МЕНЮ

Вісім міфів про членство України в Міжнародному кримінальному суді

Микола МИРНИЙ, журналіст Центру прав людини ZMINA для газети «День»
30 вересня, 2019 - 18:15
Експерти розвінчують вигадки і нагадують про необхідність ратифікації Римського статуту

15 серпня заступник керівника Офісу Президента Руслан Рябошапка озвучив наміри влади найближчим часом ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду. Адже Україна підписала цей документ ще 2000 року, але не ратифікувала спочатку через юридичні причини, а згодом адміністрація експрезидента Петра Порошенка відтермінувала цю можливість на три роки. Цьогоріч 30 червня цей термін сплив.

Заява Руслана Рябошапки спричинила нову хвилю суспільної дискусії. Однак правозахисники нарікають: у цих обговореннях часто лунають фейки.

У вересні представники Центру громадянських свобод, Amnesty International Україна та Democracy Reporting International під час спільної пресконференції розвінчали найпоширеніші міфи довкола членства України в цьому суді.

МІФ 1:

МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ПОЧНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ ПОДІЙ В УКРАЇНІ лише ПІСЛЯ РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ

Суд у Гаазі вже розпочав процеси, які можуть привести до розслідування злочинів проти людяності та воєнних злочинів під час російсько-української війни. Вони відбуватимуться незалежно від того, чи ратифікувала країна статут суду.

Річ у тім, що 2014 і у 2015 роках Верховна Рада скористалась нормами Римського статуту і попросила суд у Гаазі розглянути події, що стались в Україні, без ратифікації статуту. В результаті цього суд має юрисдикцію над всіма можливими ситуаціями, що ставались в Україні з 22 лютого 2014 року і ставатимуться надалі.

Наразі суд визначається, чи варто розпочинати розслідування в Україні. Він збирає інформацію про все, що відбувалося і стається на сході України та Криму. У своїй оцінці суд звертає увагу, чи проводить українська правоохоронна система ефективне розслідування і чи притягують національні суди до відповідальності винних у воєнних злочинах і злочинах проти людяності.

Суд діє за принципом компліментарності. Це означає, що він може втрутитись лише тоді, коли бачить, що українська влада бездіяльна в притягненні до відповідальності злочинців, покриває їх або переслідування неможливе через об’єктивні причини.

МІФ 2:

МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ЦІКАВИТИМУТЬ НЕЗНАЧНІ ПОРУШЕННЯ, ВЧИНЕНІ ПІД ЧАС КОНФЛІКТУ

У цього суду немає юрисдикції щодо дрібних злочинів, пов’язаних зі збройним конфліктом. У нього так само немає повноважень переслідувати за політичними ознаками.

У центрі уваги МКС — чотири види злочину: злочини проти людяності, воєнні злочини, геноцид і злочини агресії. Щоб кваліфікувати події як міжнародний злочин, вони повинні мати щонайменше одну з таких ознак, як систематичність скоєння та широкомасштабність.

Уявімо для прикладу, що одна зі сторін свідомо використовує хімічну зброю проти іншої. При цьому вона знищує цивільне населення в селищі, яке розташоване поруч. Саме такої кваліфікації злочини цікавлять суд у Гаазі. Він береться виключно за найкричущі порушення законів і звичаїв ведення законів війни, які передбаченні Женевськими конвенціями.

МІФ 3:

МКС ЗМОЖЕ ПЕРЕСЛІДУВАТИ ТИСЯЧІ ЗВИЧАЙНИХ УКРАЇНСЬКИХ СОЛДАТІВ. НАШИХ ХЛОПЦІВ ЗАБИРАТИМУТЬ НА ДОПИТИ З ПЕРЕДОВОЇ НА СУДОВЕ ЗАСІДАННЯ В ГААЗІ

Солдат не може самотужки організувати масове знищення цивільного населення з використанням хімічної зброї. Це може ініціювати і заздалегідь планувати найвища ланка командування — генерали та президенти. Перед судом постають лише ті, хто віддавав злочинні накази.

Це правило стосується всіх сторін конфлікту, незалежно від того, ратифікувала країна Римський статут чи ні. Правозахисники наполягають: якщо Російська Федерація не ратифікувала документ, це не захистить від переслідування найвищу ланку військових командувачів Росії за достатньої кількості доказів, що російські топ-посадовці віддавали злочинні накази.

Директорка Amnesty International Україна Оксана ПОКАЛЬЧУК називає показовою справу колишнього президента Судану Омара аль-Башира. 2009 року МКС видав ордер на його арешт за звинуваченням у злочинах проти людяності та воєнних злочинах, які вчинялись щодо цивільного населення в суданському регіоні Дарфур.

