МЕНЮ

Як Україні захистити морські рубежі?

Сергій ЗЯТЬЄВ
22 січня, 2020 - 10:34
Триває підготовка Стратегії розвитку ВМС

З розпадом колишнього СРСР усі військові структури та підрозділи, які дислокувалися на теренах України, включаючи навіть 43-ракетну армію стратегічного призначення, перейшли під юрисдикцію молодої Української держави. І Росію, звичайно, влаштовувало не все. Наприклад, щодо Чорноморського флоту у її тодішнього керівництва була «особлива думка», яка зводилась до того, що, як заявив тодішній прессекретар президента Росії Павло Вощанов, «флот базуватиметься в Криму, але належатиме виключно Російській Федерації й виконуватиме накази вищого керівництва РФ та її ВМФ». Проте з часом там пішли на поступки, вирішивши все ж «поділитися» ним з Україною. Розподільчий процес проходив довго і боляче, супроводжуючись провокаціями російських спецслужб, діями вищого керівництва ЧФ за принципом «на тобі, Боже, що мені негоже», тобто намаганнями віддати нам найбільш застарілі кораблі, які годились хіба що на металобрухт. Врешті-решт, росіяни «виторгували» на максимально вигідних умовах понад 80 відсотків усього корабельного складу. А це, якщо говорити конкретніше, майже 400 суден різного класу і 160 одиниць авіаційної техніки, штаб у Севастополі. Нам же дісталися — якщо порівняти з РФ — крихти.

Попри запевнення перших осіб Української держави, що вони приділятимуть «належну увагу побудові та розвитку українських Військово-Морських сил», — цитую одного з вищих посадовців Кабінету Міністрів, цього не сталося. Адже після розподілу флоту ми отримали лише фрегат «Гетьман Сагайдачний», закладений, до речі, ще за часів СРСР. Загалом із 12 можливих кораблів було добудовано лише шість. З кожним роком кількість військових кораблів, які перебували на озброєнні ВМС України, зменшувалася. Причина банальна: через вік, який коливався в межах 30— 40 років, тобто моральну й фізичну застарілість, їх списували на брухт. Однак найбільшого удару по наших ВМС було завдано навесні 2014-го, коли Росія окупувала кримський півострів, а разом з ним і чимало наших кораблів. Тоді вона «приватизувала» найбільш боєздатні судна, а також тисячі військовослужбовців ВМС, які зрадили Українській державі. Тож станом на сьогодні ми володіємо лише одним фрегатом, одним корветом, одним ракетним катером, чотирма малими бронекатерами, одним середнім десантним кораблем та одним рейдовим тральщиком. Вони, за висновками військових експертів, не здатні ефективно протистояти російському військовому флоту.

ХТО НАМ ПРОТИСТОЇТЬ НА ЧОРНОМУ МОРІ?..

До загострення ситуації з судноплавством в Азовському морі, трагічних подій із захопленням українських суден у Керченській протоці про ймовірність атаки з моря практично ніхто не говорив. Але те, що сталося восени минулого року, змусило багатьох звернути увагу і на цей напрямок, з якого можна чекати чого завгодно.

Ядро Чорноморського флоту становлять 45 бойових надводних кораблів, сім підводних човнів і майже 150 допоміжних суден. Зокрема, до складу цієї армади входять ракетний крейсер «Москва», який брав участь у російсько-грузинській війні, шість фрегатів, шість корветів та сім великих десантних кораблів, а також шість ракетних катерів та вісім тральщиків, призначених для ліквідації мінних загороджень.

Так, більшість із них також морально й фізично застарілі. Але, з огляду на той факт, що вони озброєні ракетами класу «Калібр», це значно підвищує їхню вогневу потужність. Отже, говорити про реальне військове протистояння наших ВМС і Чорноморського флоту РФ на просторах Чорного та Азовського морів не доводиться: сьогодні головним завданням наших ВМС є недопущення виходу противника на рубежі атаки й підготовка недопущення десантної операції, до якої можуть вдатись росіяни. Інакше кажучи, унеможливлення висадки підрозділів  російської армії на суходол.

ПОВІЛЬНО, АЛЕ КРИГА СКРЕСАЄ...

Загрозу із морських широт прекрасно розуміють у владних кабінетах нашої держави. Тому керівництво Міністерства оборони, Військово-Морських сил, виходячи з реальних можливостей, намагається її мінімізувати. Наприклад, сьогодні розробляється Стратегія розвитку ВМС, яка розрахована до 2035 року.

«Наша мета — створення високотехнологічних, боєздатних Військово-Морських сил, які мають бути спроможними гарантовано виконувати завдання щодо захисту ближньої морської зони, — говорить заступник начальника штабу командування ВМС ЗСУ з євроатлантичної інтеграції, капітан I рангу Андрій РИЖЕНКО. — А також протидія агресії РФ з морського напрямку, оборона морегосподарського комплексу, морських комунікацій у виключній морській (економічній) зоні України. Згодом, опираючись на Стратегію розвитку флоту до 2035 року, Україна створюватиме ВМС уже для дій у дальній морській зоні — за 200 миль від узбережжя».

Дехто скептично ставиться до озброєння наших ВМС катерами: мовляв, хіба вони здатні