«Потреба оточити себе рослинами»

Чим живе у вересні найзахідніша область

Серед актуальних тем цього тижня на Закарпатті коронавірус та місцеві вибори. Саме їх найбільше обговорюють, з карантинного літа люди попрямували у осінь, де обмежень стало трохи менше.

Христина ЩУБЕЛКА, медик, аспірантка кафедри факультетської терапії медичного факультету УжНУ:

— Як лікаря, мене засмучує те, що я бачу довкола, як люди нехтують правилами безпеки. Щодня їду в автобусі і спостерігаю за сварками водіїв з пасажирами, які не хочуть одягати маски, а багато з тих, хто вдягає, опускають її нижче носа. Мені важко зрозуміти, чому люди не хочуть дотримуватися дистанції у приміщеннях, стають впритул у чергах. Я не можу залишатися байдужою до таких речей, бо багато моїх колег у «ковідній» бригаді працюють у надскладних умовах, а люди не роблять навіть елементарного для самих себе.

Тішить мене те, що в умовах карантину я змогла реалізувати геномний проєкт. Незважаючи на те, що працювати в таких умовах складно, перебуваючи увесь час в засобах індивідуального захисту, мені таки вдалося закінчити роботу над дисертацією, знаходячись у США.

В’ячеслав ЄГОРОВ, співорганізатор щорічної кіношколи «СКАЛКА 2020», фільмкомісіонер:

— Плюси: незалежно від ситуації, люди зберігають зовнішній спокій, напевно, адаптувалися. Ми в Ужгороді провели кіношколу «Скалка 2020» у своєму споконвічному оупен-ейр форматі. Учасники кіношколи змогли самовиразитись, відзняти короткометражні кінострічки. На жаль, через всесвітню пандемію і катаклізми, ми не змогли зробити цей захід загальноукраїнським, як ми це робимо щорічно. Але наступного року зробимо це обов’язково. Люди почали активніше дивитися кіно і навіть читати книги.

Мінуси: непристосованість людей до нових видів комунікацій продукує внутрішні стреси. Неможливість елементарно випити чашечку кави в улюбленому кафе порушує звичну гармонію буття.

Вероніка САБО, студентка кафедри словацької філології, УжНУ:

— Тішить погода, незважаючи на те, що вже третина вересня позаду, літо таки не поспішає покидати Закарпаття. Зовсім скоро розпочнеться осінь, а у Карпатах вона просто казкова, що теж не може не тішити. Радує можливість знову ходити до кінотеатру, перегляду стрічок на великому екрані дуже не вистачало. Погано, що статистика захворюваності на ковід росте, а люди і досі нехтують правилами безпеки. Погано, що через це, навчаючись на останньому курсі, доводиться обмежуватись тільки віртуальним спілкуванням з однокурсниками та викладачами. Але найгіршим є обмеження у подорожах. За роки навчання в Ужгородському національному університеті я мала нагоду подорожувати і навчатися за кордоном, щораз знайомитися та спілкуватися з представниками різних національностей. Ось цієї «живої» комунікації із навколишнім світом бракує найбільше. 

Павло ГОМОНАЙ, представник ГО «Громадський конвент»:

— Білоруси повстали, і це добре. Рано чи пізно вони скинуть свого неадекватного диктатора, який намірився зробити азійську монархію в центрі Європи. Це і для нас добре, буде менше популістів. Крові буде багато, і московіти обов’язково запхають туди свої брудні лапи, вже сунуть. І це погано.

У нас будуть місцеві вибори, і це добре. Вони знову будуть за новими правилами — а це погано. Для очищення влади потрібно декілька циклів виборів за одними правилами гри, а ми один цикл граємо в шашки, наступний в шахи, а третій у «чапаєва». Погано, але нічого, все буде добре. З часом люди навчаться керувати спільними коштами, зрозуміють, що ніяких державних коштів нема, а є власні гроші виборців — платників податків.

Юлія ДУБ, авторка проєкту «Кактус Бро»:

— Довгий період карантину я прожила майже весь час у режимі дім-відділення пошти-дім. З мінімальними сімейними виходами на прогулянки у парк. Але усі критичні ситуації змушують підходити творчо до їх рішення. Так з’явилася ідея зробити вуличний розпродаж рослин — Uzhhorod plants market. Це маленький камерний благодійний ярмарок на свіжому повітрі, де небагато учасників, але дуже крута атмосфера. Для ужгородців, гостей міста та і самих учасників — це був як ковток свіжого повітря. Те, чого уже дуже сильно не вистачало, мені особисто так точно — живої комунікації та можливості купити собі цікаві рослини. Наприклад сукуленти, пряні трави, екзотичні кімнатні рослини, фіалки, вуличні рослини, а також композиції з живих рослин, бетонні і керамічні горщики, ловці снів та навіть листівки, які проростають. Загалом, усім так сподобалося, що ми провели аж три такі ярмарки, на яких зібрали більше 1600 грн на благодійну справу. І це був неймовірний антидепресант для всіх. Також я провела уже 2 майстеркласи на свіжому повітрі, просто виносила свій столик і ми створювали флораріуми з рослинами. І це теж виявилось вдалим форматом — свіже повітря, мінімальна кількість учасників, творче заняття для душі. Роботи онлайн теж стало більше, бо люди відчувають потребу оточити себе рослинами і відволіктися від зовнішніх турбот на щось своє, затишне, тендітне. У мене рослин так багато, що просто нема часу на тривоги, весь вільний від сім’ї час присвячую їм. Вони моє хобі, моя робота, мій антистрес і можливість побути у своєму маленькому затишному світі, де нема суттєвих проблем.