МЕНЮ

Чи зможемо належно відзначити сторіччя Чортківської офензиви?

Богдан САВКІВ, м. Київ
6 червня, 2019 - 16:48
Вона стала чи не єдиною найвдалішою операцією у визвольних змаганнях 1917 — 1921 рр. на тлі окремих виграшних боїв

Із наближенням цієї знакової в українській історії дати — в кінці першої половини червня буде рівно 100 років — виникає дедалі більший сумнів у належному загальнодержавному її вшануванні. Інститут національної пам’яті інформує, що Верховною Радою подія включена до переліку важливих дат на поточний 2019 рік. Проте урядової постанови про її відзначення на загальнодержавному рівні немає досі. З усного роз’яснення наукового відділу згаданої установи довідався, що недавня депутатська  ініціатива у президентсько-перевиборній круговерті не отримала належної підтримки керівництва. Стурбованість недооцінки парламентом події викликана тим, що Чортківська офензива стала чи не єдиною найвдалішою, виграшною операцією у визвольних змаганнях 1917 — 1921 рр. на тлі окремих виграшних боїв, здійснених Є. Коновальцем та П. Болбочаном, трагічних боїв під Крутами та Базаром.

Саме відзначення переможної битви додало б оптимізму, надихнуло б сучасних героїчних захисників на сході України. Тодішній головнокомандувач Польським військом Ю. Пілсудський із прикрістю визнав свою поразку від менш численного та найменш забезпеченого озброєнням та всіма іншими засобами галицького війська, польські та українські тогочасні джерела одностайно відзначали народний характер української армії. «Українські вісті» за 19.06. 1939 р. писали: «Польська Начальна військова команда пізнала правдоподібно по боротьбі під Чортковом, Бучачем, Монастириськах, Теребовлею і Тернополем, що мала до діла з добре організованою і здисциплінованою Українською армією, а не з большевицькими бандами, за які вона нашу армію представляла перед світом».  

У часи формування нової владної адміністрації, мабуть, можна надіятися тільки на патріотичну українську військову громадськість, зосереджену у Спілці офіцерів України. Саме опираючись на Спілку офіцерів України, першому міністру оборони, до речі, найуспішнішому очільнику оборони України, К. Морозову вдалося з розрізнених обламків совєтських збройних сил, орієнтованих на Україну, створити власні збройні сили, показати приклад іншим новоутвореним державам — колишнім союзним республікам — приклад у розбудові власних збройних сил. Ми також стали недавніми свідками жертовної участі активістів Майдану гідності в зупиненні збройної загрози путінської Росії, організації безприкладного волонтерського руху з залученням найширших патріотичних сил у всенародній допомозі збройним силам всім необхідним та моральної підтримки в умовах немічності урядових структур, свідомо ослаблених попереднім путінсько-януковичівським керівництвом силовими структурами України.

У специфічних умовах будемо сподіватися, що Спілка офіцерів Україна, вся патріотична громадськість вчергове втре носа урядовим структурам та зможе найкраще відзначити пам’ятну дату. До відзначення дати потрібно залучити засоби масової інформації як у всередині країни, так і в українському розселенні по всій планеті  доповнити та систематизувати спогади самовидців, продовжити узагальнювальні історичні студії, організувати «академії» (академічні слухання), впорядкувати могили учасників звитяжних боїв та заодно інших борців за волю України, встановити відповідні пам’ятники. За підтримки народної ініціативи державою якнайшвидше здійснені передумови не стануть зайвими, а будуть важливим набутком всенародного вшанування.