Як жити, коли поряд «держава-злочинець»

Тема звільнення українців з російського полону (не лише моряків, а й політв’язнів) — одна з основних для українських політиків, особливо перед парламентськими виборами. Наприклад, нещодавно друг Путіна Віктор Медведчук активно піарився на звільненні чотирьох українців, яких він особисто привіз у Київ. Пов’язані з ним телеканали майже цілодобово демонстрували кадри з Медведчуком, на яких він безкінечно розповідав про процес звільнення і необхідності дружити з Росією.

Минулого тижня відбулася телефонна розмова (вперше) між новим президентом України Володимиром Зеленським і президентом РФ Володимиром Путіним. Пізніше сам Зеленський заявить, що центральною темою бесіди з Путіним було звільнення моряків: «Ми зараз ґрунтовно ведемо це питання, щоб забрати наших. У мене корона з голови не спаде, тому що життя хлопців — найголовніше. Моїм головним йому (Путіну. — Ред.) питанням було: чи готові вони віддати їх. Віддайте нам всіх наших» (slovoidilo.ua).

Реагує і міжнародна спільнота. Спецпредставник США по Україні Курт Волкер розраховує, що Росія та Україна проведуть обмін ув’язненими і що це зміцнить довіру між двома країнами. «Я щиро сподіваюся, що Москва погодиться на цей обмін ув’язненими. Це буде важливим кроком для зміцнення довіри і возз’єднання ув’язнених з їхніми сім’ями. Якщо все пройде успішно, це буде результатом прямої участі президентів Зеленського і Путіна», — написав Волкер у «Твіттері» у вівторок.

Шість країн ООН закликали РФ повернути українських моряків і припинити конфлікт на Донбасі. «Ми, як країни-члени Європейського союзу, повністю підтримуємо незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України разом з міжнародно визнаними кордонами і засуджуємо незаконну анексію Криму Росією», — йдеться у відповідній заяві за підсумками засідання Ради безпеки ООН, ініційованого Росією щодо мовного закону України, повідомляє постійне представництво України при ООН на сторінці у Facebook.

Бельгія, Франція, Німеччина, Польща, Велика Британія та Естонія закликали Росію негайного звільнити захоплених в листопаді минулого року українських моряків, повернути українські кораблі, припинити перешкоджати вільному проходженню суден у Азовському морі, а також не роздмухувати конфлікт на сході України. Крім того, представники країн-членів ООН нагадали, що Москва повинна почати виконувати Мінські угоди і припинити фінансувати і забезпечувати зброєю бойовиків на Донбасі.

ФОТО REUTERS

Відомо також, що у вівторок Уповноважений з прав людини в РФ Тетяна Москалькова і Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова обмінялися списками українців і росіян, які перебувають в СІЗО і в’язницях двох країн. Крім цього, заступник голови Офісу президента України Вадим Пристайко повідомив, що на зустрічі радників лідерів країн «нормандського формату» досягнута домовленість про обмін «певного числа» полонених. «Протягом місяця домовилися здійснити обмін певної кількості, як ми назвали, наших полонених», — сказав він на брифінгу в Києві.

Як бачимо, є обнадійливі сигнали і заклики. Але вже в середу Кремль дав свою відповідь. Країна-агресор (Лефортівський суд Москви) продовжила арешт українським морякам на три місяці (перебуватимуть під вартою до 24 жовтня 2019 року). Моряки не відповідали на питання судді, які не стосувалися їхніх імені, дати народження та звання, посилаючись на те, що вони є військовополоненими. Захисники українців також заявили, що долучать до матеріалів рішення Міжнародного трибуналу з вимогою негайно відпустити українських моряків та судна (це мало відбутися до 25 червня).

Будемо сподіватися, що українці, не дивлячись на останні рішення, все-таки будуть звільнені з російського полону. Принаймні певна активність української сторони і наших міжнародних партнерів дають підстави для надії. Хоча, як відомо, агресор розуміє лише мову сили — для Кремля українські бранці це «товар» для внутрішнього споживання і торгів з світовими гравцями. Лише тиск (бажано з великими економічними втратами для Москви) і консолідована позиція України і Заходу можуть змусити російське керівництво задуматися над своєю політикою. Які ще можливості? Які юридичні і політичні передумови можуть дозволити звільнити (або обміняти) українців?  

«РОСІЯНИ НАМАГАЮТЬСЯ РОЗСТАВИТИ НИЗКУ ПАСТОК»

Володимир ФЕСЕНКО, політолог:

— В питання звільнення наших моряків є відповідні ризики. Звичайно, сам Зеленський абсолютно щиро хоче їх звільнити, але росіяни намагаються розставити низку пасток. Це типовий шантаж. Кремль грається з нами як кішка з мишкою. Перша пастка — Кремль хоче, щоб Україна визнала вирок російського суду. Підступність полягає в тому, що цей вирок виніс суд в Криму. А отже Україна таким чином опосередковано визнає, що Крим є російською територією. Це стане причиною подальшого правового ланцюга на міжнародному рівні. Цей нюанс необхідно розтлумачити Президенту. Друга пастка — звільнення моряків на виконання Мінських угод. Мається на увазі, що одразу після роботи нової Ради було ініційовано розгляд конституційних змін про особливий статус окупованих територій на сході України. Третя пастка —  у росіян є намір звільнити деяких моряків в обмін на Вишинського (в понеділок засідання Подільського районного суду Києва у справі стосовно головного редактора «РИА Новости-Украина» Кирила Вишинського перенесли на 19 липня. — Ред.) та деяких інших своїх персон. Це теж небезпечно, тому що йдеться саме про деяких військовополонених, а не про весь екіпаж.

