Залізниця і загадковий «монах»

Жителі Севастополя намагаються розгадати реальні причини задуму влади окупантів із організації «об’їзду монастиря»...

Історія цього проєкту свідчить, що він задуманий давно і джерело його перебуває далеко за межами Криму, хоч влада й намагається представити це як місцеву ініціативу. Так, ще на початку лютого 2020 року президент Росії Володимир Путін дав доручення про реалізацію заходів щодо архітектурно-будівельного проєктування в Криму, серед яких був цілий десяток пунктів із будівництва залізниць. Зокрема, до аеропорту «Сімферополь», до Ялти та інших. Є серед них і такий — органи держвлади Криму та Севастополя повинні були представити пропозиції щодо проєктування і будівництва «електрифікованої залізниці в обхід Свято-Климентівського Інкерманського чоловічого монастиря».

Через кілька днів ТАСС повідомив, що зазначені пропозиції щодо проєктування і будівництва електрифікованої залізниці в обхід Свято-Климентівского Інкерманського чоловічого монастиря насправді готуються. Цю роботу мали виконати влада Севастополя та Криму спільно з ФГУП «Кримська залізниця» (КЖД). І що «КЖД вже оголосила конкурс на розробку проєктно-кошторисної документації залізничного обходу. Зараз уже відомо, що проєкт оцінюється приблизно в 4 млрд рублів. На 2021 рік — передбачено 1,1 млрд рублів, на 2022 рік — 1 млрд, на 2023 рік — 1,84 млрд руб.

До повідомлення ТАСС додано довідку «Про монастир», в якій ідеться, що «Скеля, в якій розташований монастир, поступово руйнується. Цьому сприяє, в тому числі, залізниця, прокладена на відстані 50 — 100 метрів від неї. Важкі поїзди спричиняють вібрації, які руйнують камінь. Біля підніжжя Монастирської скелі лежать величезні кам’яні блоки. На скелі повзуть тріщини».

ЯК БУТИ З ІСТОРИЧНИМИ ОБ’ЄКТАМИ?

Однак це рішення, а головне — спосіб його реалізації і наслідки викликали стурбовані оцінки жителів міста. І було через що. Як зазначено на севастопольcькому сайті ForPost, нова залізнична гілка прокладена через територію нового стадіону, який також є об’єктом ФЦП і вже побудований на треть, але головне — якого вже очікують жителі Інкермана, котрі не мали спортивного об’єкта багато років. Це значить, що стадіону не буде. Під загрозою опинилися й будинки місцевих жителів. Наприклад, на вулиці Коломенській кілька днів тому на будинках вивісили сигнальну стрічку, а люди, котрі представилися працівниками залізниці, оголосили, що ці ділянки будуть повністю або частково вилучені. Крім того, як завжди, проєкт передбачає знищення унікальних печерних монастирів, фресок, недосліджених об’єктів і багатьох інших історичних та культурних цінностей. Сайт повідомляє, що відповідно до «Акту державної історико-культурної експертизи» при проведенні земляних, будівельних, господарських робіт по об’єкту «Технічне переозброєння Кримської залізниці», що проєктується, будуть порушені «Могильник № 9», «Середньовічний печерний монастир», «Поселення таврів № 5 і притулок», об’єкт культурної спадщини федерального значення «Загайтанське укріплене поселення». Однак автор експертизи уточнює, що «зміна будівельного проєкту неможлива».

Отже, як бути з історичними об’єктами, які становлять безумовну історичну цінність? Депутат Валерій Горєлов каже, що «деякі з них до кінця не обстежені, відповідно, і цінність їх встановити неможливо. Більше того, є інформація про те, що на цій території як мінімум три об’єкти, які навіть не включені у списки виявлених. Це водовід фортеці Каламіта в східному обрізі наявного кар’єру, ранньосередньовічний могильник V — VII ст. з невстановленими межами та великий мусульманський некрополь XVI — VIII ст. у районі домоволодінь №№ 37 — 43 на вулиці Коломенській. Його розорення, вважають севастопольці, загрожує також і міжконфесійними проблемами.

Перше припущення про те, що реконструкцію залізниці замовили військові, оскільки наявна в багатьох місцях одноколійна залізниця, яка проходить через кілька незручних тунелів, точно не відповідає запитам військових, тим більше в ХХІ столітті, — не справджується. Новий варіант колії не дає дорозі нової якості, не розширює вантажообігу і не змінює ситуацію. Інтерес військових, власне, тут полягає в тому, що в Криму дедалі частіше говорять про будівництво нової повноцінної залізниці від Керчі до Севастополя паралельно до траси «Таврида». Це буде пов’язано з величезними екологічними втратами, але саме вона, треба думати, задовольнить усі запити військових, а об’їзд монастиря їх не цікавить.

