Про мого діда

18 травня не стало відомого тернопільського скульптора Івана Матвійовича Мулярчука. Іван Мулярчук народився 27 липня 1930 року в селі Острожці Рівненської області в багатодітній національно-патріотичній родині Матвія й Анастасії Мулярчуків. У церковній книзі записали, що він народився 25 липня, а в нотаріальній 27-ого. За часів польського панування ходив навчатися у єврейське містечко за два кілометри від дому, яке потім було знищене німцями. Діти у сім’ї Мулярчуків напам’ять знали твори Тараса Шевченка, а його старший брат навіть повністю переписав «Кобзаря» у зошит. Пан Іван зберіг цей зошит.

У родині було семеро дітей. Старшого брата у 18 років забрали в Радянську армію, але він утік в УПА та зник безвісти після Другої світової війни. Сестра була зв’язковою УПА. Як розповідав дідусь, родину дивом не вивезли в Сибір. Дядька — священника вислали в робоче поселення Сухобезводне Нижньогородської області. Як розповідав скульптор, «напевне завдяки мамі нас не чіпали, — мій брат пішов до армії. Якось вони возили снаряди в село Верба, це за Дубном. Він надивився, як там командують людьми, а люди були — як гарматне м’ясо. Німці стояли на горі, а Радянській армії гору треба було взяти. Щодня сотні людей намотувало на гусениці танків і сліду від них більше не було, а рідним писали, що вони безвісти зникли. Він не хотів так помирати та й втік в УПА. Якось маму викликали на допит, питали, де син. А мама каже: «То я маю вас питати, де мій син. Я вам віддала його, де ви поділи мою дитину?». Після цього від нас відчепилися...»

Через війну школу закінчив, коли йому було за двадцять. 1952-го закінчив одночасно Острозьку середню і Луцьку художню школи. Але потім у Львові й Луцьку йому вчитись не давали. 1964—1965 роки був директором Дому культури у селі Млинів. Упродовж 60-х-70-х років жив і навчався на Кубані, там закінчив Кубанський державний педагогічний інститут і почав займатися скульптурою. Дипломна робота Івана — «Рибак Азов’я»1964 року у станицях Полтавська і Київська, а також на хуторі Шевченка спорудив пам’ятники воїнам-односельцям, полеглим на фронтах Другої світової війни. Загалом, у 60-ті роки скульптор створив у краснодарському краю шість монументальних творів воєнної тематики. З 1970-го року жив і працював у Тернополі. З 1992 року член Національної спілки художників України.

Головна тема більшості робіт — шевченкіада та національне відродження. Починав свій творчий шлях із живопису. Вперше взяв пензель до рук, будучи семикласником. Перші картини були написані олійними фарбами. Головною темою понад 200 робіт є людина. Автор більше 40 монументальних пам’ятників у Кубані, Оренбурзі, Волині, Рівненській області та Тернопіллі.

У дитинстві Іванові казали, що йому ніколи не стати скульптором, але він довів протилежне. Скульптором він мріяв стати ще зі шкільних років, але заради здійснення своєї мрії йому довелося пройти надзвичайно важкий шлях. У радянські часи втілити свої ідеї було непросто, особливо улюблену шевченківську тему і все, що пов’язане з Україною.

Його пам’ятники, погруддя, меморіальні дошки є не лише в Тернополі, а й у багатьох містах, містечках і селах Тернопільщини, а також Західної України. Він є автором Фігури Богородиці, історичних постатей та відомих діячів науки і культури, релігії, героїв спорту і праці. Якщо ішлося про історичні постаті, то він довго вивчав не лише фотографії, а й життєпис цих людей, щоб дізнатись, якими вони були. «У Росії я навчився, як вести себе з партійними працівниками, і вмів спритністю досягти свого, обійти гострі моменти, а не йти напролом, щоб було по-моєму. Бо якби був іншим, як каже Іван Матвійович, то давно убили б», — згадував скульптор.

Іван Мулярчук працював над пам’ятником автора гімну січових стрільців Степану Чарнецькому у його рідних Шманьківцях Чортківського району. «Багато хто з партійного активу не хотів появи цього пам’ятника, мені жодної копійки не заплатили за нього, бо були такі у селі, районі й області, хто не хотів тієї теми висвітлювати. Це їм наче болячка була, але я зробив, незважаючи не на що. Мене не цікавили гроші, головне — завершити роботу», — розповідав пан Мулярчук.

Іван Мулярчук створив 20 пам’ятників Тарасу Шевченку. За сорок років творчої діяльності у одинадцяти районах Тернопільщини встановив 37 пам’ятників. Перша робота скульптора в Тернополі — це пам’ятник Іванні Блажевич у Денисові, остання — погруддя Богдана Хмельницького для музею у Збаражі.

Іван Матвійович прожив дуже складне, але цікаве життя. Він помер, але залишив після себе стільки цікавих робіт та учнів. Скульптор любив цитувати Івана Франка, який казав, що слава до митців приходить по їхніх кістках. До нього вона прийшла ще за життя.