МЕНЮ

Марина Соченко та її ікони

Данута КОСТУРА, фото автора
24 жовтня, 2019 - 17:13
Про розписи військової каплиці на Аскольдовій могилі

Перед Днем захисника України група членів Київської міської ОУН побувала у військовій каплиці Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста на Аскольдовій могилі. Там уже півтора роки малює фрески Марина Соченко.

На центральній іконі під Покровом Богородиці зображені 65 захисників України від часів Київської Русі, Козаччини, Української Народної Республіки, Української Повстанської Армії до портретів полеглих Героїв Небесної Сотні, добровольців, «кіборгів», військових Збройних сил України. А над ними — Покров Пресвятої Богородиці.

ОТЕЦЬ ІГОР ОНИШКЕВИЧ ПРО КАПЛИЦЮ

Настоятель храму Миколи Чудотворця, що на Аскольдовій могилі, отець Ігор розповідає, що каплиця зазнала варварського пограбування в 1930-х роках. У ній поховані наприкінці ХІХ століття генерал-майор Микола Демидовський та його дружина Анастасія, котра збудувала каплицю після смерті чоловіка.

Микола Демидовський походив із козацького роду. Дружина Демидовського так характеризує свого чоловіка: «...Був людиною почуття обов’язку поруч зі співчуттям і любов’ю до ближнього, з відсутністю підлості й лестощів, умів завжди і скрізь зберігати почуття власної гідності, не порушуючи обов’язку служби».

На щастя, за словами отця Ігоря, варвари не добралися до самого поховання, оскільки каплиця була двоярусною, а вхід на той час уже був прикритий двометровим шаром землі. Археологічні дослідження встановили цілісність склепу.

27 вересня 2019 року владика Богдан Дзюрах освятив військову каплицю Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста.

Отець Ігор каже, що Аскольдова могила — наш національний меморіал. Тут поховані Герої Крут, невпізнаний Герой Небесної Сотні, котрий згорів у Будинку профспілок (тепер ми вже знаємо, що то був Олександр Клітинський із Житомирщини), Маркіян Паславський, котрий загинув в Іловайську.

У каплиці будуть молитися за упокій родини Демидовських і всіх похованих на Аскольдовому кладовищі, за всіх воїнів, котрі віддали життя за волю України, за Героїв Небесної Сотні.

«Ідея вшанувати пам’ять наших Героїв була, але я все шукав рішення, як її втілити на основі Демидовської каплиці. Рішення підказав парох із села Добряни, що на моїй рідній Стрийщині, коли показав мені каплицю в пам’ять Небесної Сотні. Будує її своїм коштом. Так ця ідея із Добрян прийшла до Києва. Люди показали нам Марину і Петра, котрі мають талант цю ідею втілити в життя. Благодійники підтримали, бо це великі кошти. Бог присилає нам таких людей», — каже отець Ігор.

ФРОНТОВІ ПОРТРЕТИ

Для художниці Марини Соченко тема захисників близька. Із самого початку Революції Гідності вона приходила на Майдан з мольбертом — хотілося зафіксувати все, що бачила й відчувала в ті вікопомні дні. Потім пішла у госпіталь. Написала кілька портретів поранених. Побачила, що це дає їм натхнення й наснагу, і продовжила цю образотворчу діяльність.

Центр морально-психологічного забезпечення Збройних сил України запросив пані Марину на фронт, сподіваючись, що малювання портретів бійців стане для них психологічною розрядкою.

«Виявилося, що такий метод розрядки успішно працює. Для хлопців це був такий релакс, таке задоволення. До мене в полі прямо на передовій черги стояли. Холодно, а вони стоять, щоб позувати. Ми спілкувалися, жартували. Стільки було радості», — розповідає художниця.

Потім, коли назбиралася вже низка портретів, бійці натягнули сітку і повісили портрети для огляду. На сьогодні пані Марина намалювала сотні портретів захисників.

ІКОНА ПОКРОВИ БОГОРОДИЦІ

Марина Соченко розповіла, як, зайшовши в каплицю, одразу побачила, що чільне місце має належати Покрові Пресвятої Богородиці. Отець Ігор виставив умову, щоб на іконі обов’язково були Герої Небесної Сотні та всі загиблі за Україну.

Вони з чоловіком Петром, теж художником, який багато років розписує храми, зробили проект, який переміг.

Спочатку пані Марина два місяці малювала трьохметрову підготовчу картину (картон), яку згодом волонтери передали Київському військовому ліцею імені Івана Богуна.

«Ці портрети морально дуже важко писати, це ж не механічне малювання, це такий біль, коли малюєш. Я спілкуюся з батьками загиблих і відчуваю біль, який вони пережили. Дуже складно і тяжко», — говорить художниця.

Вона детально розповідає про кожного з її намальованих героїв. А ще про тих, кого на іконі немає. Родини загиблих просять її писати ці портрети. Обіцяє, що згодом неодмінно намалює.

А наразі ще залишилося намалювати кілька знакових портретів героїв визвольних змагань у Другій світовій війні.

Решту завершує її чоловік. Він уже розписав дві стіни іконописними сюжетами. На них збереглися також скульптурні рельєфи погребальної каплиці родини Демидовських.

ПРО МАРИНУ СОЧЕНКО

Народилася 22 грудня 1963 року в Києві в сім’ї військовослужбовця. 1989 року закінчила Київський художній інститут, 1997-го — аспірантуру в Академії мистецтв. Викладає на кафедрі живопису і композиції Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Заслужена діячка мистецтв України, з 1992 року перебуває в Національній спілці художників України. У творчому доробку Марини Соченко 45 персональних виставок.