що – не всі вдома?»

11 липня, 2019 - 17:56
На сучасному етапі життєдіяльності українського народу

Вказаний вище вислів запам’ятався мені ще з босоногого дитинства, коли на колгоспному току обробляли зерно. Пам’ятається Шандригось Юхим, який працював на  току постійно, але на відміну від інших працівників не ходив на обід додому, тобто обідав безпосередньо на робочому місці. Отож якось у таку обідню пору до дядька Юхима звернувся односельчанин, щоб той завдав йому на плечі клунок пшениці, на що дядько Юхим відповів, що бери стільки, скільки я міг би в силі завдати.

Після такої процедури хтось із місцевих жителів написав до районної міліції листа про скоєний вчинок. На цей лист відгукнулися, і до сільської ради прибув дільничий міліціонер, а в ті часи (кінець 50-х років) жителі села наставляли вухо щодо приїзду дільничого. Адже він буде обходити домівки та шукати, де схована самогонка, а виконавець сільської ради повідомив громадянину Шандригося Юхимовича, що його викликають об 11 год. до сільської ради.

На зустрічі з дільничим розпочалася розмова такого змісту: «Громадянин Шандригось, — запитав дільничий, — де ви перебували в четвер о 12.30?» На що Юхим Шандригось відповів таким чином: «Громадянин міліціонер, доповідаю, що якраз у цю пору я сидів у нужнику і читав газету «Известия». Міліціонер зрозумів, що дід заводить його в оману, але практичний Юхим збагнув і випередив  думку слідчого міліціонера таким чином: «Громадянин міліціонер, я відчуваю, що ви мені не довіряєте, тому покличте до сільської ради мою бабу, вона добре знає, куди я йду, коли беру газету». Міліціонер почервонів і сердито промовив до діда: «Громадянин Шадригось, у вас що — не всі вдома?» на що метикуватий Юхим відповів: «Громадянин міліціонер, ви маєте рацію, адже син Микола служить у армії біля Владивостока, баба сапає бураки, корова в табуні, а я в сільській раді». Розгнівавшись, міліціонер вигукнув: «Ідіть, щоб вашого духу тут не було!». Проте спокійний Шандригось відповів: «Прошу пробачення і до побачення».

Отакі епізоди варто не забувати в сьогоденні. Так, швидкоплинність кампанії парламентських виборів затінює одну з найбільш злободенних проблем — проблему бідності волелюбного терпеливого українця. Обранці нинішні і ті, що мріють ними стати, таким питанням детально не опікуються, а панує загальна фразеологія в довгих передвиборчих розмовах, без глибокого аналізу на відповідних виборчих округах. На конкретне запитання про кількість і рівень збіднілих виборців, їхні спроможності існувати на білому світі, ніхто відповісти не в змозі. Нинішні політики до такого рівня не доросли та їхня «жирність» опускатися на дно, в якому жевріє вогник тяги до життя, не дозволяє, адже їхні мізки «забиті» іншим. Народ стверджує своїм повсякденням, коли доводиться натужно задовольняти людські потреби організму. Йдеться про перетворення виборців на мовчазних рабів у повному розумінні цього вислову. Отож виникає запитання до армії обранців, чиновників: якою тематикою в державі займаються ціла низка різноманітних дослідних інститутів, де їх продукція, яка її ефективність, їх спроможність захистити конституційні права та свободи громадян Української держави? Держави, яка на горизонті світової платформи маячить понад чверть століття.

У простого люду виникає запитання: скільки можна терпіти отаке тваринницьке свавілля, при якому з неба певному відсотку населення впало багатство, а решті понад 70% — злиденність? Практично це здійснили люди, які пронизані психологією вкрасти та обманути ближнього, яка закріплена законодавчою політикою і суть якої: кради, скільки спроможний і де є така можливість, адже покарань не буде.

Так, засоби масової інформації неодноразово доводили до відома виборців інформацію про вагомі грошові присвоєння чинними посадовими особами, включаючи чинів високого ешелону влади, та покарань ніхто не поніс. «Послухали лисичку і щуку кинули у річку», так писав великий байкар.

Отож, ідучи до виборчих дільниць, ми зобов’язані добре проаналізувати вислів «У вас що — не всі вдома?», щоб якомога менше допустити до нового парламенту зазначених дійових осіб, які красномовно обіцяють золоті гори, не беручи ні християнської, ні моральної відповідальності.

Мислячі роздуми зафіксував виборець Михайло РУДЮК