Випробування на місцях...

Які особливості нинішніх виборів і які шанси у провладної «Слуги народу»?

5 вересня стартує виборчий процес місцевих перегонів, які призначені на 25 жовтня 2020 року. Неофіційно, звичайно, виборча кампанія політичними силами і кандидатами ведеться досить давно. Варто лише глянути на візуальну рекламу в містах, або інформаційну боротьбу в мас-медіа і соцмережах. Особливістю нинішніх місцевих виборів є те, що сильні позиції мають не тільки загальнонаціональні партії, а й регіональні політичні сили. Ще одна відмінність — нинішні перегони проходитимуть за новим Виборчим кодексом і за результатами децентралізації, а також зміни адміністративно-територіального устрою. Тобто обиратимуться нові об’єднані територіальні громади та ради укрупнених районів.   

«Ну, що ж, місцеві вибори знову стали площадкою з’ясування стосунків між національними політиками, — пише у ФБ політичний експерт Олександр Солонтай. — Нічого нового, так було завжди останні 15 років, з того часу, як запроваджена партизація місцевих рад. На місцевих виборах знову кується основа майбутніх парламентських та президентських, нічого нового... Хоча все могло бути інакше, з 1 січня діяв Виборчий кодекс, відповідно до якого вибори за партійними списками були тільки в 30 найбільших містах. Це змінили, і дарма. Наслідки будуть погані для всіх. А що в цій сфері нового, хорошого? Та мало, якщо чесно. Партійні вибори будуть навіть в сільських радах. Єдине, що позитивне, це те, що на кожних місцевих виборах партій все-таки більше. Раніше створювали регіональні проекти, обласні партії, тепер маємо партійні проекти одного міста та навіть села».

Наразі свої партійні з’їзди вже провели основні політичні партії, які претендують на прохідні відсотки в місцевих радах та посади мерів. Зокрема свій з’їзд провела і провладна партія «Слуга народу»... на даху — вертолітному майданчику виставкового центру «Парковий». Партія представила своїх кандидатів на посади голів деяких міст обласного значення. Так, кандидатом у мери Києва стала народний депутат від «Слуги народу» Ірина Верещук.

Кандидатами щодо інших міст є: Вінниця — голова Вінницької облдержадміністрації Сергій Борзов; Дніпро — головний лікар Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова Сергій Риженко; Житомир — ректор університету «Житомирська політехніка» Віктор Євдокимов; Запоріжжя — перший заступник голови Запорізької облдержадміністрації Віталій Тишечко; Івано-Франківськ — юрист-консультант, директор приватних компаній Олександр Богачов; Кривий Ріг — гендиректор «Центрального гірничо-збагачувального комбінату» Дмитро Шевчик; Кропивницький — фінансист, банкір Ольга Ковальова-Алокілі; Львів — лікар, депутат Львівської міської ради Тарас Кльофа; Миколаїв — підприємець, громадський діяч Тетяна Домбровська; Одеса — доктор філологічних наук, гуморист, підприємець, педагог Олег Філімонов; Полтава — підприємець Сергій Іващенко; Рівне — голова Рівненської облдержадміністрації Віталій Коваль; Суми — народний депутат від «Слуги народу» Тетяна Рябуха; Слов’янськ — депутат Слов’янської міськради Ольга Алтуніна; Тернопіль — актор, сценарист Віктор Гевко; Ужгород — громадський діяч, радник голови Закарпатської облдержадміністрації, депутат Ужгородської міської ради Віктор Щадей; Харків — голова Харківської облдержадміністрації Олексій Кучер; Херсон — ректор Херсонського державного аграрно-економічного університету Юрій Кирилов; Хмельницький — професор, декан Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Інна Ящук; Черкаси — підприємець Віталій Ільченко; Чернівці — голова Чернівецького обласного осередку партії «Слуга народу» Віталій Другановський; Чернігів — депутат Чернігівської міської ради, голова постійної комісії з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин Юрій Тарасовець.