Таким чином, суд в Гаазі зробив аль-Башира невиїзним. Якщо він поїде в одну із 123 країн-учасниць МКС, його одразу заарештують, як цього вимагає Римський статут.

Покальчук переконана: цей приклад доводить, що МКС — це «дуже потужний інструмент у переслідуванні кривавих диктаторів», навіть якщо вони переховуються у своїх країнах.

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра МАТВІЙЧУК каже, що в дискусіях від правозахисників вимагають 100% гарантії, що МКС у майбутньому затримає президента Росії Володимира Путіна. Але такі гарантії дати неможливо.

«У мене запитання до критиків членства в МКС. Якщо немає 100% гарантій, то що — взагалі нічого не робити? Не використовувати всі можливі способи, щоб спробувати притягнути винних у міжнародних злочинах до відповідальності? Що ви пропонуєте? Назвіть інший міжнародний суд, який застосовує принцип індивідуальної кримінальної відповідальності, і який може дістати Путіна? Сьогодні такої інстанції немає», — констатує правозахисниця.

МІФ 4:

ОСКІЛЬКИ УКРАЇНА ВОЮЄ З РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ В НЕОГОЛОШЕНІЙ ВІЙНІ, ТО УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ НЕЗАКОННО БОРОНЯТЬ БАТЬКІВЩИНУ. ЦЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО МКС БУДЕ КАРАТИ ЇХ ЗА ЦЕ

Правозахисники наголошують, що боронити свою державу від країни-агресора — законно. Це підтверджує Статут ООН, який підписала Україна, а відтак немає різниці, як у країні називають самозахист.

«Цей міф суперечить здоровому глузду. Ну, ось я тримаю в руках мікрофон і називаю його пляшкою мінеральної води чи стільцем. Люди, які розбираються, що таке мікрофон, скажуть: «Ні, Сашо, у тебе  — мікрофон». Так само і з війною. Ми можемо називати її АТО, ООС, «Ромашка» або кодовим словом «Кенгуру». Як би ми її не назвали, якщо за певними критеріями, що виписані у міжнародному гуманітарному праві, цей конфлікт набуває ознак збройного конфлікту, то назва не грає ролі», — пояснює Олександра Матвійчук.

«Якщо ви відкриєте будь-які рекомендації документів міжнародного співтовариства, що стосується наших подій, вони посилаються на міжнародне гуманітарне право, закликають сторони його дотриматися й використовують риторику, що стосується війни», — додає правозахисниця.

Вона радить ознайомитися також із Щорічним звітом Офісу прокурора МКС, який уже дав правову кваліфікацію подій на сході України і в Автономній Республіці Крим.

Звіт містить однозначну оцінку, що в Криму — триваюча окупація в межах міжнародного збройного конфлікту, а стосовно Донбасу Офіс прокурора висловлювався про ознаки міжнародного збройного конфлікту та внутрішнього збройного конфлікту.

МІФ 5:

ПІСЛЯ РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ РОСІЯ «ЗАВАЛИТЬ» СУД СФАБРИКОВАНИМИ МАТЕРІАЛАМИ ПРОТИ УКРАЇНИ

Якщо Росія захоче «закидати» суд сфабрикованими матеріалами, їй не треба від України ратифікації. Відповідно до двох декларацій Верховної Ради, МКС уже попередньо вивчає події в Україні і Росія вже може відправляти будь-які матеріали до суду.

Правозахисники називають це невиправданими побоюванням, тому що на етапі безпосереднього розслідування МКС вивчає події самостійно. Він не зобов’язаний приймати будь-які описові докази до уваги. Їх він підтверджуватиме або спростовуватиме самостійно в результаті відповідної процедури, дуже схожої на національну процедуру слідства, але за набагато якіснішими критеріями.

МІФ 6:

МКС БУДЕ СВАВІЛЬНО ЗАБИРАТИ В УКРАЇНИ СПРАВИ, ЯКІ ВОНА ВЖЕ ПОЧАЛА РОЗСЛІДУВАТИ

Олександра Матвійчук пояснює, що ця міжнародна інстанція була придумана для того, щоб бути непотрібною. Суд висить, немов дамоклів меч, над країною, нагадуючи, що опікуватиметься справою, якщо держава не буде самостійно розслідувати не будь-які ординарні вбивства, викрадення людей, катування чи зґвалтування, а лише ті, які за критерієм системності й масштабності доходять до рівня воєнних злочинів і злочинів проти людяності.

Вона переконана, що принцип компліментарності суду корисний Україні, бо українські слідчі об’єктивно не можуть розслідувати злочини на тимчасово окупованих територіях Криму та сходу України.

