Мистецтво як засіб психологічної адаптації

Про дебют нової солістки Рівненської філармонії

Рік, що минає, виявився для планети досить складним. І причина не лише у соціальних, політичних чи будь-яких інших катаклізмах. Він виявився психологічно складним ще й тому, що людство одночасно зрозуміло, що воно фактично безсиле перед епідемією, незважаючи на потенціал світової науки, міць міжнародного співтовариства чи значну віддаленість етносів і країн, звідки почалася проблема. У той же час ця криза значною мірою згуртувала народи континентів, активізувала їх патріотичну складову, вплинула на суспільну свідомість населення світу, який вже став іншим, продемонструвавши не лише розпач, страх, але й незгоду та активний спротив недолугим чи необдуманим рішенням власного політичного керівництва в питаннях національної безпеки, а також пошуку засобів зміни ситуації. І ця інакшість світу, як і його локальних проявів, активізувала пошукову діяльність в усіх сферах людської присутності, оскільки демонстрація власних здобутків стала важливим чинником позиціонування особистості в давно налагодженій системі політико-економічних та ідеологічних координат, стимулювала перегляд багатьох форм людської життєдіяльності та її ціннісного ряду.

І в цьому процесі культурна сфера є чи не найважливішим сегментом створення певної психологічної рівноваги, адаптації людини до соціальної напруги. Може саме тому перші адаптаційні кроки почалися з культурно-мистецьких проєктів, що й стали своєрідними символами активного життя, його поступового відродження та нормалізації форм.  

Локалізуючи питання, слід наголосити, що й представники художньої інтелігенції Рівненщини також активізували власну культурну діяльність, розголос та ефективність якої помітно на якості концертних програм обласної філармонії, театральних афішах, змінах в аудиторії слухачів, людських стосунках, урешті-решт.

Завершення 2020 року втілилося в чималій кількості якісних і художньо насичених програм, що відбулися у залі камерної та органної музики. Не акцентуючи увагу на їх розмаїтті, яке більш-менш об’єктивно аналізували місцеві ЗМІ, зупиню увагу лише на концертній програмі, що відбулася в Залі органної і камерної музики 3.12, тим більше, що її забезпечували нові особистості. Отже, в обласній філармонії — новий музикант.

Євгенія Бельмас (орган) стала відкриттям для рівненської публіки. Її творча біографія пов’язана з навчанням у Запорізькому музичному училищі та відвідуванням низки майстер-класів для власного визначення у музичних уподобаннях. І лише Національна музична академія України ім. П.Чайковського (2014 р.) остаточно сформувала її як музиканта-органіста. Цьому сприяла й її участь у численних гастрольних виступах у Бердянському монастирі, Римо-Католицькій Церкві Різдва Пресвятої Діви Марії, де середовище та духовна атмосфера сакральності суттєво вплинули на розуміння середньовічного канону і загалом західноєвропейської органної статики.

Як і кожен оригінальний музикант, вона також сповідує організаційно-культурні та освітні принципи Західної Європи, сполучаючи здобуту професійну освіту з широкою концертною практикою, розширенням репертуарної складової, популяризації світової культурної спадщини, які, у свою чергу, стимулюють здобуття інших освітніх рівнів у навчальних закладах чи інших формах. Тож шліфувала вона професійну майстерність у низці майстер-класів, проведених відомими музикантами Європи, зокрема в А.Бааль (Франція-Швейцарія), Д.Вільке (Німеччина), М.Салерно (Італія).

Дещо пізніше (2019 р.) відбулося її стажування в класі проф. Ренати Бауер (Словенія), де Євгенія опановувала репертуар «історичних органів» епох бароко та романтизму. А фінал її освітніх пошуків завершився здобуттям (2020 р.) освітнього ступеня «Магістр» за спеціалізацією «Орган» у НМА України ім. П.Чайковського.

За короткий, утім продуктивний період власного становлення як органістки Євгенія вразила своєю грою публіку багатьох українських міст: Києва, Львова, Одеси, Чернівців, Сум, Бердянська, Білої Церкви, Лівадії. Щодо репертуару — то це в більшості виконання шедеврів майстрів бароко, романтизму, або віртуозів ХІХ—ХХ ст., одним словом, — хіти в естрадному їх значенні.

Як і кожен митець, що має вже власний погляд у ставленні до улюбленого виду мистецтва, вона намагається дати й особисту версію бачення (інтерпретації) музичної класики. Тож яскравою формою її концертних програм є авторські перекладення для органа фортепіанної та симфонічної музики «різноспрямованих» композиторів: Л.Бернстайна, Е.Ельгара, Д.Шостаковича, М.Мусоргського, С.Рахманінова, С.Прокоф’єва, А.Шнітке й ін., убачаючи в цьому важливий просвітницький сегмент, спрямований на розширення слухацької аудиторії.

Будучи оригінальною особистістю, вона активно співпрацює і з сучасними українськими композиторами, що надає їй можливість бути першою виконавицею низки творів А.Барсова та В.Цанько; долучитися до виконання композицій І.Асєєва, С.Острової, В.Гончаренка та С.Луньова, впроваджуючи певний канон у сприйняття їх творів, що також є важливим ідентифікаційним чинником позиціонування митця у культурному просторі сьогодення.

Рівненським шанувальникам органу було представлено декілька різнопланових музичних творів, зокрема: К.Уільямс «Сутінки» та токата «Венера», Ж.Лангле — «Епілог із сюїти пам’яті Фрескобальді»; О.Латрі — частина з месси «Сальве Регіна» (Радуйся, свята Царице).

Одним словом, дебют нової солістки філармонії виявився напрочуд вдалим і дає надію на те, що керівництво філармонії, як і управлінський склад інших художніх структур, будуть й надалі продовжувати творчий пошук та наповнювати наші концертні зали якісним культурним продуктом. Адже мистецтво завжди було і залишається важливою формою не лише психологічної релаксації, але й провідним чинником підвищення художньої культури, формування нового типу особистості, для якої світова культурна спадщина складає важливе ідентифікаційне єство.