МЕНЮ

Виграти двобій зі смертю

Сергій ЗЯТЬЄВ
13 червня, 2019 - 15:39
Ігор ХОМЕНКО: «Нам вдалося зменшити кількість летальних випадків серед поранених бійців з 4% 2014 року до 0,97% 2019-го на всіх етапах евакуації»

Шостий рік триває російська агресія, забравши життя майже у трьох тисяч українських вояків. Але втрати могли бути й більшими, якби не військові медики: вони допомогли тисячам пораненим виграти двобій зі смертю. Напередодні Дня медичного працівника (16 червня) ми попросили начальника Головного військово-медичного управління МО України — начальника медичної служби ЗС України, генерал-майора медичної служби Ігоря ХОМЕНКА розповісти про стан армійської медицини, її місце та роль у проведенні Операції об’єднаних сил і зміни, які відбулися останнім часом.

«РЯТУЮЧИ ЖИТТЯ СВОЇХ ПОБРАТИМІВ, ЗАГИНУЛИ 66 МЕДИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ, А 192 ДІСТАЛИ ПОРАНЕННЯ»

— Якщо говорити про нашу лікувальну базу, то на сьогодні маємо п’ять військово-медичних клінічних центрів. Вони містяться у Києві, Харкові, Вінниці, Одесі, Львові, діє також Ірпінський центр професійної патології особового складу ЗС України. Крім них, є ще 15 військових госпіталів і 5 санаторіїв, які всі разом спроможні прийняти близько семи тисяч пацієнтів.

— Але всі вони розташовані в тилу, відповідно, для того щоб пораненого армійця доставити в госпіталь, потрібно багато часу. А подеколи кожна хвилина може важити життя...

— 2014 року ми розпочали реформувати нашу медичну службу, наближаючи її до стандартів НАТО. Зокрема, цього року завершили запровадження чотирирівневої допомоги пораненому. Перший рівень полягає в наданні допомоги прямо на полі бою, коли першу допомогу надають пораненому його ж товариші. Другий рівень — людину доставляють санітарним транспортом до передових хірургічних груп, які дислоковані на базі десяти цивільних лікарень — від одного до десяти кілометрів від району бойових дій, а також мобільних госпіталів, розгорнутих за 20—30 кілометрів.

Третій рівень передбачає надання допомоги силами Харківського військово-медичного центру та Дніпровського госпіталю. У разі необхідності надають допомогу і медзаклади МОЗ, розташовані в цих містах. Після цього тяжкопоранені, які потребують довготривалого лікування, відправляються до Національного військово-медичного клінічного центру, що у Києві. У лікуванні військових беруть участь і спеціалізовані медзаклади Національної академії медичних наук. Завдяки такій системі надання допомоги, іншим новаціям нам вдалося знизити смертність серед поранених бійців із 4% 2014 року до сьогоднішніх 0,97% на всіх етапах евакуації. Із числа тих, хто дістав ушкодження, у тому числі й важкі, більшість повертається у стрій.

— Серед майже трьох тисяч загиблих на сході українських вояків медики є?

— Рятуючи життя своїх побратимів, загинули 66 медиків Збройних сил, а 192 дістали поранення...

«ДО КІНЦЯ РОКУ ПОВИННІ ОТРИМАТИ ЩЕ ПОНАД 180 САНІТАРНИХ АВТОМОБІЛІВ»

— Ще минулого року на базі одного з мобільних госпіталів почали створювати підрозділ з медичної евакуації. В якому він стані?

— Нещодавно більшість санітарного транспорту в районі АТО-ООС становили автівки, яким по 30—40 років. Сьогодні ж майже половину автотранспорту медичних рот, мобільних госпіталів становлять сучасні «Богдани» та американські «Хамери»: до кінця року повинні отримати ще понад 180 санітарних автомобілів.

Сьогодні ми створюємо евакуаційний підрозділ, який складатиметься із кількох десятків санітарних автомобілів та їхніх екіпажів. Екіпаж — троє військових: старший бойовий медик, бойовий медик та водій-санітар. Їхнє завдання — евакуація поранених із батальйонних медпунктів до мобільних госпіталів чи передових хірургічних груп. За стандартами, що діють в арміях Північноатлантичного альянсу, поранений повинен протягом двох годин потрапити до рук лікаря. Так-от, завдяки налагодженій системі евакуації наші хлопці, які дістають ушкодження, опиняються — у більшості випадків — у передовій хірургічній групі чи в мобільному госпіталі протягом години, а то й 20—30 хвилин.

— А за яких умов вони потрапляють до Національного військово-медичного клінічного центру, що у Києві?

— Тут лікуються ті, хто потребує високоспеціалізованої медичної допомоги, надскладних оперативних втручань: тут працюють фахівці екстракласу, які — за великим рахунком — витягли з того світу сотні поранених. При цьому, за потреби, до надання допомоги пораненим залучаються також фахівці спеціалізованих медзакладів НАМН.

«УСІ БРИГАДИ, ЗАДІЯНІ В ООС, ЗАБЕЗПЕЧЕНІ АПТЕЧКАМИ НА 110 ВІДСОТКІВ»

— На початку війни було багато нарікань на відсутність у наших військовослужбовців аптечок, не кажучи вже про забезпечення армійських підрозділів медичними препаратами. Наразі ситуація змінилася?

