МЕНЮ

Зеленський перехопив ініціативу: про що говорити і з ким

Іван КАПСАМУН, Валентин ТОРБА, «День»
8 липня, 2019 - 18:51
Як слід оцінювати інформаційний наступ Кремля та дипломатичну контратаку української влади?

Анонсований російським пропагандистом Дмитром Кисельовим телеміст під назвою «Давай поговорим» між російським державним телеканалом «Россия 24» та українським телеканалом з орбіти проросійського політика Віктора Медведчука NewsOne викликав шквал критики і бурхливу реакцію в Україні. Політики, активісти, журналісти справедливо обурилися інформаційною атакою Кремля, який усе активніше намагається підготувати ґрунт для «примирения двух братских народов». У останні місяці, особливо перед парламентськими виборами, це має прямий і неприкритий характер.

«Мені здається, що російські танки вже в Києві, — написав у ФБ громадський діяч Олексій Подольський. — Телевізійні танки, що лупитимуть по наших мізках снарядами брехні, ворожої пропаганди і маніпуляцій. І я навіть знаю ім’я польового командира, що Путін давно поставив в Україну головним «смотрящим»: Леонід Данилович Кучма». Нагадаємо, підписант Мінських домовленостей знову представляє Україну в Тристоронній контактній групі. А колишній глава його адміністрації президента — Віктор Медведчук фактично «не злазить» з екранів чотирьох телеканалів (112.ua, NewsOne, ZIK, Інтер).

Багато хто закликав державні органи (РНБО, СБУ, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення...) відреагувати. Були також заклики різних активістів і представників політичних партій провести пікети і протести. Тим часом, юристи пропонують вирішити це питання, спираючись на Закон про вибори народних депутатів, який дозволяє не допустити трансляцію або зупинити ліцензію ЗМІ до закінчення виборчого процесу.

Консолідована реакція української громадськості стимулювала досить швидку реакцію представників влади. 

«Прошу припинити істерику... Ми як сильна країна маємо реагувати впевнено, без зайвих емоцій та паніки. Бо саме на це й розрахунок. Кількість таких провокацій буде лише збільшуватися. Нам потрібно тримати голову холодною. Працюємо над рішеннями», — написав у «Фейсбуці» секретар РНБО Олександр Данилюк.

«СБУ направило до керівників медіахолдингу «Новини» (телеканали «112 Україна», NewsOne та ZIK) повідомлення про відповідальність за проведення спільних заходів з телеканалом «Россия» та іншими мовниками держави-агресора, які перебувають під санкціями РНБОУ», — наголосив т.в.о. голови СБУ Іван Баканов.

Нацрада з питань телебачення і радіомовлення застерігла вітчизняних ліцензіатів — і телеканали, і провайдерів програмної послуги — утриматися від ретрансляції сигналу та передач іноземних мовців, щодо яких на державному рівні було застосовано обмежувальні санкції, повідомляється на сайті регулятора. У зв’язку з ситуацією, що склалася, Нацрада 9 липня проведе позачергове засідання.

В результаті тиск спрацював — на NewsOne вирішили здати назад і  скасували телеміст з агресором. Однак зробили це під приводом, який, зрозуміло, буде використаний Москвою для внутрішньої пропаганди і, не виключно, в міжнародних установах. «Через прямі погрози фізичної розправи на адресу каналу, журналістів та їхніх сімей NewsOne повідомляє про скасування телемарафона «Треба поговорити», — йдеться на сайті NewsOne.

Утім, це не означає, що питання вирішено. Відчувши реакцію в Україні Кремль відступив — поки, однак інформаційні атаки і підкопи навряд чи припиняться. Україні давно час сформувати свою стратегію інформаційної політики. За минулої влади була лише точкова реакція, сподіваємося за нової ситуація зміниться.

Тим часом, відреагували і в ГПУ. Генпрокурор Юрій Луценко повідомив про виклик на допит власника телеканала й підготовку подання про арешт активів телеканала. «Причетні — від власника каналу до ведучого, що оприлюднив анонс — викликані на допит. Готується подання до суду про арешт активів», — написав Луценко.

Але найголовнішою реакцією стала заява Президента України Володимира Зеленського. Причому, поки деякі телеканали розповідали, що він знову відмовчується або затягує із заявою, в цей час він вже виступав. Ключові меседжі:

• Анонсований телеміст — це просто дешевий, але небезпечний PR-хід перед виборами, мета якого — знову поділити нас;

• Я прошу вас зберігати спокій і не піддаватися на провокації;

• Наша реакція буде відповідною — задля збереження спокою, порядку та інформаційної безпеки країни.