Експерти наголошують, що МКС стимулює національні правоохоронні системи ефективно реагувати на можливі міжнародні злочини.

За словами старшого юридичного радника Democracy Reporting International Дмитра КОВАЛЯ, він уже це робить в Україні. Щоразу, коли він отримує від правозахисників подання, то запитує слідчих, чи займаються вони тією чи іншою справою.

«Часто органи слідства дізнаються багато нового з цих подань, тому що часом цивільним, які були свідками злочинів, легше спілкуватись із правозахисниками, які до того ще й доступніші, порівняно зі слідчими», — каже викладач НаУКМА Дмитро Коваль.

Крім того, інтерес МКС до ситуації в Україні стимулює й інтереси міжнародної спільноти організовувати навчання міжнародних стандартів слідства для прокурорів та слідчих.

Олександра Матвійчук називає іншу перевагу від членства в МКС. Держава може звертати увагу суду на ті чи інші міжнародні злочини на тимчасово окупованих територіях.

Разом з тим, вона вважає, що Володимир Путін боїться цього суду. Такі висновки правозахисниця робить з огляду на його дії після того, як Офіс прокурора МКС вперше в своєму щорічному звіті заявив, що Крим окуповано, і надав подіям на півострові статус міжнародного збройного конфлікту. За два дні після цього Росія відкликала свій підпис під Римським статутом.

«А це ж не було навіть рішенням суду. Суд вказав таке у звичайному своєму звіті. Це свідчить про те, що Росія серйозно ставиться до його оцінок», — каже Матвійчук.

МІФ 7:

У РОЗСЛІДУВАННІ ПОДІЙ В ПІВДЕННІЙ ОСЕТІЇ ОСНОВНИЙ ТЯГАР ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЧИНЕНІ ЗЛОЧИНИ НЕСЕ ГРУЗІЯ

У своєму рішенні про початок розслідування подій у Грузії суд у Гаазі вивчав, чи ефективно країна на національному рівні розслідує справи, пов’язані з можливими міжнародними злочинами з грузинської сторони. Але при цьому він сказав, що таке дослідження жодним чином не забороняє прокурору розслідувати інші злочини, як вважається, з боку російських військових.

Дмитро Коваль вказує, що Росія проводила розслідування за 500 заявами громадян Грузії, які вказували на переслідування з боку російських військових. Коли суд у Гаазі відкрив справу 2015 року, вона начебто продемонструвала своє бажання та можливість розслідувати ці заяви. Але, на його переконання, у Росії не вийде довго імітувати таке «бажання».

Грузія пішла іншим шляхом, надіславши до МКС листа про те, що вона вже не проводить розслідування. Цей лист став підставою для суду вважати, що слідство у країні зупинилось, і відповідно до принципу компліментарності МКС розпочав своє розслідування.

МІФ 8:

США НЕ СПІВПРАЦЮЮТЬ З МКС, ОСКІЛЬКИ НЕ ВІРЯТЬ У ЙОГО НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. УКРАЇНА МАЄ РОБИТИ ТАК САМО

Римський статут не ратифікували не лише США, а й такі великі або воюючі країни, як Росія, Китай та Ізраїль. Дмитро Коваль зауважує, що спільна риса цих країн полягає в тому, що у них немає окупованих територій, на відміну від України.

«США ведуть війни і побоюються, що розслідування в суді може репутаційно їм нашкодити. В Україні ж інша ситуація. Ми захищаємо свою територію від країни-агресора», — каже він.

Історія відносин Сполучених Штатів із цією міжнародною організацією розпочалася з підписання Римського статуту американськими посадовцями в останній день президентства Білла Клінтона.

2001 року почалися конфлікти за участю США в Афганістані та Іраку, і урядовці часів президента-республіканця Джорджа Буша-молодшого вирішили відкликати свій підпис під Римським статутом. За президента Барака Обами США почали співпрацювати на науковому рівні й обмінюватись інформацією про підозрюваних, у тому числі на рівні американських спецслужб.

Дмитро Коваль також нагадує, що Римський статут дозволяє Раді Безпеки ООН звертатись до суду з тим, щоб він розслідував міжнародні злочини. США як учасник Радбезу голосував за передачу МКС кейсів Омара аль-Башира в Судані та Муаммара Каддафі в Лівії.

«Це свідчить про те, що США відверто підтримували ідею залучення МКС до встановлення справедливості у світовому масштабі. Ідея полягала в тому, що цей суд — саме той орган, який повинен реагувати на найбільш серйозні порушення міжнародного права і найбільш серйозні міжнародні злочини», — пояснює науковець.