Як бачимо, представництво дуже різношерсте і цілком в стилі «Слуги народу». Складається враження, що висновків з попередньої виборчої кампанії до Верховної Ради не дуже то і зроблені. Падаючий рейтинг партії, здається, не змусив змінити підходи до підбору кадрів. Чому? Які шанси у «Слуги народу» на цих виборах? Як зміняться місцеві ради?

«БАГАТО ХТО З ВИБОРЦІВ ОРІЄНТУЄТЬСЯ НА ГОСПОДАРНИКІВ, А НЕ НА ПРОПОНОВАНИХ АКТОРІВ ЧИ ГУМОРИСТІВ»

 Валерій ГОНЧАРУК, політичний експерт:

— Враховуючи, що до місцевих виборів ще два місяці, є достатньо часу, щоб політичні сили, зокрема і «Слуга Народу» змогли провести активну й плідну передвиборчу кампанію. З огляду на мої спостереження, на місцях ситуація по регіонах дуже різниться. Існує тенденція, що там наразі домінують партії регіонального характеру, почасти ті, що не представлені у Верховній Раді. Можу навести декілька прикладів: у Вінницькій області домінує «Українська стратегія» В.Гройсмана, у Черкасах є політичний проєкт «Черкащани», який на попередніх виборах отримав перше місце в обласній раді, у Дніпропетровській області має силу Б.Філатов зі своєю партією «Пропозиція, так само як Г.Кернес у Харкові та Г.Труханов в Одесі зі своїми проєктами, А.Садовий з «Самопоміччю» матимуть досить широке представництво в Львівській області. Тож, якщо загалом по Україні, «Слуга Народу», хоч і з нижчими рейтингами, але займає перше місце, то у кожній конкретній області вони не мають такої переваги. Зазвичай займають друге, а то й третє місце.

Чи зможуть посилити кампанію кандидати «Слуг» у мери міст? Я би сказав, що вони навпаки, її навіть послаблять. Коли виборці голосують за партію «СН» на загальнонаціональному рівні, то більше асоціюють її з Володимиром Зеленським, підтримуючи його, коли ж починають бачити реальних кандидатів на місцевих виборах, то розуміють, що вони далеко не найсильніші. Тому поки у мене немає відповіді, у якому обласному центрі може перемогти кандидат від «Слуги».

На парламентських виборах через змішану систему, виборці голосували за партійні списки Зеленського і автоматично багато хто голосував за кандидата на окрузі, навіть не знаючи, хто це. Місцеві вибори, у свою чергу, більш орієнтовані на впровадження конкретних справ; виборці хочуть бачити людей, які зможуть вирішувати побутові проблеми: дороги, школи, лікарні, інфраструктуру міста, вивіз сміття, тощо. Багато хто з виборців орієнтується на господарників, а не на пропонованих акторів чи гумористів, тому деякі діючі мери мають рейтинг понад 50 відсотків.

Місцеві ради будуть обиратися під тих, хто буде обраний мером, адже партійність на місцевому рівні не є домінуючим чинником, можуть бути різні альянси по регіонах.

Падіння рейтингу «Слуг» тривало рік, не лише на місцевому, а й на загальнонаціональному рівні, підтримка просіла десь вдвічі, відбилося ставлення до урядової політики, карантину, економічної кризи. Думаю, на місцевому рівні люди не бачать у цій політичній силі представників, які зможуть вирішувати їхні нагальні проблеми.

«НАС ОЧІКУЄ БІЛЬШІСТЬ ІЗ ПОПУЛІСТІВ ТА КОЛИШНІХ РЕГІОНАЛІВ»

Дементій БЄЛИЙ, голова ХОО Комітету виборців України:

— Цікаве визначення «партія влади» в контексті місцевих виборів. У добу зламу єдиної жорсткої адміністративної системи в кожному регіоні може бути своя «партія влади», а може, як у нашому місті, жодної такої не бути, лише кілька конкуруючих груп впливу.

Якщо ми маємо на увазі «Слугу народу», то це, скоріше, не партія в старому розумінні. Це всеукраїнський лідер та його команда, яка формується за непрозорими правилами. Всі обіцянки про соціальні ліфти, праймериз та нову якість нової еліти — все це вже залишилося у минулому. Залишається в минулому й ідеалістичне уявлення про те, що в суспільстві існує якийсь прошарок ініціативних людей, які не можуть пробитися до влади та встановити розумні правила гри.