А ще Зеленський звернувся до Володимира Путіна: «Треба поговорити? Треба. Обговоримо, чий Крим, кого там немає на Донбасі. Компанію для розмови пропоную таку: я, Ви, президент США Дональд Трамп, прем’єр Великої Британії Тереза Мей, канцлер ФРН Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон. Місце? Думаю, Олександр Григорович Лукашенко з задоволенням прийме нас із вами в Мінську».

Сильній хід — по суті, це формат Будапештського меморандуму. У Москві до цього виявилися явно не готовими. «Поки що я не готовий якось відповідати... По-перше, потрібно зрозуміти, чи є перспективи в такої зустрічі, по-друге, потрібно зрозуміти, що це за новий формат пропонується...», — сказав журналістам прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков.

Звичайно, заява Зеленського має підкріплюватися подальшими результативними діями. Але сама тактика — гри на випередження — це рецепт успіху. Наскільки реальним є новий формат? Чи є шанси, вразі зустрічі, що він може стати результативним?

«ПОКИ НЕ БУДУТЬ ОФІЦІЙНО ВИЗНАЧЕНІ СУБ’ЄКТИ КОНФЛІКТУ, ЖОДНОГО ВИРІШЕННЯ ВІН НЕ МАТИМЕ»

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, конфліктолог-міжнародник, доктор політичних наук, професор КНУ:

— Російська агресія проти України відбувається в формі гібридної війни, однією зі складових якої є інформаційна війна, яка застосовується з компонентами «гарячої» війни. Цю інформаційну війну Росія веде не лише проти України, а й проти Заходу. Ми маємо усвідомлювати, що стосовно України Росія не припинить цю війну до повного знищення нашої державності. Для цього нею була обрана досить оригінальна інформаційна стратегія. Росія почала окуповувати український інформаційний простір через скупку провідних телеканалів. Ми бачимо, що в особі Медведчука, який є неприхованим агентом Росії, просуваються інтереси агресора.Отже, маючи українську юрисдикцію Медведчук відкриває шлюзи для російської пропаганди начебто на законних підставах. Ми бачимо, що NewsOne, 112-й та ZIK говорять фактично слоганами Путіна. Оскільки така поведінка не отримала відповідних та своєчасних контрдій з боку української влади, то російська сторона перейшла до другого етапу, коли вже «Россия 24» шляхом телемосту про «поговорим» хоче вести трансляцію в мізки наших громадян. І скасування телемосту не значить, що не буде спроб його повторити або знайти ще якійсь формат для реалізації згаданої мети.

Другою частиною такої окупаційної стратегії є заведення «п’ятої колони» до Верховної Ради через конкретні партії. Тоді вони зможуть на законних підставах змінювати законодавство, яке буде спрямоване на капітуляцію перед агресором.

Щодо можливості Будапештського формату і залучення до переговорів США та Великобританії, то це треба було робити з самого початку в 2014-му році. Вже можна сказати, що потяг пішов. Не зрозуміло з яких причин постмайданна влада тоді цього не зробила — чи то з власного невігластва, чи то з інтересів, які пов’язані з Росією. З нашого боку, не було ніякої адекватної реакції на порушення Росією Будапештського меморандуму. Це дало привід конкретним його учасникам проігнорувати власні зобов’язання. Тому зараз питання полягає не в тому чи можемо ми повернутись до Будапештського формату. Питання полягає в тому, чи візьме відповідальність на себе Росія.

Що стосується формату, який запропонував Зеленський, то в принципі його кроки логічні. Він поставив перед собою три стратегічні завдання, як Президент України, який відповідає за зовнішню політику і оборону країни. Перше — це інтеграція в ЄС і НАТО. Друге — провести перезавантаження відносин зі своїми сусідами. Третє — вирішити питання війни на Донбасі. Згідно зі соціологічними опитуваннями, народ мріє завершити війну. Але мало хто говорить про те, як цю війну завершити і з яким результатом. Адже завершення війни часто полягає в капітуляції і здачі національних інтересів. «Зеленський розуміє, що в нього дуже обмежені можливості для того, щоб що-небудь змінити, якщо брати на озброєння тезу Порошенка про те, що ми можемо вирішити цей конфлікт політико-дипломатичним шляхом.

