МЕНЮ

Нехай почнеться весна в суспільному мисленні

Лідія КУПЧИК, голова Львівського міського осередку Всеукраїнської Ліги Українських Жінок
7 травня, 2020 - 16:28
Про дати травня, які варто відзначити

Травень дарує нам згадку про багатьох славних попередників і попередниць, тепла думка про яких не поступається перед теплом весняного сонечка.

• 5 травня 1828 року народилася українська письменниця Ганна Барвінок (Олександра Білозерська).

• 5 травня 1907 року народилася письменниця й громадська діячка Ірина Вільде (Дарина Дмитрівна Полотнюк).

• 8 травня 1972 року прийшов у світ Роман Ковалюк, який став зразком інтелекту, патріотичності й святості сучасної людини.

• 14 травня 1920 року народилася видатна патріотка й політична діячка, лідер ОУН, народний депутат України Слава Стецько.

• 15 травня 1857 року народився відомий український адвокат і письменник Андрій Чайковський.

• 16 травня 1817 року народився історик Микола Костомаров.

• 30 травня 1872 року народилася педагог і громадська діячка Костянтина Малицька, яка як поетеса творила під псевдонімом Віра Лебедова.

• 30 травня 1887 року народився видатний скульптор і живописець Олександр Архипенко.

Вони народилися у травні для прослави України, якій вірно служили.

Однак багатьом славним українцям довелось покинути у травні земний світ:

• 2 травня 1947 року помер відомий історик, професор Мирон Кордуба.

• 2 травня 1967 року помер визначний український педагог і письменник Григорій Ващенко.

• 3 травня 1924 року був замордований більшовиками проповідник української національної ідеї і політичний діяч Микола Міхновський.

• 3 травня 2013 року відійшла у вічність політв’язень совєтських гулагів, співзасновниця Ліги Українських Жінок та довголітній її секретар Надія Мудра.

• 4 травня 2004 року померла внаслідок злочинного нападу голова Львівської обласної організації Всеукраїнської Ліги Українських Жінок Віра Васаган.

• 6 травня 1910 року помер поет, критик, перекладач, автор словника української мови Борис Грінченко.

• 8 травня 1984 року помер видатний письменник, критик, довголітній в’язень совєтської системи Борис Антоненко-Давидович.

• 13 травня 1933 року вчинив самогубство, як протест проти погрому української культури, письменник Микола Хвильовий.

• 16 травня 1944 року загинув ідеолог ОУН Іван Габрусевич.

• 21 травня 1991 року відійшла у вічність чудова українка, член ОУН в 1930-х роках, політв’язень совєтських таборів, мистецтвознавець Віра Свєнціцька.

• 23 травня 1938 року від рук комуністичного терориста загинув голова УВО-ОУН полковник Євген Коновалець.

• 25 травня 1926 року комуністичним агентом Шварцбартом був застрелений у Парижі отаман військ Української Народної Республіки і голова Директорії УНР Симон Петлюра.

• 26 травня 1944 року загинув Михайло Полідович, редактор журналу «Ідея і Чин».

• 28 травня 1916 року помер наш великий Каменяр — Іван Франко.

Їх маємо пам’ятати, їхні славні діла продовжувати!

Традицію вдячної пам’яті про славних синів України чудово було засвідчено у 1861 році, коли українці гідно сповнили заповіт нашого Кобзаря. 8 травня 1861 року домовина поета була викопана зі Смоленського кладовища в Санкт-Петербурзі, перенесена через увесь Петербург до Московського вокзалу і залізницею потрапила до Москви.

Довгим був шлях Шевченка до Києва. У Києві з Тарасом побожно прощалися студенти, поети, багато киян. Далі на пароплаві «Кременчук» прах Шевченка потрапив до Канева, дві доби домовина знаходилась в Успенському соборі, а 22 травня 1861 року було відслужено в церкві панахиду, і прах віднесли на Чернечу гору, де врочисто поховали.

Отож, майже весь травень тривало віддання шани Тарасові Шевченку, а ми повинні вшановувати його пам’ять як у травні, так і повсякчас. У наш час є вельми доречними слова визначного літературного критика, публіциста й політичного діяча Дмитра Донцова: «Про Шевченка треба нині не на святах промовляти, а кричати на вуличних перехрестях. Щоб, як дзвін тривоги, калатало його слово! Ніколи бо не був він такий актуальний, як у наш час. Ніколи не було між нами стільки поглухлих, стільки сліпих».

Отож, нехай травень звучить Шевченковими закликами й заповітами!

Відгукнімося на заклики Шевченка, на крик душі України так, як це зробили львів’яни з нагоди ще однієї незабутньої події травня.

22 травня 1979 року мешканці Львівщини й гості-патріоти з інших областей України за поривом сердець велелюдно зібралися на похорон яскравого музичного метеора, що згас передчасно, — Володимира Івасюка. Не знали достеменно дати його смерті та її обставин, але знали, що це був український геній, якому обірвали життя україноненависники. Не зупинила тоді людей небезпека, що йшла від радянської міліції й кагебешників, йшли з любові до Івасюка, з любові до України.

Тож нехай і сьогодні не лякають нас, не спиняють антиукраїнські сили, яких, на жаль, стільки розплодилося на нашій землі. Нехай у наш особливо важкий і тривожний час почнеться весна в суспільному мисленні, нехай воскреснуть патріотизм і любов до України та кожен задумається, чим може гідно прислужитись Вітчизні!

А наснагу для цього черпаймо в пам’яті про славних наших попередників, зокрема, про тих, кого нагадує нам місяць травень. І хай Мати Божа, котра в травні особливо близька до нас, поможе нам своєю благодаттю!