МЕНЮ

Роль театру недооцінена

Віталій ГОЛЬЦОВ
10 жовтня, 2019 - 16:40
Він є однією з небагатьох форм, що створюють можливості спілкуватися без кордонів у часі

Роль театру в розвитку українського суспільства та держави на сьогодні є недооціненою. Та й сам театр не завжди в цій ролі буває на висоті, бо сучасний глядач приходить на виставу, бажаючи побачити очікуване. І театр подає йому «шляхетне і вічне» чи «смішне і бадьоре». А мав би руйнувати стереотипи, створювати незручності та незатишність від побаченого глядачем. Особливо це є важливим у посткомуністичному суспільстві, де театр має повні права починати нову історію культури, так як є транслятором специфічних знань про життя, поведінку людей та наслідки цієї поведінки, про їхні життєві принципи і сталі стереотипи. Театр так само необхідний, як й школа, і він у цьому плані реальність, бо діють живі люди, об’єкти, фігури, що безпосередньо доторкаються  до людських душ, прищеплюють естетику, а вона, у свою чергу, породжує етику, загальний рівень культури, якої є певний брак в українському житті.

Якраз через театральну культуру можна впливати на людську особистість, збагачуючи її знаннями і піднімаючи морально, даючи вміння розуміти людей, особливо свою державу і себе в ній. У театрі глядачі можуть одночасно спостерігати за теперішнім, минулим і майбутнім. Таким чином, він є однією з небагатьох форм спілкування, що створюють можливості спілкуватися без кордонів у часі та історії.

Театр розвиває цікавість про світ у найменшеньких глядачів, стимулює розвиток зору, слуху, пам’яті, заохочує бажання публічності, дає варіанти соціалізації дітей. Багато педагогів звертають увагу на необхідність включення театру в процес навчання та виховання. Бо він має багато функцій: виховну, профілактичну, терапевтичну та інші...

Театральне мистецтво — це підтримка студентів у їхньому психофізичному розвитку, формуванні особистості та ставленні молоді до важливих процесів у суспільстві, у державі й навколишньому світі.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що національний театр, у будь-якій формі взаємодіючи з людьми для переосмислення нагальних суспільних проблем, можна вважати символом держави, поряд з основними державними атрибутами. А рівень його впливу та якості насамперед залежить від творчого начала художнього керівництва, від його провідної ролі в театральній справі.