Таким чином, городяни, як і раніше, не мають пояснень: хто той загадковий «монах», котрий замовив реконструкцію, проте керівництво монастиря, оскільки це пов’язано зі скандалом, який тільки здіймається, не поспішає ні підтвердити інформацію, ні спростувати її.

ДУМКИ ПРЕДСТАВНИКІВ ГРОМАДСЬКОСТІ, ІСТОРИКІВ, АРХЕОЛОГІВ, АРХІТЕКТОРІВ

До російських «законодавчих зборів» міста надійшло вже три листи. Автори першого — представники громадськості, історики, археологи, архітектори. Його підписали також голова комітету з містобудування і земельних питань В’ячеслав Горєлов і депутат Катерина Бубнова. Адресовано лист губернаторові Севастополя Михайлу Развожаєву, міністру культури РФ Ользі Любимовій, голові Центральної ради «Всеросійського товариства охорони пам’яток історії та культури» Артему Демидову та директору Інституту археології РАН Миколі Макарову.

Автори пишуть: «Існуюча майже півтора століття траса залізниці становить невід’ємну частину історичного ландшафту сучасного міста Інкерман і разом із супутніми їй спорудами представляє унікальний пам’ятник вітчизняного інженерного мистецтва XIX ст. Весь цей час ансамбль Інкерманського монастиря св. Климента цілком гармонійно формувався в тісному сусідстві з нею. Значна частина наявних історичних будівель цього ансамблю виникла після прокладання залізничних шляхів. Тим більше викликає питання актуальність реалізації такого масштабного проєкту саме зараз, у зв’язку зі структурними перебудовами в промисловості Севастополя, зокрема з припиненням експлуатації балаклавських родовищ флюсів та різким скороченням частки вантажних перевезень...»

В’ячеслав Горєлов розповідає, що мета цього проєкту сумнівна. Від монастиря ніколи не було скарг на залізницю. А в безпосередній близькості від монастиря розташований завод залізобетонних виробів, і це нікому не заважало. А коли залізниця стала працювати упівсили — хтось вирішив знайти в цьому причину. «150 років монастир існує поруч із залізницею. І протягом 150 років жодних скарг на це сусідство від церковників не надходило, причому навіть у ті роки, коли тяга була не електрична, а паровозна. Дим, шум, гуркіт, брязкіт — і нічого...»

Автори зазначеного листа припускають, що причиною могли стати плани з розвитку «рекреаційного та комерційного потенціалу» об’єкта, який належить РПЦ.

ЩО ДУМАЮТЬ СЕВАСТОПОЛЬЦІ

Другий лист підписали 327 інкерманців, третій — 374 жителі. Вони розглянуті комітетом. Їх автори просять порушити питання про законність припинення будівництва стадіону, вжити заходів щодо збереження об’єктів культурної спадщини, розглянути альтернативні варіанти будівництва залізничного обходу, надати громадськості проєкт передбачуваної межі та смуги відведення нової залізничної лінії і провести громадські слухання з цього питання.

Щоб достовірно зрозуміти, що думають жителі міста, заглянемо на Севастопольський інтернет-форум. Севастопольці не вірять, що перенесення колії пов’язане зі станом скелі. Не вірять і в те, що реконструкцію затіяно заради нічного спокою 30 ченців. Користувач «Серьога» пише «На мою думку, справа в іншому. Монастир хоче захопити промзону до річки. Зробити єдину зону з готелями, зоною відпочинку і логістикою, але заважають залізничні шляхи, які містяться між монастирем та промзоною». SevSky уточнює: «Схоже на те. Вийде ціле містечко з набережною. Тільки це не «монастир хоче» — такі масштабні проєкти вирішуються на самому верху через Халюту-Гундяєва... Це тільки місцеві жителі розуміють. Проте в телевізорі цей проект буде поданий під таким соусом, що материкового обивателя тремтіння почне пробирати від гордості за перетворення відсталих територій. А заодно й злість, що все на Крим витрачають... Краще б на ці гроші побудували в місті інтернат чи лікарню для безхатченків та жебраків — насправді це було б богоугодне діло. А так тільки бізнес на умі. І чотири мільярди бюджетних рублів на подарунок для цього безподаткового бізнесу. Тепер якось по-іншому бачиться картинка столітньої давнини...»