Другий проблемний момент полягає у тому, що команда, яка була сформована навколо Володимира Зеленського, базується майже виключно в Києві. У Херсоні «Слуга народу» створена лише формально. Навколо неї «тусуються» досить випадкові люди, які мають різний, часто сумнівний бекграунд, свою політичну історію. Весь потужний громадський рух, який виник у першій половині 2019 року навколо ідеї оновлення, яку уособлював Володимир Зеленський, вже розчинився. Тому маємо тільки залишки електоральних сподівань та групу людей, яка хоче скористатися залишками цих електоральних надій. Отже, шанси є, бо пересічні люди продовжують вірити в образ «Слуги народу», який став Президентом, але ці шанси зменшуються, бо віра — ресурс, який має підживлюватися яскравими релігійними дивами («чудєсами»).

Чому СН втрачає підтримку? Електорат чекав на зміни в суспільстві із приходом Володимира Зеленського та його команди до влади. Але зміни не відбуваються. Сподівання та ілюзії стикаються із реальністю: ти можеш бути хорошим парубком, але, коли ти не професіонал, то ситуація буде лише погіршуватися, а розчарування — зростати.

Для всенародної підтримки «Слуга народу» не повинен бути один на всю країну. Повинні бути місцеві команди, які розуміють, що вони хочуть зробити для країни, області, району, громади. Але в багатьох регіонах сильних команд від цієї партії просто немає. А ті, хто є, виступають «за все хороше проти всього поганого».

Нас очікує продовження погіршення рівня управлінської культури. Спроби унормувати цей процес важливими стандартами управління, збільшенням рівня відповідальності депутатів, все це розбивається об віру в «прості рішення». З іншого боку, збільшується роздратування й тому нас очікує певний реванш, зміцнення консервативних сил.

У херсонському розумінні — посилення позицій колишніх регіоналів. Взагалі, регіонали йдуть до влади навіть від «Слуги народу». Збільшується кількість людей, які хочуть «порядку», «стабільності». Й колишні регіонали готові забезпечити «порядок» та «стабільність», повернути «старі правила» та спокійно займатися корупційними схемами в умовах непрозорого суспільства. Якщо говорити про конкретні електоральні результати, то нас очікує більшість із популістів та колишніх регіоналів та зменшення голосів прихильників проєвропейського розвитку, бо партії цього напрямку перебувають зараз у глибокій системній кризі.

«ШАНСИ «СЛУГИ НАРОДУ» НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ НА ВОЛИНІ ЙМОВІРНО НИЖЧІ, НІЖ ВОНИ БУЛИ НА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ»

 Антон БУГАЙЧУК, політолог, журналіст, Луцьк:

— Шанси «Слуги народу» на місцевих виборах на Волині ймовірно нижчі, ніж вони були на парламентських. Навіть соціологічні дослідження, які є у відкритому доступі, показують, що вони точно не претендують на «монобільшість» у ключових місцевих радах.

У такого результату є загальноукраїнські та місцеві причини. Із загальнодержавних: падіння рейтингу будь-якої влади через поступове розчарування електорату. Особливо це помітно у західних регіонах, де партія влади втрачає підтримку щоразу, коли переходить «червоні лінії» у відносинах із Росією чи повертає на посади старі кадри. Також «б’ють» по рейтингу помилки та невдачі в економічній, соціальній політиці, боротьбі з коронавірусом.

Місцеві причини пов’язані із тим, що на місцях складніше «продати» виборцям образ Володимира Зеленського як лідера. Тут обирають місцевих представників «Слуги народу», які далеко не настільки «привабливі» та «харизматичні», як Гарант, навіть для потенційного електорату «Слуги народу».