— Тоді бракувало навіть бронежилетів, захисних шоломів. Станом на сьогодні кожен солдат, офіцер має індивідуальну аптечку, укомплектовану всім необхідним для надання першої допомоги. Скажу більше: всі бригади, задіяні в ООС, забезпечені аптечками на 110 відсотків, ми створили резерв у кількості 30 тисяч аптечок. Вони можуть знадобитися в ході розгортання додаткових частин, підрозділів територіальної оборони. З огляду на це, аптечки 2014 року замінюються більш сучасними. Ну, а ті будуть доукомплектовані і зберігатимуться на складах.

Щодо медичних препаратів, то всі медзаклади в районі бойових дій також стовідсотково забезпечені. Як і військово-медичні центри.

— Про передачу нашому війську американських «Джавелінів», військових кораблів багато сказано і написано. А чи отримували ми від наших партнерів медичне устаткування, ліки?

— Ліків нам вистачає. Що стосується обладнання, то його ми отримували й отримуємо. Наприклад, минулого року отримали два сучасних рентгенівських апарати, а вже цього року — обладнання для передових хірургічних груп, майже 60 тисяч індивідуальних аптечок, які призначені для десантно-штурмових військ. Буквально кілька тижнів тому, під час візиту в Україну делегації НАТО, один із наших мезакладів отримав реабілітаційне обладнання: медичну бігову доріжку, тренажер для розробки м’язів, пристрої для поліпшення функціонування розвитку рук і пальців, плечового та колінного суглобів, щиколотки. А також тести для оцінки моторики рук, симулятор рівноваги, мобільний ліфт з електроприводом та інші речі, необхідні для нашої роботи.

Військово-спортивній базі, що на Львівщині, де військовики проходять реабілітацію, передано спеціально обладнаний мікроавтобус. Із Японії нам передали наркозно-дихальний апарат і надсучасний апарат штучної вентиляції легень, вартість яких становить кілька мільйонів гривень.

Передбачено, що в недалекому майбутньому отримаємо від США 60 санітарних «Хамерів», сучасні намети з необхідним обладнанням. На всяк випадок... Подібних фактів можна навести безліч: лікувально-діагностичної апаратури, іншого сучасного медустаткування із закордону ми отримали на десятки мільйонів гривень.

«КОЖНА ЛЮДИНА ПОВИННА УМІТИ НАДАТИ СОБІ ПЕРШУ ДОПОМОГУ»

— На Чернігівщині доволі успішно функціонує навчальний центр тактичної медицини. Яких фахівців там готують?

— В його створенні брали участь канадці й американці. Готують там медиків, якими укомплектовуються підрозділи, починаючи від взводу, екіпажі евакуаційних автомобілів та інші бойові одиниці. Термін навчання — від кількох діб до чотирьох місяців — залежно від курсової програми. Протягом цього часу курсанти під наглядом інструкторів, у тому числі й із числа представників країн НАТО, здобувають необхідний обсяг знань та практичних навичок, що дають змогу якісно надавати першу допомогу пораненим як під час виконання бойових завдань, так і під час повсякденного несення служби.

Кожна людина повинна уміти надати собі першу допомогу: від цього часто залежить її життя. Тим більше це стосується військовослужбовців, особливо тих, котрі перебувають у районі бойових дій. Тому тут протягом трьох-чотирьох днів набувають практичних навичок звичайні військовослужбовці. Вони вчаться зупиняти кровотечу, робити штучну вентиляцію легенів. Словом, діяти за принципом: «Допоможи собі та своєму товаришу». Минулого року такий прискорений курс навчання в ньому пройшли близько трьох з половиною тисяч військових, у тому числі понад 900 офіцерів.

«МИ НЕ ЕКОНОМИМО НА ЗДОРОВ’Ї ТИХ, ХТО ЗАХИЩАЄ УКРАЇНУ»

— У лікуванні пацієнта головну роль грає лікар. Але багато залежить і від тієї медапаратури, що є в його розпорядженні, зокрема діагностичної.

— Сьогодні ми активно оновлюємо парк медичного обладнання. Лише за минулий рік було витрачено майже десять мільйонів гривень для забезпечення медичних підрозділів, які розташовані в районі бойових дій, забезпечивши їх електрокардіографами, дифібриляторами, іншим життєво необхідним обладнанням.

Загалом цього року на придбання сучасної медапаратури витрачено 100 мільйонів гривень, а наступного року плануємо 200 мільйонів.

— Цивільні медзаклади перебувають у далеко не кращому стані: потрапивши до них, людина вимушена все необхідне для лікування купувати власним коштом. А що скажете про військові медзаклади?

— Кожен військовик, незважаючи на звання та посаду, повністю забезпечується необхідними лікарськими засобами, проходить необхідне обстеження: ми не економимо на здоров’ї тих, хто захищає Україну.

Наведу конкретний приклад. Кілька років тому на лікуванні перебував 36-річний військовослужбовець Роман Р. Він, потрапивши до рук бойовиків, зазнав страшних катувань. Потім, коли в результаті обміну полоненими опинився на волі, переніс вісім операцій, після чого потрапив до нас. Шанси на те, що чоловік виживе, викликали сумнів. Але ми не махнули на нього рукою: упродовж чотирьох місяців робили все можливе, щоб його діти не осиротіли, лікування обійшлося в майже мільйон гривень. І це був не поодинокий випадок.