Залізниця і загадковий «монах»

Залізниця і загадковий «монах»

Жителі Севастополя намагаються розгадати реальні причини задуму влади окупантів із організації «об’їзду монастиря»...

Історія цього проєкту свідчить, що він задуманий давно і джерело його перебуває далеко за межами Криму, хоч влада й намагається представити це як місцеву ініціативу. Так, ще на початку лютого 2020 року президент Росії Володимир Путін дав доручення про реалізацію заходів щодо архітектурно-будівельного проєктування в Криму, серед яких був цілий десяток пунктів із будівництва залізниць. Зокрема, до аеропорту «Сімферополь», до Ялти та інших. Є серед них і такий — органи держвлади Криму та Севастополя повинні були представити пропозиції щодо проєктування і будівництва «електрифікованої залізниці в обхід Свято-Климентівського Інкерманського чоловічого монастиря».

Через кілька днів ТАСС повідомив, що зазначені пропозиції щодо проєктування і будівництва електрифікованої залізниці в обхід Свято-Климентівского Інкерманського чоловічого монастиря насправді готуються. Цю роботу мали виконати влада Севастополя та Криму спільно з ФГУП «Кримська залізниця» (КЖД). І що «КЖД вже оголосила конкурс на розробку проєктно-кошторисної документації залізничного обходу. Зараз уже відомо, що проєкт оцінюється приблизно в 4 млрд рублів. На 2021 рік — передбачено 1,1 млрд рублів, на 2022 рік — 1 млрд, на 2023 рік — 1,84 млрд руб.

До повідомлення ТАСС додано довідку «Про монастир», в якій ідеться, що «Скеля, в якій розташований монастир, поступово руйнується. Цьому сприяє, в тому числі, залізниця, прокладена на відстані 50 — 100 метрів від неї. Важкі поїзди спричиняють вібрації, які руйнують камінь. Біля підніжжя Монастирської скелі лежать величезні кам’яні блоки. На скелі повзуть тріщини».

ЯК БУТИ З ІСТОРИЧНИМИ ОБ’ЄКТАМИ?

Однак це рішення, а головне — спосіб його реалізації і наслідки викликали стурбовані оцінки жителів міста. І було через що. Як зазначено на севастопольcькому сайті ForPost, нова залізнична гілка прокладена через територію нового стадіону, який також є об’єктом ФЦП і вже побудований на треть, але головне — якого вже очікують жителі Інкермана, котрі не мали спортивного об’єкта багато років. Це значить, що стадіону не буде. Під загрозою опинилися й будинки місцевих жителів. Наприклад, на вулиці Коломенській кілька днів тому на будинках вивісили сигнальну стрічку, а люди, котрі представилися працівниками залізниці, оголосили, що ці ділянки будуть повністю або частково вилучені. Крім того, як завжди, проєкт передбачає знищення унікальних печерних монастирів, фресок, недосліджених об’єктів і багатьох інших історичних та культурних цінностей. Сайт повідомляє, що відповідно до «Акту державної історико-культурної експертизи» при проведенні земляних, будівельних, господарських робіт по об’єкту «Технічне переозброєння Кримської залізниці», що проєктується, будуть порушені «Могильник № 9», «Середньовічний печерний монастир», «Поселення таврів № 5 і притулок», об’єкт культурної спадщини федерального значення «Загайтанське укріплене поселення». Однак автор експертизи уточнює, що «зміна будівельного проєкту неможлива».

Отже, як бути з історичними об’єктами, які становлять безумовну історичну цінність? Депутат Валерій Горєлов каже, що «деякі з них до кінця не обстежені, відповідно, і цінність їх встановити неможливо. Більше того, є інформація про те, що на цій території як мінімум три об’єкти, які навіть не включені у списки виявлених. Це водовід фортеці Каламіта в східному обрізі наявного кар’єру, ранньосередньовічний могильник V — VII ст. з невстановленими межами та великий мусульманський некрополь XVI — VIII ст. у районі домоволодінь №№ 37 — 43 на вулиці Коломенській. Його розорення, вважають севастопольці, загрожує також і міжконфесійними проблемами.

Перше припущення про те, що реконструкцію залізниці замовили військові, оскільки наявна в багатьох місцях одноколійна залізниця, яка проходить через кілька незручних тунелів, точно не відповідає запитам військових, тим більше в ХХІ столітті, — не справджується. Новий варіант колії не дає дорозі нової якості, не розширює вантажообігу і не змінює ситуацію. Інтерес військових, власне, тут полягає в тому, що в Криму дедалі частіше говорять про будівництво нової повноцінної залізниці від Керчі до Севастополя паралельно до траси «Таврида». Це буде пов’язано з величезними екологічними втратами, але саме вона, треба думати, задовольнить усі запити військових, а об’їзд монастиря їх не цікавить.

