МЕНЮ

Чи знаємо ми минуле своєї школи?

Василь ФЕДЧУК, м. Луцьк
17 січня, 2019 - 17:08
Волинянин Сергій Янішевський дослідив історію 275-річної Копачівки та її 100-річного навчального закладу

На Волині сьогодні функціонує 656 загальноосвітніх шкіл, гімназій, коледжів і ліцеїв. У багатьох з них є музеї і музейні кімнати. Їх експозиції розповідають про біографії цих освітніх закладів. За останніх два десятиліття побачило світ понад 100 документальних книжок і нарисів про населені пункти Поліського краю. Окремі розділи автори також присвятили школам, де навчалися і звідки пішли в широкий світ. А ґрунтовних видань, що оповідали б суто про історію школи, педагогів, які тут працювали, випускників, які її уславили, є лише кілька. В обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки мені їх буквально перерахували. Це — про Купичівську й Луківську ЗОШ І—ІІІ стст. Турійського, Поворську Ковельського районів та Локачинську. Є ще «Нариси історії освіти Ківерцівського району», збірка ілюстрованих зарисовок «Ми — з Луцького інтернату» та декілька випусків журналу з історії Колківської НВК.

І ось наприкінці грудня минулого року до цього списку приєдналися дві нові книжки. Їх підготували і видали краєзнавець Леонід Козярчук та вчитель історії Сергій Янішевський (обидва з Рожищенського району). В творчому доробку першого — «Єлизаветинська школа: роки і долі». Цей об’ємний нарис, на жаль, став друкованим пам’ятником. Бо три роки тому школу, яка працювала майже вісім десятиліть, закрили через малокомплектність. Учнів тепер довозять у сусідню — сучасну, в селищі Дубище.

Сергій Янішевський — молодий дослідник. Він успішно закінчив істфак СНУ ім. Лесі Українки і вже четвертий рік працює в Копачівці, де живуть його батьки. За цей час підготував ґрунтовне дослідження з історії цього 275-річного села. Позитивну рецензію роботі свого колишнього студента дав доцент кафедри археології, давньої та середньовічної історії України Григорій Охріменко. Науковець побажав автору не зупинятися і продовжувати працювати над новою книжкою. Так сталося, що до 100-річчя освітнього закладу села Копачівка Сергій презентував ґрунтовний нарис (80 сторінок журнального формату) «Сторінками шкільної історії». Вихід у світ друкованого видання став справжнім святом не лише для педагогічного та учнівського колективу, а й для мешканців села, які свого часу тут вчилися і де тепер здобувають знання їхні діти.

Актова зала того грудневого дня була переповнена. Ведуча дійства — бібліотекар школи Валентина Герасим’як у вступному слові повідомила: «Історія нашого навчального закладу сягає в далекий 1919 рік, коли Копачівка і вся Волинь уже була в складі Речі Посполитої. Так склалося, що тут здебільшого мешкало польське і частково єврейське населення. Було лише дві українські сім’ї. Отже, й школа до грудня 1939 року мала статус суто польської. Згодом сюди направили кількох вчителів зі східних районів України для впровадження нових радянських порядків у системі навчання. Деякі уроки стали викладати вже українською мовою.

Трагічна доля спіткала єврейські родини. Восени 1941-го їх відправили у Рожищенське гетто, а в серпні наступного року разом з усіма невільниками розстріляли.

Улітку 1945 року жителів Копачівки — поляків совєти вивезли на північні землі Польщі, в нинішнє Варміно-Мазурське воєводство. А сюди в покинуті домівки та господарства завезли переселені українські сім’ї з Грубешівщини та Холмщини. Їхні діти й онуки стали навчатися тут рідною мовою. Зі стін відродженої школи за ці десятиліття вийшло 2100 випускників. Для них і тих, хто тут навчається, книжка Сергія Янішевського буде гарним путівником у далеку і близьку історію. За що ми всі йому дуже вдячні».

Автор деталізував розповідь ведучої. «Коли я працював у облдержархіві над нарисом про історію села, — уточнив Сергій Янішевський, — у мене вже накопичився певний обсяг матеріалу й про нашу школу. Так що протягом цих півроку мені вдалося його систематизувати, доповнити фактами й іменами з наказів по школі, фрагментами звітів у райвно, спогадами колишніх учнів і розповідями вчителів, з якими нині працюю. Вдалося відшукати й чимало давніх світлин. Сьогодні добрим словом хочу згадати також своїх попередників — вчителів історії Марію Прус та Миколу Кирильчука, які зробили перші вагомі дослідження. Їхні та мої матеріали тепер є в експозиції краєзнавчого музею, який торік ми відкрили в школі. Я прагнув оповісти більше про те, що вже давно минуло.

Відкриттям для мене і, думаю, для багатьох стане повідомлення, що майже 2,5 роки — в період німецької окупації — в нашій школі тривало навчання. Звісно, під контролем представників районної і сільської управи. Батьки самі дбали про харчування учнів і колективно заготовляли дрова для опалення класів.

Копачівська школа за цей період мала різні статуси — від «двокласової публічної» в 1919 році до «початкової публічної ІІ ст.» у 1937 році. 1945-го вона стала семирічкою, а вже з серпня 1959 — восьмирічною. І лише в 1989 з добудовою приміщення відкривається середня школа, в якій тепер навчається 200 учнів. За результатами ЗНО-2018-го заклад посів 107 місце серед 328 ЗОШ І—ІІІ стст. Волині. Ще скажу, що в архівах вдалося розшукати прізвища всіх вчителів і 18 директорів. Назву лише декілька, які трудилися на цій посаді чимало років і про яких у книзі подані детальні розповіді. Це Юзефа Квасневська, Ганна Сенжаровська, Павло Рудевич та Іван Космін, який незмінно 34 роки очолює педколектив».

Школа гордиться багатьма своїми вихованцями. У різний час тут навчалися: професор фізико-математичних наук Володимир Горбайчук, заслужений лікар України Сергій Коновал, Герої праці Валентина Старенько і Стефанія Васильєва, член Спілки письменників України, лауреат багатьох літературних премій Йосип Струцюк.

«Напередодні презентації я мав змогу ознайомитись з книжкою Сергія Янішевського, — сказав директор школи Іван Космін. — За її сторінками читачі отримають змогу простежити витоки нашого шкільництва, вчорашніх і сьогоднішніх традицій, із вдячністю згадають усіх, хто навчав попередні покоління. Нинішні педагоги творчо продовжують їхню справу на шляху становлення нової української школи».

А ще Іван Йосипович поділився новиною, що Сергій Янішевський отримав Диплом лауреата краєзнавчої премії імені відомого в районі педагога Степана Курила-Шванса. Щороку в грудні — в день народження літератора місцева газета «Наш край» за підсумками конкурсу публікацій історичної тематики визначає переможців. Родина Шванса із села Радостів Грубешівського повіту і після війни мешкала в Копачівці.

Депутат сільської ради Віра Гресь повідомила, що місцева об’єднана територіальна громада теж зробила свій скромний внесок, щоб цінна книга побачила світ, профінансувавши її видання. Порадів за творчий доробок свого молодшого колеги і присутній на презентації краєзнавець з Єлизаветина Леонід Козярчук.

P.S. Сподіваюся, що хороший приклад написання книжок про історію своїх шкіл знайде послідовників й у інших освітніх закладах Волині.