МЕНЮ

Бог у боргу не буває

8 серпня, 2019 - 20:50
Умійте розрізняти, де правда, а де маніпуляція

Мабуть, кожного українця хвилює питання, що буде з нашою державою? Мене воно спонукає заглибитись в історію нашої країни, до її витоків, щоб зрозуміти, в який період тисячолітньої історії народ наш зумів реалізувати себе в державному будівництві. Відповідь одна: в період могутньої держави Святого князя Володимира. І фундаментом була православна церква, яка дала змогу об’єднати розрізнені слов’янські племена в один народ, духовне народження якого відбулося в святім хрещенні, коли споглянув Господь на Україну і вдихнув у неї нове життя.

Русь-Україна не просто прийняла нову віру, а та віра змінила світогляд людей, їхнє буття і звичаї. Вона надихнула князя на широкомасштабне державне будівництво, позитивно вплинула на загальний розвиток давніх русичів. Церква православна принесла на наші землі писемність, а з нею книжкову освіту на доступній для розуміння давніх русичів мові, сприяла створенню високої культури. І народ був вдячний своїй церкві, готовий був за неї і душу свою віддати.

Але доба Володимира Великого скінчилася. Розпочалися княжі міжусобиці, занепад моральних норм, охолодження віри. І гнів Божий падає на Вітчизну. І тільки духовне відродження повертає милість Божу.

Якщо український народ і в теперішній час щиро покається та об’єднається, навернеться до Бога не на словах, а на ділі, то у повній силі утвердиться незалежна Українська православна церква, а Україна спасеться від усякого лиха — стане великою слов’янською державою і ніякий ворог її не переможе.

Непрості нині часи. Найбільші наші святині зневажені промосковським агресором, його церква категорично не сприймає Томосу, який Константинопольський Патріарх надав Українській православній церкві. Напевно, в очільника РПЦ Кирила (Гундяєва) немає розуміння, звідки поширилася на Русь православна віра та як вона потім прийшла в Московію. Як незаконно прихопила та Московія потім Київську митрополію, як силою й підкупом здобула собі патріархат і визнання. Зауважу, після 141 року перебування в неканонічному статусі. А тепер як всіх повчають... Ба більше, закликають мало не піддати анафемі Вселенського Патріарха Варфоломія за надання автокефалії Українській православній церкві. Як Церква-донька, що відділилась від Київської митрополії, РПЦ мала б порадіти за Церкву-матір, що нарешті отримала автокефалію, а вона накинулася на ПЦУ, як на ворога. Хай би вже там, у Москві, сичали, проклинали, оббріхували (від Москви Україні годі чекати добра), але щоб усе це підтримували українці в Україні чи її новітні громадяни?!. І в цьому наша велика біда, що деякі українці швидше стануть на бік ворога, ніж постараються зрозуміти брата свого українця і прийняти українську, а не московську правду...

Звертаюся до українців: будьте завжди патріотами своєї церкви і держави, не продавайтеся зрадникам, як свого часу Іскаріот. Наш ворог завжди був зрадником і загарбував усе, що міг у нас вкрасти починаючи від ікони Божої Матері Вишгородської; яку перейменував на Володимирську та якою захищився, скажімо, при наближенні німецьких військ до Москви. І так донині північний сусід обкрадає Україну. Уже цілий Крим собі привласнив. Культ ненаситності та наживи став його основним богом.

Тож умійте розрізняти, де правда, а де маніпуляція, де Боже, а де імперське. Підтримуйте православну церкву з центром у Києві, бо саме вона протягом століть давала нашому народові сили вижити в часи лихоліть, коли, здавалось би, за людською логікою все втрачено. З духовною паствою і владою будьте завжди богопослушні, живіть з вірою і правдою, а не з обманом і зрадою, бо це великий гріх. Якщо, звичайно, ви вірите в Бога...

З повагою і вірою до вас —

Микола БУДНЯК, заступник голови Тернопільського Крайового братства св. апостола Андрія Первозванного