Як нав’язати свою гру?

Деокупація Криму напряму залежить від здатності Україні не дати Росії уникнути відповідальності за Донбас

Кожен з нас розпочинає свій новий рік з підведення підсумків. Розуміння наявної ситуації, аналіз досягнень та помилок — все це необхідно для того, щоб вибудувати плани на майбутнє. Але що робити, якщо ти не контролюєш ситуацію? Якщо наявна реальність залежить не тільки від тебе? Бути чесним і робити те, що можеш. Крок за кроком відновлювати контроль та перехоплювати важелі правління. Окупованих територій ця схема стосується в першу чергу, адже необхідність нав’язувати Росії свою гру для України давно назріла та перезріла. Тож, давайте проаналізуємо кримський 2020 рік.

ВОДА

Проблема водопостачання в минулому році була чи не найгострішою для окупованого Криму. 15 грудня в окупаційному Міністерстві житлово-комунального господарства повідомили, щонайменше п’ять водосховищ півострову близькі до позначки «мертвий обсяг». З середини грудня графіки подачі води запровадили в Ялті, в Алушті, Севастополі. Частково ситуація погіршується через недостатню кількість опадів. Але основною причиною нестачі води є хижацька господарська діяльність, що її розгорнули окупанти. Безконтрольне буріння свердловин знизило рівень ґрунтових вод. Тож навіть там, де завжди вистачало місцевий ресурсів, картина суттєво змінилася. Озера та річки пересохли.

Окупаційна влада використовує нестачу води, як засіб тиску на Україну та місцеве населення. Так, 14 листопада призначений Кремлем «куратор» по Криму — віцепрем’єр Росії Марат Хуснуллін пояснив дефіцит води на півострові «крадіжками» з боку самих кримчан. А 1 вересня експрокурорка Наталія Поклонська повідомила, що звернулася до Управління Верховного комісара ООН з прав людини «щодо порушення українською стороною прав людини в Криму у зв’язку з незаконним позбавленням людей прісної питної води». Поклонська стверджувала, що в ООН мало не визнали її статус як «представника Криму в парламенті Росії». Однак представники Управління Верховного комісара з прав людини ООН повідомили, що їх позиція незмінна і нагадали, що Крим є територією України, тож моніторингова місія зможе відвідати півострів тільки згідно з міжнародними резолюціями Генеральної Асамблеї ООН.

Серед способів вирішення проблеми постачання води в Росії пропонують і геть фантастичні. Так, глава окупаційного парламенту Криму Володимир Константінов 8 грудня заявив, що одним з основних механізмів вирішення проблеми нестачі питної води в регіоні є опріснення морської води. А вже 17 грудня під час щорічної пресконференції російський президент Володимир Путін повідомив, що опріснення для Криму — це «дороге задоволення», а півострів впорається з посухою за допомогою «запасів хорошої прісної води», яка є під Азовським морем. Як при цьому планується видобувати цю воду, а головне, як постачати її на півострів, кремлівський мрійник не уточнив.

ПРАВА ЛЮДИНИ

Згідно з даними моніторингу Кримськотатарського Ресурсного Центру, за 9 місяців 2020 року на півострові зафіксовано 40 обшуків, 68 випадків затримань, 70 — допитів, опитувань і «бесід», 195 — арештів: 48 — нові арешти та вироки, 147 — продовження строків тримання під вартою політв’язням Криму. Крім того, відомо про 332 випадки порушень права на справедливий суд, 112 — на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я і 33 випадки етапування політв’язнів Криму. Майже всі ці цифри менші, ніж показники за аналогічні періоди минулого року. Але це зовсім не означає, що репресії пішли на спад. Щодо тиску на нелояльне місцеве населення окупанти вдаються до більш обережної тактики. Збільшуються строки ув’язнення. Серед «злочинів» почали з’являтися статті за недонесення. Так, 31 серпня окупаційні силовики затримали 4 людей: Енвера Топчі, Айдера Аблякімова, Рідвана Умерова та Айдера Кадирова за те, що вони не повідомили про такого собі Дададжонова Уміджона — людину, яка кілька років тому у месенджері повідомила затриманим, що він є бойовиком ІДІЛ. Чи існує насправді така особа і з якого дива люди мають повідомляти про кожного, хто стукає до них в особисті із дивними заявами — невідомо. Російська каральна машина дає зрозуміти, що кожен під ковпаком, кожен під наглядом.

