Приірпіння – письменницька і композиторська Мекка

Місця, що надихають, — зовсім поруч від Києва

Серед краєзнавців поширене поняття «національний ландшафт». Йдеться не тільки про географічний аспект, а й культурно-історичний. Бо, скажімо, в Ірпені діяв Будинок творчості письменників, а у Ворзелі — Будинок творчості композиторів. Попри те, що ці комплекси переживають не найкращі часи, все ж залишилась мистецька нитка, яка пов’язує минулу славу цих місць із теперішніми культурними подіями: в Ірпені проходять літературні заходи, у Ворзелі — музичні.

Приірпіння — місцевість рекреаційна, чим і цінна, бо можна побродити в парках, подихати свіжим повітрям, усамітнитися. Свого часу тут функціонувало багато дитячих і дорослих оздоровниць. А все через лісистість та близькість до столиці.

Сучасним містам Ірпеню, Бучі та курортному селищу міського типу Ворзелю поклало початок у 1899 році будівництво залізничної колії Київ–Ковель.

ІРПІНЬ

У 2016 році Ірпінь потрапив до Національного реєстру рекордів України за найбільшу кількість (16!) реконструйованих та збудованих за два роки парків і скверів. Зокрема, парк «Покровський» — один з найбільших парків авторських дерев’яних скульптур в Україні. Парк «Перемоги» — один з найстаріших у місті. Частину його території відвели під дитячий парк «Незнайка» на честь героя Микола Носова, який провів в Ірпені дитинство і юність. Тут багато фігур казкових персонажів.

Знаковим для Ірпеня був і залишається Будинок творчості письменників. У 1936 році колишня дача фабриканта Чоколова (збудована у 1905 році) разом з прилеглою територією була передана у власність Спілці письменників України. Після війни були побудовані ще два двоповерхові будинки.

ЗНАКОВИМ ДЛЯ ІРПЕНЯ БУВ І ЗАЛИШАЄТЬСЯ БУДИНОК ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ. У 1936 РОЦІ КОЛИШНЯ ДАЧА ФАБРИКАНТА ЧОКОЛОВА (ЗБУДОВАНА У 1905 РОЦІ) РАЗОМ З ПРИЛЕГЛОЮ ТЕРИТОРІЄЮ БУЛА ПЕРЕДАНА У ВЛАСНІСТЬ СПІЛЦІ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ

З часом Будинок творчості став творчою Меккою для письменників, де побували і творили майже всі відомі майстри слова. У різні часи у Будинку працювали Максим Рильський, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Остап Вишня, Олександр Довженко, Дмитро Павличко, Степан Олійник. Тут Олесь Гончар написав свій знаменитий «Собор», Павло Загребельний, Євген Гуцало — більшість своїх творів.

В останні роки у Будинку творчості відкрилося «друге дихання». Восени 2017 року на його території міською владою облаштовано парк Письменників. Парк надзвичайно креативний, наповнений скульптурами і дерев’яними альтанками.

Ірпінь підтримує свої літературні традиції. Тут проходять щорічні фестиваль поетів і бардів «Ірпінський Парнас» та всеукраїнський книжковий фестиваль «Irpin Book Fest». Цього року через карантин він не проводився. Минулого року відбувся перший міжнародний фестиваль перекладачів «Кочур-фест». У жовтні цього року — другий. Григорій Кочур (1908—1994) перекладав поезії з 28 мов. Він залишив безцінну бібліотеку з такими раритетними виданнями, які не мала навіть бібліотека імені В. Вернадського. Мешканець Ірпеня був тісно пов’язаний з дисидентським рухом. У його домі діє приватний Літературний музей, яким опікується невістка Марія Кочур.

Проживали в Ірпені поет, громадський діяч Сергій Бабайкін, бандурист Микола Будник, а також відомі художники. Серед них Федір Кричевський (на обійсті встановлений пам’ятник), Матвій Донцов, заслужений художник України Володимир Сидорук. Уже вп’яте пройшов у місті художній пленер «Намальований Ірпінь». Цьогоріч був присвячений В.Сидоруку.