«РФ ЗОБОВ’ЯЗАНА ВИКОНАТИ РІШЕННЯ МОРСЬКОГО ТРИБУНАЛУ, БО НЕВИКОНАННЯ ОБІЙДЕТЬСЯ КРЕМЛЮ НАДТО ДОРОГО»

Iрина ГЕРАЩЕНКО, перший заступник голови Верховної Ради України (facebook.com):

— Російська генерал — омбудсмен Москалькова заявляє, що Путін проти обміну моряків на Вишинського, бо Вишинський має бути виправданий і просто звільнений. Для РФ принципово не тільки витягти свого пропагандиста, але й надалі використовувати його в гібридній інформаційній війні як жертву. Так само РФ, судячи з їх скандальної ноти по морякам, в цій гібридній війні прагне виставити наших моряків як порушників.

Важливо, аби наша влада, ЗМІ, всі причетні так само усвідомили принциповість дефініцій в питаннях звільнення наших, в умовах гібридної війни. Дивно чути деякі заяви, що моряки в списку на обмін, бо є однозначне рішення Гамбурзького трибуналу з морського права: негайне звільнення. Без всяких передумов. Так само, вимога негайного звільнення полонених моряків, звучить в резолюцію ПАРЄ, і заявах інших міжнародних організацій. Там визначено і статус хлопців — вони військовополонені, до них мають ставитися саме так. РФ зобов’язана виконати рішення трибуналу, й не варто підігрувати їй, допомогти Путіну зберегти обличчя, і вийти переможцем в гібридній війні, виставляючи наших героїв злочинцями чи порушниками, яких можна міняти на реальних злочинців. Моряки є в списку українських вимог і пріоритетів — негайно звільнити. Саме через виконання рішення суду.

Українці дійсно не обмінний фонд. Не табуретки чи безсловесні предмети, які можна міняти чи торгуватися ними, як це робить Кремль. Саме тому ми так жорстко завжди боролися зі словом «обмін», просили журналістів і всіх причетних говорити про звільнення, саме звільнення українців.

Ми всі чекаємо на моряків удома. Україна і світ за них борються. Сподіваємося, що найближчим часом хлопці будуть вдома, РФ зобов’язана виконати рішення морського трибуналу, бо невиконання обійдеться Кремлю надто дорого.

Також, дай Бог, аби вдалося витягти всіх інших заручників і політв’язнів із тюрем РФ і окупованого Донбасу. Звичайно, Україна завжди в цих питаннях була готова до компромісу, готова була передати РФ російських злочинців і помилувати бойовиків, аби тільки забрати наших, Кремль це блокував. Я щиро бажаю новій команді розблокувати це питання і витягти наших.

«САМ ФАКТ КРИМІНАЛЬНОГО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ РФ УКРАЇНСЬКИХ МОРЯКІВ Є ПОРУШЕННЯМ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА»

Володимир ВАСИЛЕНКО, юрист-міжнародник:

— На мій погляд, українські військові моряки опинились в російському полоні через прорахунок українського військово-політичного керівництва, яке діяло так немов перехід кораблів Військово-морських сил України відбувається в умовах миру. При плануванні їхнього переходу з Чорного до Азовського моря слід було врахувати той факт, що на той момент РФ продовжувала збройну агресію проти України і що одним з її наслідків стало протиправне загарбання Криму і відповідно фактична зміна конфігурації і кордонів територіальних вод РФ. Було очевидно, що в разі перетину українськими кораблями нового кордону російських територіальних вод російська сторона застосує проти них силу і звинуватить їх у кримінальному правопорушенні. Це і сталося відповідно до логіки російської сторони, яка вважає загарбання Криму легальним і заперечує свою участь в збройній агресії проти України.

З іншого боку, треба було виходити з того, що в умовах нав’язаної Україні війни простори Чорного і Азовського морів є театром морської війни і що кожна із воюючих сторін відповідно до правил ведення такої війни має право атакувати воєнні кораблі супротивника з метою їх знищення або захоплення. Перевага військово-морських сил Росії над українськими була очевидною. Отже не можна було посилати два невеличких військових катери в місце, де їх можуть знищити або захопити.

У Трибуналі з морського права українська сторона заявила, що кораблі ВМС користуються імунітетом і їх не можна було захоплювати. Таке твердження ґрунтується на припущенні, що Росія не нападала на Україну і між ними існує мир. Відповідно до міжнародного права військово-морські кораблі користуються імунітетом лише в мирний час. Під час війни право імунітету щодо кораблів воюючих сторін не діє.

Звичайно російська сторона не права в тому, що вона вважає українських моряків кримінальними злочинцями. З точки зору міжнародного права вони мають статус військовополонених і користуються особливим захистом, не підлягають судовому переслідуванню, якщо вони не вчиняли військових злочинів. Сам факт кримінального переслідування російською стороною українських моряків є грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права. Це порушення є підставою для застосування міжнародним співтовариством санкцій щодо РФ з метою їх звільнення і передачі українській стороні.