Які досягнення влади в реформах?

Ukraine Reform Conference — це ключова щорічна міжнародна подія, присвячена експертному обговоренню прогресу реформ в Україні. У липні 2020 року URC відбудеться у Вільнюсі — столиці Литовської Республіки. Днями в Києві ж відбулася своєрідна підготовка до цієї масштабної конференції, а саме: «Форум реформ», організований коаліцією РПР, де представники громадськості мали можливість спілкуватися з топ-політиками.

За програмою форуму було кілька панельних дискусій, обговорень стосовно всіх ключових українських реформ за багатьма напрямками — від децентралізації до медіареформи.

Під час відкриття заходу були зроблені доволі гучні заяви; зокрема, прем’єрміністр України Олексій ГОНЧАРУК таким чином окреслив основні напрямки роботи уряду: «Головним здобутком нашої країни за останні десятиліття є демократія, і як демократія ми уже відбулися. Звичайно, це робить нас більш вразливими, бо інформаційні війни дають можливість комусь розхитувати ситуацію, намагатися зіштовхувати різні частини суспільства, але головне, що у нас є дух свободи і бажання змінюватися».

«Громадянське суспільство — гарант нетолерантності до корупції. І зараз багато хто відчув, що на найвищому рівні української влади корупції не стало. В уряді її точно немає. Я абсолютно впевнений, що наші міністри, нові, професійні, молоді, не мають цього недоліку. Проте ще багато корупції в середньому рівні й на місцях І з цим ми маємо справлятися. Тут громадянське суспільство — наш важливий партнер», — додав прем’єр.

Наміри України провадити якісні реформи підтримують представники міжнародного співтовариства, які також висловилася на підтримку проведення як підготовчого форуму в Києві, так і основного — у Литві. Серед них був тимчасовий повірений у справах США в Україні Джозеф ПЕНІНҐТОН, який висловив такі думки: «Підготовчі заходи до Вільнюса, як сьогоднішня подія, можуть посилити ту важливу роль, яку має відігравати громадянське суспільство в процесі реформ. Бо справжній поступ у досягненні добробуту, безпеки, демократичного урядування можливий лише тоді, коли влада і громадянське суспільство працюють разом і здійснюють політику, яка справді відповідає інтересам громадян України. Це вимагає від лідерів громадянського суспільства бути відкритими й співпрацювати з колегами в уряді, використовуючи нагоду обстоювати і здійснювати основні реформи. Від уряду це вимагає також підтвердження своєї відданості ідеї захисту свободи вираження поглядів, свободи зібрань і забезпечення правосуддя для громадських активістів, які зазнали нападів. Сполучені Штати з гордістю приєднуються до всіх присутніх, щоб допомогти здійснити реформи, які відповідають прагненням українського народу».

Проте головна суперечність щодо розвитку реформ в Україні виявилася зрозумілою під час головної дискусії, яка відбулася за участю активних представників українського політичного істеблішменту: Руслана Стефанчука, Іриною Бекешкіною, Ігоря Бураковського і голови Центру демократії та верховенства права Тараса Шевченка.

З одного боку, перший віцеспікер парламенту Руслан СТЕФАНЧУК окреслив головні напрямки діяльності влади: увагу буде приділено боротьбі з корупцією, розвитку інвестиційного клімату, формуванню справедливої судової системи та іншим стратегічним питанням життя нашої держави. У пріоритетах Верховної Ради на 2020 рік — скорочення кількості депутатів, децентралізація, загальна систематизація законодавства України.

Водночас у коментарі журналістам пан Стефанчук називає частину правок у законопроєктах лобістськими: «Ми провели перші півроку у Верховній Раді України, на мій погляд, дуже плідно. За період функціонування Верховної Ради ІХ скликання вдалося ухвалити понад 100 законодавчих актів. Якщо запитати, чи всі вони були успішними, то безперечно — ні. Ми аналізуємо це і дивимось, де були припущені помилки, де влізли в ті чи інші законодавчі документи лобістські правки, і ми будемо вичищати їх». Також він додав, що до всіх наступних законопроєктів додаватиметься так звана правка Стефанчука, тобто показник для вимірювання ефективності того чи іншого законопроєкту під кутом зору конкретних реформ та якісного впливу на загальну українську політику.

Значно менш позитивними були прогнози авторитетного соціолога, голови Фонду «Демократичні ініціативи» Ірини БЕКЕШКІНОЇ, яка наголосила, що хоч після виборів рівень довіри до влади був безпрецедентно найвищим за всі роки, але на нинішньому етапі дедалі більше українців починають думати, що країна рухається в неправильному напрямку. За даними опитувань, 51% українців не бачать успішності пропонованих урядом і парламентом реформ. Також, на думку Бекешкіної, серйозну загрозу становить відсутність комунікації уряду з населенням.

Представники громадськості висловлювалися як з бажанням підтримувати і впроваджувати пропоновані владою реформи, так і з критикою багатьох ініціатив. «Українські реформи — стан душі», — жартома додав Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, голова коаліції РПР. Проте згодом він зазначив, що головним у цьому процесі є доведення країни до якісного кінцевого результату, а не виконання лише перших прописаних кроків.

То чи були заявлені на форумі реформи дійсно успішними? Досить важко сказати, бо часто за ідеями, які мають формувати нову, успішнішу країну, стоїть бажання відповідати суспільним настроям і враховувати власні інтереси. Наприклад, під час панельної дискусії щодо реформи державного управління вкотре згадували попередньо ухвалений законопроєкт № 1017, за яким виборча система має стати пропорційною, а кількість депутатів зменшитися з 450 до 300. На думку багатьох експертів, у влади досі немає чіткого розуміння: чому саме такою має бути кількість депутатів, адже навіть якщо брати до уваги зменшення кількості населення України — точних даних у нас досі немає. Так цю проблему коментує заступниця голови комітету з правової політики, голова підкомітету з питань політичної реформи та конституційного права Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Ольга СОВГИРЯ: «Якщо ви звернетеся до досліджень щодо оптимальної кількості депутатів у парламенті, то побачите, що всі вони зводяться до певного роду набору критеріїв та ознак. Однак немає держави, в якій цей набір працював би зі стовідсотковою реалізацією. Є міжнародний досвід, де в середньому на певну кількість населення припадає кількість депутатів, але на прикладі конкретних країн цей досвід не працює, бо історично там склалося інакше. Є формула Пера Шугарта, про яку знають політологи та юристи-конституціоналісти, формула кубічного кореня, — ми вписуємося в неї за даними останнього «перепису населення». А це 37 мільйонів. Є позиція Венеційської комісії щодо того, що міжнародних стандартів кількості депутатів у парламенті загалом немає. Тому це питання політичної доцільності».

Сподіваймося, що кожна реформа нової влади буде виходити саме з принципів забезпечення прав і свобод громадян та ефективного розвитку економіки. Великі форуми щодо якості перебігу реформ в Україні відбувалися в Копенгагені, Торонто і Лондоні — тепер настав час Вільнюса. Саме там міжнародна спільнота очікує від нинішньої влади максимально точних кроків та конкретних відповідей, адже від його результатів залежить: чи ми демонструємо себе як демократичну державу на шляху змін, чи як пострадянську країну, яка створює ілюзію діяльності.