Таким чином новий Президент відштовхується від того, що вже було напрацьовано. По-перше, ми маємо Мінський формат. По-друге, так званих представників окупованих територій, які не є суб’єктами переговорного процесу. По-третє, ми маємо Росію, як посередника, та ОБСЄ. ОБСЄ займає нейтральну позицію, а Росія уникає будь-якої відповідальності, адже не вважає себе воюючою стороною. Проблема в тому, що офіційно і ми не вважаємо Росію воюючою стороною. Якщо ж ми її не вважаємо воюючою стороною, то з ким ми зрештою будемо підписувати угоди щодо врегулювання конфлікту? Адже для досягнення миру потрібна якась угода. Мінські угоди — це не угоди про мир, процес, дорожня мапа. Тому поки не будуть офіційно визначені суб’єкти цього конфлікту, ніякого вирішення він не матиме.

«День» ПОПЕРЕДЖАВ... ПРО ЗАГРОЗИ ГІБРИДНОГО ВТРУЧАННЯ

Наталя IЩЕНКО:

—Я хотіла б нагадати, що буквально 2,5 роки тому в редакції газети «День» зібрався круглий стіл присвячений інформаційним загрозам. Учасники цього столу ініціювали рух, який має неофіційну назву українсько-журналістська платформа. Була зроблена заява, яку підтримало 123 медійника. У чому був насправді сенс цієї заяви? Сказати, що Росія активно діє всередині України за допомогою медіа та українських журналістів. Тоді якраз набирала обертів програма Національної спілки журналістів України під назвою «Дві країни — одна професія», яка напряму підтримувалася державними органами Російської Федерації. Тобто це була гібридна агресія Кремля замаскована під журналістські програми співробітництва. Для всіх, хто розуміється на гібридних втручаннях очевидно, що ця програма не має нічого спільного ані з журналістською солідарністю, ані взагалі з солідарністю чи журналістикою.

Це була програма гібридного впливу, метою якої було моральне роззброєння українців, щоб вони не могли опиратися російській агресії. Щоб вони склали зброю, як в прямому сенсі цього слова, так і опосередковано, щоб у них пропала віра у свої сили і можливість  того, що Кремлю можна чинити опір.

Хай як дивно тоді ініціатива «Дня» не те що не була підтримана навіть найбільш нібито патріотичними політичними силами або рухами. Вона була як «біла ворона» в загальному хорі голосів, які говорили про те, що необхідна дискусія, діалог. Те, що насправді Кремль займався підміною справжньої дискусії і діалогу маніпулятивними технологіями, — це ніби не помічали з різних мотивів. Хтось дійсно не хотів помічати, а хтось був вмотивований не помічати. Ще тоді було ясно, що Росія має вплив на цілі осередки і кола в українських медіа. Але ані держава, ані професійні журналістські союзи не змогли нічого цьому протиставити.

Після того як в Україні змінилася влада у кремлівських технологів і проросійських сил всередині нашої країни виникла ідея, що раз так звана партія війни пішла, то до влади прийшла так звана партія миру, яка підтримає контакти з Росією на різних рівнях. Ідеться не лише про загальновідомі переговори «формати Мінська», або «нормандської четвірки», але можна в цих умовах запустити громадянські ідеології на рівні медіа за участі громадських активістів чи журналістів. Звичайно, це «пробна куля», це тестування — чи достатньо українці морально роззброїлися, чи в них залишилося ще бажання опиратися. Бачимо, що не все пропало і не сталася ще капітуляція, але ми дуже близько підійшли до цієї межі. Ми всі маємо розуміти, якщо Кремль проводить спеціальні гібридні інформаційні спецоперації в столиці України — це свідчить про те, що країна є інформаційно окупованою. Це те, що ми всі недооцінювали всі п’ять років, а деякі вважають за потрібне це не помічати. Наразі влада дуже в складному становищі з цього приводу. Точно так не має бути, але різкі, непродумані, не прораховані наперед кроки ситуацію тільки погіршать. Тому що провокація також є інструментом гібридного впливу. Посварити українців між собою, вкинути провокаційну ідею, щоб вони почали  ввести себе агресивно, щоб потім транслювати цю картинку нашим західним партнерам. Усе це може бути метою. Якщо Кремль не в змозі запустити картинку діалогу та примирення, він може спробувати запустити картинку агресивних українців, які виступають за війну, що є відповідно повною брехнею. Росія має потужний пропагандистський апарат на Заході і перекручування ситуації в Україні є однією з основних цілей функціонування кремлівських медіа в Європі, як-то RT (колишня Russia Today) і Спутник.

Що робити всім нам у цій ситуації? Журналістам — не забувати, що вони є громадянами України і мають виконувати Конституцію України. І статті про державну зраду стосуються медійників також (усіх громадян).