Таким чином, городяни, як і раніше, не мають пояснень: хто той загадковий «монах», котрий замовив реконструкцію, проте керівництво монастиря, оскільки це пов’язано зі скандалом, який тільки здіймається, не поспішає ні підтвердити інформацію, ні спростувати її.

ДУМКИ ПРЕДСТАВНИКІВ ГРОМАДСЬКОСТІ, ІСТОРИКІВ, АРХЕОЛОГІВ, АРХІТЕКТОРІВ

До російських «законодавчих зборів» міста надійшло вже три листи. Автори першого — представники громадськості, історики, археологи, архітектори. Його підписали також голова комітету з містобудування і земельних питань В’ячеслав Горєлов і депутат Катерина Бубнова. Адресовано лист губернаторові Севастополя Михайлу Развожаєву, міністру культури РФ Ользі Любимовій, голові Центральної ради «Всеросійського товариства охорони пам’яток історії та культури» Артему Демидову та директору Інституту археології РАН Миколі Макарову.

Автори пишуть: «Існуюча майже півтора століття траса залізниці становить невід’ємну частину історичного ландшафту сучасного міста Інкерман і разом із супутніми їй спорудами представляє унікальний пам’ятник вітчизняного інженерного мистецтва XIX ст. Весь цей час ансамбль Інкерманського монастиря св. Климента цілком гармонійно формувався в тісному сусідстві з нею. Значна частина наявних історичних будівель цього ансамблю виникла після прокладання залізничних шляхів. Тим більше викликає питання актуальність реалізації такого масштабного проєкту саме зараз, у зв’язку зі структурними перебудовами в промисловості Севастополя, зокрема з припиненням експлуатації балаклавських родовищ флюсів та різким скороченням частки вантажних перевезень...»

В’ячеслав Горєлов розповідає, що мета цього проєкту сумнівна. Від монастиря ніколи не було скарг на залізницю. А в безпосередній близькості від монастиря розташований завод залізобетонних виробів, і це нікому не заважало. А коли залізниця стала працювати упівсили — хтось вирішив знайти в цьому причину. «150 років монастир існує поруч із залізницею. І протягом 150 років жодних скарг на це сусідство від церковників не надходило, причому навіть у ті роки, коли тяга була не електрична, а паровозна. Дим, шум, гуркіт, брязкіт — і нічого...»

Автори зазначеного листа припускають, що причиною могли стати плани з розвитку «рекреаційного та комерційного потенціалу» об’єкта, який належить РПЦ.

ЩО ДУМАЮТЬ СЕВАСТОПОЛЬЦІ

Другий лист підписали 327 інкерманців, третій — 374 жителі. Вони розглянуті комітетом. Їх автори просять порушити питання про законність припинення будівництва стадіону, вжити заходів щодо збереження об’єктів культурної спадщини, розглянути альтернативні варіанти будівництва залізничного обходу, надати громадськості проєкт передбачуваної межі та смуги відведення нової залізничної лінії і провести громадські слухання з цього питання.

Щоб достовірно зрозуміти, що думають жителі міста, заглянемо на Севастопольський інтернет-форум. Севастопольці не вірять, що перенесення колії пов’язане зі станом скелі. Не вірять і в те, що реконструкцію затіяно заради нічного спокою 30 ченців. Користувач «Серьога» пише «На мою думку, справа в іншому. Монастир хоче захопити промзону до річки. Зробити єдину зону з готелями, зоною відпочинку і логістикою, але заважають залізничні шляхи, які містяться між монастирем та промзоною». SevSky уточнює: «Схоже на те. Вийде ціле містечко з набережною. Тільки це не «монастир хоче» — такі масштабні проєкти вирішуються на самому верху через Халюту-Гундяєва... Це тільки місцеві жителі розуміють. Проте в телевізорі цей проект буде поданий під таким соусом, що материкового обивателя тремтіння почне пробирати від гордості за перетворення відсталих територій. А заодно й злість, що все на Крим витрачають... Краще б на ці гроші побудували в місті інтернат чи лікарню для безхатченків та жебраків — насправді це було б богоугодне діло. А так тільки бізнес на умі. І чотири мільярди бюджетних рублів на подарунок для цього безподаткового бізнесу. Тепер якось по-іншому бачиться картинка столітньої давнини...»