Крім того, ще з минулих парламентських виборів було зрозуміло, що «слуги» на Волині знаходять спільну мову із умовно старими елітами, які контролюють чимало медіа та мають більшість у ключових місцевих радах. Саме тому не виключено, що в багатьох громадах «Слуга народу» буде боротися або не боротися за владу відповідно до цих місцевих домовленостей. У підсумку ми маємо партійну структуру, яка не може претендувати на загальну перемогу через внутрішню «кулуарщину», брак ресурсів та кадрів, певну токсичність за рахунок всеукраїнських скандалів та відсутність чіткої ідеології.

«У «СЛУГ» СЕРЙОЗНА ПРОБЛЕМА З КАНДИДАТАМИ»

Олесь СТАРОВОЙТ, аналітик, Львів:

— Шанси партії «Слуга народу» на місцевих виборах у нашому регіоні (Львівщина) є дуже невисокими. Підтримка цієї політсили тут і так була найнижчою в Україні, а за рік ще просіла.

«Слуга народу» не зуміла на Львівщині створити власної партійної мережі (навіть СДПУ(о) та Партії Регіонів у свій час це вдавалося) і залучити до своїх лав авторитетних людей. В результаті — у них серйозна проблема з кандидатами, люди не готові ризикувати своєю репутацією. Навіть на голову Львівської ОТГ висунутий ще зовсім недавній член партії «Самопоміч» — неперебірливий у політичних контактах Тарас Кльофа. 

«Партія влади» завжди поступово втрачає підтримку, а щодо «Слуги народу», то у неї ніколи не було свого рейтингу, вона тримається винятково на персональному рейтингу Володимира Зеленського. На місцевих виборах це — недостатня умова. Окрім того, вся логіка політичного процесу така, що «партію влади» критикують усі опоненти. І зараз головним критиком «Слуги народу» на Львівщині виступає партія «За майбутнє», яка, до речі, працює якраз на електоральному полі Зеленського.

Все ж попередня оцінка засвідчує, що до Львівської обласної та Львівської ОТГ «Слуга народу» бар’єр може подолати. А далі — найцікавіше: фракцію «Слуга народу» не візьмуть до нової більшості (так, до речі, відбудеться у більшості новобраних рад в Україні), вони не матимуть жодного впливу на політичні та господарські процеси, на кадрові призначення місцевого самоврядування і в області, і в ОТГ. Неминучий конфлікт по лінії «адміністрації — ради».

Такі ситуації уже були, і кожного разу вони закінчувались для центральної влади катастрофічним фіаско.

«У ВИБОРАХ МІСЬКОГО ГОЛОВИ ЛЬВОВА СН — НЕ ГРАВЕЦЬ, ПОПРИ ПОВАЖНОГО КАНДИДАТА»

 Володимир КВУРТ,  міський голова Винник, засновник ГО «Великий Львів»:

— Уже 500 днів президентства Володимира Зеленського, й Україна нагадує кораблик без штурвалу в буремному морі.

Відсутність стратегії розвитку країни, управлінської та економічної моделі дедалі більше роблять очевидним крах цих «пестунчиків долі».  Бідність, корупція, телефонне право, порушення Конституції та Законів і надалі залишаються партнерами сьогоднішньої влади, а прорахунки у зовнішній політиці, ослаблення армії, загравання з агресором робить країну слабкою і неспроможною. 

Президент намагається добре виконувати свою роль, проте безсистемність рішень ще більше посилює сумніви у його самостійності. Думаю, на питання «Яку країну будуєте, пане Президенте?» ми почуємо щось про справедливість, нове та мікробів! Адже в його уяві про країну немає тисячолітньої історії України, Героїв та борців за Незалежність. Він не розуміє традицій, а уявлення про культуру десь дуже співзвучне останньому концерту до Дня Незалежності! 

Він не розуміє сили країни, і слово «нація»  в його серці досі зайнято радянським «мыжебратья»!

Варто очікувати й відсутності картинки країни майбутнього. Модерна успішна країна є, швидше, гаслом, ніж метою, бо для Зеленського країна залишається процесом, частиною його кварталівської кар’єри.

Чи може Галичина не помічати цього? Риторичне питання! Тому очевидно, що результатом партії влади на Львівщині будуть навіть не 13%, які традиційно отримує влада. А можливо, взагалі стоятиме питання подолання прохідного бар’єру.