Ще одною зоною відпочинку є впорядкована набережна біля річки Ірпінь. Територія оздоблена 120 оригінальними ліхтарями та різноманітними скульптурними композиціями — від летючих риб до смартфона.

Природні пам’ятки — 600-річний Дуб Прадуб та гідрологічний заказник «Криничка», розташований в урочищі Пилипів Потік, між вулицями Глінки та Ново-Оскольська. Вважається, що вода тут цілюща.

Щодо старовинних будівель, то, окрім будинку Чоколова, архітектурну та історичну цінність мають залізнична станція «Ірпінь» (1903), Свято-Троїцька церква (1909), будинки культури 50-х років минулого століття, садибні будинки, розташовані на території санаторію «Ірпінь» тощо.

БУЧА

На початку ХХ століття Буча розвивалася як дачна місцевість (завдяки мішаному лісу) і навколо залізниці.

Візитівка Бучі — парк, щороку додає якусь нову локацію з особливою родзинкою. Є озеро з облаштованим пляжем, набережною. Дитяче містечко цьогоріч поповнилося залізницею, тунелем. Серед дерев працює мотузковий екстрим-парк «Шалена Білка». Є чудовий Літній театр, де відбуваються Всеукраїнський фестиваль «Прем’єра пісні», Міжнародний музичний фестиваль «О-Фест». Через карантин цього року вони не проводилися. У парку можна орендувати велосипеди на будь-який смак, дитячі автомобілі.

Серед видатних постатей у Бучі мешкали композитор Левко Ревуцький (його іменем названа дитяча школа мистецтв), художник Микола Мурашко, мовознавець Андрій Білецький. На дачі проводив своє дитинство письменник Михайло Булгаков. На її місці встановлено пам’ятний знак. Гідротерапевт Вітольд Камінський упродовж 20 років проживав і лікував людей у Бучі, де і похований.

ВОРЗЕЛЬ

Зелена перлина Приірпіння займає 922 га, з яких 311 га — зелені зони (з них 84 га — заказники). Раніше функціонувало 29 санаторіїв. Зараз — 6. Така кількість оздоровчих закладів має своє пояснення — завдяки фітонцидності хвойних дерев тут особливе повітря. Відомий кардіолог, академік Микола Стражеско прирівнював його до кисловодського. Згідно з Генпланом, прийнятим у цьому році, Ворзель розвиватиметься як рекреаційно-оздоровча територія.

У Ворзелі творилася класична музична та пісенна спадщина. Саме тут, у Будинку творчості композиторів, Олександр Білаш написав музику на слова Дмитра Павличка «Два кольори». Тут творили Платон та Георгій Майбороди, Микола Дремлюга, Валентин Сильвестров, Ігор Шамо та інші. Унікальний Будинок творчості у 2014 році зазнав вандалізму і був майже знищений. Нині туди зайшли інвестори і почалась його реконструкція. Будівля актриси Ганни Борисоглібської, з якого починався Будинок творчості, вже відновлена. Багаторічній директорці БТК Олені Куц вдалося створити приватний музей.

У селищі проживав і творив композитор Борис Лятошинський. Біля його садиби встановлено пам’ятний знак. Також мешканцем Ворзеля був один з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження» Валер’ян Підмогильний, який викладав у школі українську мову. Нині у Ворзелі проживає письменник Михтодь Волинець.

Візитівкою Ворзеля є будівля, яка визнана об’єктом культурної спадщини і пам’яткою архітектури та історії. Це будинок, збудований на початку XX ст. київським фабрикантом Карлом Септером. Згодом його придбала Наталія Уварова, донька цукрозаводчика і благодійника Федора Терещенка. Нині тут знаходиться Центр культури «Уваровський дім», у якому розмістився музей та концертна зала імені Лятошинського. Щосуботи проходять концерти класичної музики.

Старовинні будівлі Ворзеля — це, зокрема, аптека початку ХХ століття та дача Альберта Зейделя (на території санаторію «Прапор»). Зейдель був магістром фармацевтики і мав найбільшу аптеку в Києві.