РЕАКЦІЯ УКРАЇНИ І СВІТУ

Здійснюючи тиск і залякування, а також навмисно створюючи ситуацію нестачі води, окупанти намагаються вичавити місцеве населення за межі півострова. Причина одна — заміна населення, що є злочином з точки зору міжнародного права. Показовим є те, що попри постійні заяви про нестачу питної води, на окупованому півострові в 2020 році не був обмежений потік туристів. Також продовжується заселення Криму колоністами з Росії. Так, згідно даних окупаційного держстату на півострові нині зареєстровано 3,5 мільйони людей. Згадаємо, що до окупації, населення півострова не перевищувало 2,5 мільйонів. На жаль, запобігти безчинству окупаційних структур на сьогодні неможливо. Але можливо ретельно документувати злочини, допомогти жертвам та домагатися від світу конкретики. Тому, зусилля української дипломатії в 2020 році були спрямовані в першу чергу на те, щоб не просто повідомити світ про злочини Росії, а й висвітлити причини. В результаті, на початку грудня Генеральна Асамблея ООН ухвалила дві кримські резолюції: щодо мілітаризації Росією окупованого Криму та посилену резолюцію щодо ситуації з правами людини в окупованому Криму. В документах, серед іншого, фіксується на міжнародному рівні факт катування ФСБ РФ людей, знищення православної церкви України та переслідування мусульман, незаконний призов в армію, мілітаризація дитинства, господарська діяльність, що призвела до погіршення екології, завезення на півострів зброї та політика заміщення населення. Управлінські структури РФ на півострові визначаються, як «нелегітимна окупаційна влада Російської Федерації». Окремо в ООН закликали країни-учасниці брати участь в міжнародних форматах щодо Криму. Це особливо важливо, враховуючи, що на початку червня міністр закордонних справ Дмитро Кулеба оголосив про створення Україною міжнародної платформи для обговорення з партнерами деокупації Криму.

Окремо слід відзначити завершення попереднього вивчення ситуації в Україні щодо міжнародного збройного конфлікту на Донбасі та в Криму Міжнародним кримінальним судом в Гаазі. 11 грудня прокурор МКС Фату Бенсуда повідомила про відкриття повноцінного розслідування фактів вчинення воєнних злочинів та злочинів проти людяності в умовах збройного конфлікту в Україні. Таким чином, Крим і окуповані райони Донбасу об’єднані в одну справу і відповідальність покладена на Російську Федерацію. Важко переоцінити значення такого кроку.

ВИСНОВКИ

Росії так і не вдалося відокремити захоплення Криму від окупації Донбасу. Якщо в українській офіційній риториці ще можна почути про «ту сторону», то світ одностайний в своїй оцінці — Російська Федерація є країною-окупантом, а встановлені нею адміністрації не вважаються в світі самостійними суб’єктами. Все більше країн доєднуються до Кримської платформи. Цікавим для нас має бути той факт, що чим сильніше Росія втрачає надію виплутатися, знявши з себе відповідальність за розв’язання війни на Сході України, тим частіше на федеральних російських телеканалах звучать промовки про «кримську помилку». Мовляв, навіщо нам той півострів? То була помилка особисто Володимира Путіна, який не розрахував наслідки. З цього можна зробити висновок, що після Путіна відкриється справжня можливість для деокупації як Криму, так і Донбасу. І тут багато що буде залежати від самої України. Російську присутність на Донбасі необхідно підтверджувати конкретними кримінальними справами. Необхідно посилювати об’єднання розрізнених кейсів в одну велику справу проти країни-окупанта та її найвищого керівництва. Наступник Путіна має бути змушений відмовитися від захоплених земель. Як свого часу Радянський Союз, який прагнув відновлення стосунків зі світом, був змушений вивести війська з Афганістану, деокупувати Східну Європу та засудити окупацію країн Балтії. Під тягарем доведених російських злочинів як в Криму, так і на Сході України Росії після Путіна має не залишатися іншого шляху, крім як відмовитися від всіх окупованих українських територій. Всіх! Без виключень. Іншими словами, деокупація Криму напряму залежить від того, чи вдасться Україні не дати Росії уникнути відповідальності за спустошений та скривавлений Донбас.


ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»