Шансом для СН буде залучення нових для політики облич,  щоб відвести загальноукраїнські негаразди від проєкту на місцях, підмінивши регіональною специфікою.

Інтригою виборів буде формування майбутньої більшості, яку формуватиме ЄС зі «Свободою», «Батьківщиною» та «Вартою» чи «Самопоміч» з ГП, «Голосом» та СН.

У виборах міського голови СН — не гравець, попри поважного кандидата.  І реальна боротьба буде між Олегом Синюткою та Андрієм Садовим.

«ПАРТІЯ ВЛАДИ МАЄ НЕПОГАНІ ШАНСИ ЗАКРІПИТИ СВОЄ ЕЛЕКТОРАЛЬНЕ ЯДРО, І НАВІТЬ РОЗШИРИТИ»

Олег ПОСТЕРНАК, політтехнолог:

— Партія «Слуга народу» досить помпезно представила своїх кандидатів у мери великих міст. На мою суб’єктивну думку, добір кандидатів серйозний і вагомий. Схвально, що «Слуга народу» ніде не висували нині чинних мерів, тобто установка на оновлення влади також залишатиметься базовою і в місцевій виборчій кампанії. Партія «Слуга народу» робить зараз ставку на обласний, районний та міський рівні виборів до місцевих рад. Чому? Наразі рейтинги партії є вищими, ніж рейтинги кандидатів, наразі триває робота з підготовки партійних списків. У будь-якому разі, переможець місцевих виборів, навіть якщо й не належатиме до партії влади, проте буде змушений з нею домовлятися. Така схема дасть змогу об’єднати місцеве самоврядування на реалізацію загальнополітичного курсу Президента й уряду. Здобуття крісла мерів наразі не самоціль для партії влади: десь переможуть місцеві проекти, зі значною кількістю депутатів від «Слуги», а десь нині чинні керівники. Приміром, у Харкові, Дніпрі, Одесі, Львові нинішні мери мають непогані шанси, проте за 2 місяці кампанії багато що може змінитися.

Для чинних кандидатів від «Слуги народу» зараз важливо закріпити позиції партії, домогтися високої впізнаваності, спробувати сформувати альтернативу для нині чинних мерів, а також міські команди в радах, щоб у майбутньому бути гарною підмогою для контролю і спрямування органів самоврядування на загальні компроміси.

Слід розуміти, що склади обласних, міських та районних рад можуть істотно відрізнятися від результатів загальнонаціональних кампаній. Приміром, у Харківській раді непогані шанси мають «Блок Світличної «Разом!», «Слуги народу», «Відродження», ОПЗЖ тощо. В Одеській міській раді окрім партій «Довіряй справам» і «Слуга народу», може пройти «Українська морська партія» С.Ківалова, інші місцеві проекти. Кожен регіон матиме свою картину. Однак деякі політики із загальнонаціональних партій піаритимуть національний порядок денний, геополітичну ситуацію, мир на Донбасі, питання мови в той час, як виборець на місцевих виборах чекає відповіді на інші запитання: якими будуть система освіти та охорони здоров’я у громадах, як їх впорядковуватимуть, що робитимуть депутатський корпус та мер для реалізації інфраструктурних проектів у містах. Тому будуть партії, які розуміють таку тенденцію, і такі, які нагнітатимуть загальнонаціональні теми. Однак гадаю, що картина в місцевих радах буде дуже мозаїчною: чи не буде виключно умовної «ЄС» на Заході і виключно умовного «ОПЗЖ» на Сході. Тому я взагалі не вів би мови, що місцеві вибори можуть продемонструвати розкол України.

