МЕНЮ

«Захід повинен зайняти більш відповідальну позицію…»

Олексій КОСТЮЧЕНКО, Острог. Фото Катерини ХАРИТОНОВОЇ
10 березня, 2020 - 17:35
Експерти – про труднощі імплементації Паризьких угод і виклики для України

У Національному університеті «Острозька академія» в межах проєкту Еразмус+ WARN – Академічна протидія гібридним загрозам, Школи політичної аналітики «ПОЛІС» та Центру політичних досліджень відбулася презентація аналітичної доповіді «Мирний процес на Донбасі: труднощі імплементації Паризьких угод (від 9 грудня 2019 року) і виклики для України» за участю авторів – доктора політичних наук, професора кафедри політології та національної безпеки Юрія Мацієвського та викладача Михайла Мозоля.

Дослідники зосередилися на аналізі проблем, пов’язаних з реалізацією основних пунктів Паризького саміту, а для кращого розуміння закцентували увагу на внутрішньоукраїнському контексті.

«Паризький саміт, на який Володимир Зеленський покладав великі сподівання, не приніс прориву. Причиною, як і раніше, є протилежний погляд на сутність протистояння: в Україні домінує думка, що війна на Донбасі є прихованою агресією Росії, в той час як РФ намагається нав’язати Україні і Заходу дискурс внутрішнього конфлікту. Намагаючись швидко досягти миру, Зеленський потрапив у пастку завищених очікувань: оскільки припинення конфлікту неможливе без згоди Путіна, отримати його Зеленський зможе лише після прийняття російських умов, але ці умови не є прийнятними для більшості українців. Навіть якщо під тиском РФ керівництво України погодиться на російський варіант миру, наступна внутрішня криза може бути небезпечна не тільки для успіху мирного процесу, а й збереження української державності. Такий результат в інтересах Путіна, але навряд чи прийнятний для західних партнерів України. Щоб запобігти цьому сценарію, Захід повинен зайняти відповідальну позицію у питанні закінчення війни на Донбасі», – зазначив Юрій Мацієвський.

Як зауважили дослідники, із шести пунктів Паризьких угод на сьогодні виконаний лише один, зокрема щодо організації обміну полоненими. Інші питання залишаються предметом узгодження в рамках Тристоронньої контактної групи в Мінську, проте відчутний прогрес у їх виконанні станом на середину лютого не був досягнутий. Ключовим питанням є закон про особливий статус Донбасу, положення якого, на думку російської сторони, повинні бути інкорпоровані в Конституцію України.

За словами доповідачів, стійкого припинення вогню так і не вдалося досягти. Так, на засіданні Тристоронньої контактної групи в Мінську 18 грудня 2019 року всі домовленості, досягнуті в Парижі, були зірвані представниками «Л/ДНР». Сторони погодилися лише продовжити умовно виконуване «липневе» перемир’я. Звіт Спільної Моніторингової Місії (СММ) ОБСЄ за січень 2020 року вказує на понад 14 тисяч порушень режиму припинення вогню. Українські позиції дедалі частіше обстрілює великокаліберна артилерія. У результаті бойових дій у січні 2020 року загинули 10 військовослужбовців України та 27 з боку «Л/ДНР». Підвищення інтенсивності обстрілу, на думку експертів, викликано бажанням Кремля примусити Київ до більш швидкої імплементації політичної частини Мінських домовленостей. При цьому замовчування інформації з приводу загострення конфлікту вигідно і для Києва, і для Москви. Президент Зеленський таким чином намагається переконувати світ у прогресі мирного процесу. Росія, зі свого боку, мовчить про загострення, оскільки тоді може виникнути питання – чому Кремль не впливає на бойовиків.

«Останнім часом Зеленський уникає жорстких висловлювань на адресу РФ. Він не називає її агресором, не говорить прямо про відповідальність Росії за все те, що відбувається на окупованих територіях. Тактика українського президента, очевидно, полягає в тому, щоб м’якою риторикою щодо РФ отримати хоч якісь поступки у питанні конфлікту на Донбасі. Однак чітких сигналів про те, що РФ готова гарантувати припинення вогню в зоні бойових дій, станом на початок лютого, немає», – підкреслив Михайло Мозоль.

Більш позитивна динаміка, на думку науковців, спостерігається в питанні обміну полоненими. Так, 29 грудня 2019 року відбувся перший етап обміну між Україною і «Л/ДНР» за формулою «всіх на всіх». У районі контрольного пункту «Майорське» на лінії розмежування в Донецькій області українській стороні було передано 76 осіб, а представникам «Л/ДНР» – 124. Ще 5 громадян України, які були звільнені в межах цього обміну, залишилися на окупованій території через сімейні обставини.

«Громадська реакція на цю подію була позитивною, утім процес підготовки обміну в черговий раз загострив протиріччя між прихильниками Зеленського та його опонентами. Справа в тому, що на вимогу російської сторони в списки обміну були включені кілька десятків людей, які не брали участі в бойових діях на Донбасі, але перебували під слідством в Україні. Серед них: п’ятеро колишніх бійців спецпідрозділу «Беркут», обвинувачені в розстрілі учасників протесту на Майдані в лютому 2014 року, двоє організаторів терактів біля Палацу спорту в Харкові в 2015 році, одинадцять осіб, підозрюваних в організації серії вибухів в Одеській області у 2014-2015 роках; четверо підозрюваних у захопленні будівлі Маріупольського міського відділу міліції 9 травня 2014 року; двоє підозрюваних у державній зраді і співпраці з ФСБ Росії», – уточнив Юрій Мацієвський.

«Поведінка російської сторони, а також представників «Л/ДНР» свідчить про те, що вони очікують від України поступок як сигналу для більш ефективної комунікації. Президент Зеленський поки що має достатній рівень суспільної підтримки, який, однак, зменшується. Також він має проблеми з координацією роботи власної фракції в парламенті, що може серйозно ускладнити прийняття політичних рішень, спрямованих на врегулювання конфлікту. Соціологічні опитування демонструють, що прагнення до миру в суспільстві не є безумовним, а більшість українців вважає, що повернення Донбасу в політико-правове поле має відбуватися на довоєнних умовах, без надання цим територіям особливого статусу. На нашу думку, варто очікувати того, що під приводом поступок у гуманітарних питаннях, а також за сприяння західних партнерів, зацікавлених у пом’якшенні санкцій, російська сторона продовжить тиск на Зеленського, схиляючи його до надання Донбасу особливого статусу, в обмін на перегляд порядку виконання Мінських угод, що є умовою української сторони. У свою чергу, надання Донбасу особливого статусу, навіть за умови передачі Києву контролю над східним кордоном і припинення вогню, не тільки загострить політичне протистояння всередині країни, надаючи конкурентам Зеленського шанс для посилення позицій, а й несе в собі ризики серйозної внутрішньополітичної дестабілізації України», – підсумував Михайло Мозоль.