Я вважаю, що «Слуга народу» якщо й втратила певний електоральний рейтинг, то тільки там, де голосували не виборці «СН» на парламентських, а інерція від президентських виборів. Значною мірою, той рейтинг, який є зараз— ядерний електорат «Слуги народу». Так, для партії влади стоїть питання розширення електоральної бази, популяризації позитивного образу, гадаю, в деяких регіонах з цим завданням впоралися добре: непогано працюють команди в Запоріжжі, Херсоні, Миколаєві, Черкасах. Деякі команди не можуть запропонувати проекти розвитку громад, але в цьому немає катастрофи. Велика помилка— екстраполювати результати політичних сил із місцевого рівня на національний, це неможливо, тут потрібно дивитися по регіонах. Вибори до обласних рад ще більш-менш відповідають розумінню національної кампанії, а вибори до районних, міських рад, вибори селищних і сільських голів в ОТГ— це вибори, суто співмірні з кон’юнктурою місцевих процесів, і це важливо розуміти. Тому, гадаю, партія влади має непогані шанси закріпити своє електоральне ядро, а в деяких регіонах навіть його розширити.

«СЛУГА НАРОДУ» УВІЙДЕ ДО СКЛАДУ МІСЦЕВИХ РАД НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ, І В ДНІПРІ ЗОКРЕМА»

Олексій ВОЛКОВ, політичний консультант:

— Безперечно, провладна партія «Слуга народу» увійде до складу місцевих рад на Дніпропетровщині, і в Дніпрі зокрема. Але це вже далеко не переможний тренд, а залишки колишньої величі.

Немає колишнього рівня підтримки, а рейтинг продовжує стабільно знижуватися. Восени і взимку партія Зеленського опиниться під ще більшим шквалом обґрунтованої критики за провали в економіці, а медійні скандали та іміджеві втрати стали постійними супутниками «слуг». Високою є ймовірність відставки уряду Шмигаля та криза в парламенті. Постійне зростання тарифів методично добиває залишки популярності самого президента, а обіцяний мир на Донбасі так і не настав.

Чому це відбувається? Тому що якість не відповідає заявленій 2019 року  формі. Виборці зрозуміли, що їх ошукали, а Володимир Зеленський все ж таки шоумен, а не політик, відповідно, оточення в нього зорієнтоване не на антикризові дії, а на медійні «фішки». Але соцмережі ніколи не були опорою економіки і можуть приносити прибуток лише одиницям, а не мільйонам українців. «Зеленим» давно час усвідомити це.

Економіка перемогла політику, тому «рух» навколо буцімто нових особистостей у регіонах України втратив інтригу. По-перше, «слуги» змарнували цей процес і виборці втомилися чекати конкретних прізвищ по містах. Наприклад, ім’я кандидата в мери Дніпра від СН Сергія Риженка ще з початку літа було на слуху в журналістів й експертів, але офіційний процес надто затягнувся. І коли Риженка публічно представили, це не спричинило емоційного піднесення— дніпряни «перегоріли». Як з Риженка за два місяці, що залишилися, з головлікаря мають намір зробити досвідченого управлінця на тлі активного мера Бориса Філатова— велике запитання.

По-друге, в багатьох містах сильними є позиції мерів і партій, орієнтованих на них. Кілька років боротьби за місцевих виборців зробили свою справу, і «слугам» непросто буде привернути новий електорат. Особливого бажання витрачатися на вибори спонсори «зелених» не мають, тому вони намагаються поки що домовитися з місцевими елітами.

Безперечно, партія Зеленського зацікавлена увійти до складу більшості в місцевих радах, і заради цього в хід може піти увесь інструментарій, зокрема, й кримінальні справи проти мерів та їхніх сателітів. По суті, триває негласний процес примусу до «дружби».

Але такий союз не може проіснувати довго. У міру послаблення позицій Володимира Зеленського, розвалу коаліції у Верховній Раді і бродіння «слуг» на місцях більшість у радах з часом переорієнтується на інших гравців. Щойно випаде сприятлива нагода, учорашні союзники «з примусу» відмовляться від існуючих домовленостей і переукладуть на місцевому рівні нові, звільняючись від «опіки» «зелених».

Місцеві еліти завжди є чутливими до коливань офіційного Києва, і щойно вони відчувають послаблення «центру», завжди відбувається переформатування внизу.

Партія «зелених» поступово втрачає політичну монополію, і майбутні вибори до місцевих рад офіційно зафіксують цей процес.