Українські соколи

«Основні типи літаків, які надходять до авіаційних бригад, зазнають змін у технічному стані, впроваджуються новітні технології», — командувач Повітряних Сил ЗСУ Сергій ДРОЗДОВ

ЯК НИЩИЛИ ВІЙСЬКОВУ АВІАЦІЮ УКРАЇНИ

Спочатку трохи історії. Після того, як розпався колишній СРСР, незалежна Українська держава успадкувала три повітряні армії, до складу яких входили 1100 — 1200 бойових літаків різних модифікацій. А також понад 900 гелікоптерів: за чисельністю і могутністю військової авіації ми тоді поступалися лише США, Росії та Китаю. Але вже  1993 року були зняті з озброєння МіГ-25, потім МіГ-23, а до 1997 року відправили «у відставку» й Су-15. Тим же літакам і озброєнням, що залишалися в строю, увага не приділялася: 2005 року ремонту потребували 55 відсотків зенітно-ракетних систем і комплексів, 53 відсотки автоматизованих систем управління й 45 відсотків  радіоелектронної техніки ППО.

Унаслідок «посиленого реформування» Збройних сил у середині 2000-х у Повітряних сил ЗС України  налічувалося лише 211 бойових і 49 транспортних літаків. Наступного року ця цифра зменшилася до... 55 одиниць, тобто близько 30 відсотків номінального складу військової авіації!.. Такий факт: у ті роки на відновлення та модернізації авіатехніки виділялося менше одного відсотка від необхідного обсягу фінансування!.. Тож навесні 2014-го, коли розпочалася російська агресія, наші Повітряні сили перебували в досить жалюгідному стані.

«БОЙОВИКИ ПАНІЧНО НАС БОЯЛИСЯ...»

Проте ми все ж зуміли виставити проти супротивника військову авіацію.

«Лише мій екіпаж завдав ворогу великих втрат, — розповідає на правах анонімності майор Костянтин. — Із радіоперехоплень ми знали, що як тільки над позиціями бойовиків з’являвся наш літак, вони розбігалися хто куди, знаючи, що за ними прийшла, вірніше, прилетіла, смерть...».

Тоді, зважаючи на загрозливу ситуацію, крім спеціалізованих Су-25, призначених для враження наземних цілей, довелося використовувати навіть не пристосовані для цього винищувачі МіГ-29. Причина банальна: гострий дефіцит готових до виконання бойових завдань літальних апаратів. Однак після прямого втручання російської армії, яка з липня організувала ефективну протиповітряну оборону бойовиків, наша авіація почала зазнавати втрат. Лише в травні-серпні було втрачено 13 літаків: сім Су-25, два МіГ-29 і по одному Су-24, Ан-26, Ан-30, Іл-76. Щоправда, практично всіх льотчиків, що катапультувалися, вдалося витягнути на свою територію.

Але високі державні мужі зрозуміли: саме військова авіація здатна завдавати ворогу катастрофічних для нього втрат. І почали приділяти їй значно більше уваги. Наприклад, після підписання Мінських угод було зроблено безпрецедентні кроки в цьому напрямі. Всього за рік вдалося поставити в стрій як мінімум 6 — 7 штурмовиків Су-25, п’ять перехоплювачів Су-27, кілька транспортних Ан-26. Техніку, що тривалий час перебувала на зберіганні, почали не просто відновлювати, а модернізовувати. Так, нове життя отримали модифікації МіГ-29, Су-25, Л-39. Розпочалися серйозні роботи з доопрацювання варіантів модернізації середнього бомбардувальника Су-24.

Кількість авіації, здатної ефективно виконувати бойові завдання, значно зросла за останні 5 років, — розповідає старший інспектор-льотчик командування ПС полковник Сергій ЛАЗУТКІН. — Це пояснюється двома чинниками. З одного боку, були виділені кошти на ремонт техніки, що привело до збільшення справної техніки. З другого — враховуючи вимоги війни, був трохи знижений поріг вимог до техніки, яку можна кидати в бій. Якщо в мирний час командир не ризикнув би відправляти літак у політ із певними обмеженнями, то в умовах війни це робити можна

У 2014 — 2015 роках  авіапарк Повітряних сил  поповнився сімома штурмовиками Су-25, п’ятьма перехоплювачами Су-27 та трьома транспортними Ан-26. Звідкіля вони взялися? Всі вони зберігалися на базах, але були непридатними для використання. Тож довелося відновлювати і модернізовувати. При цьому льотчики почали відпрацьовувати  застосування керованих ракет різних класів. Збільшення фінансування армії позначилося і на ПС: вже 2016-го армія отримала 15 літаків, що пройшли на авіаремонтних підприємствах глибоку модернізацію.

Однак найбільш вражаючими темпами парк транспортної авіації ріс у 2016 — 2017 роках. Насамперед тому, що нам вдалося зберегти повний цикл виробництва машин типу «Антонов». Зокрема, було відремонтовано шість Ан-26 різних модифікацій, військові частини отримали три «транспортники».

У 2019 році військовим уже передано два модернізовані Ан-26. На черзі — ще кілька бортів, які надійдуть до українського війська. Під час модернізації на Ан-26 проводиться повний комплекс робіт з відновлення всіх систем літака, встановлюється нове радіоелектронне обладнання українських та європейських виробників, зокрема системи зв’язку, навігації, приладової та іншої бортової апаратури. Таке оновлення дає змогу Ан-26 здійснювати польоти на міжнародних повітряних трасах та брати участь у спільних діях із силами НАТО.

«Кількість авіації, здатної ефективно виконувати бойові завдання, значно зросла за останні 5 років, — розповідає старший інспектор-льотчик командування ПС полковник Сергій ЛАЗУТКІН. — Це пояснюється двома чинниками. З одного боку, були виділені кошти на ремонт техніки, що привело до збільшення справної техніки. З другого — враховуючи вимоги війни, був трохи знижений поріг вимог до техніки, яку можна кидати в бій. Якщо в мирний час командир не ризикнув би відправляти літак у політ із певними обмеженнями, то в умовах війни це робити можна».

Наступним важливим елементом підвищення мобільності авіації є відновлення аеродромної мережі. Так якщо на березень 2014 року в країні функціонувало 25 відсотків тих аеродромів, які дісталися країні від СРСР, то на січень 2016 року ця цифра зросла до 50 відсотків. І продовжує зростати: відновлюються три колишні військові аеродроми. Причому на всіх аеродромах роботи проводяться досить серйозні — заливається сучасне монолітне бетонне покриття, встановлюється новітнє обладнання для забезпечення польотів літаками як вітчизняного, так і західного виробництва.

Суттєво покращалась і підготовка льотно-технічного складу. Насамперед завдяки збільшенню польотів. Адже 2016-го було проведено понад 4 тисячі навчальних повітряних боїв і перехоплень, 350 десантувань, 300 практичних стрільб по наземних цілях. Чи не вперше за роки незалежності відпрацьовувалася  посадка МіГ-29 і Су-24 на автотрасах країни!.. Значно зріс і наліт льотчиків за останні роки. Якщо раніше льотчики літали по 10 годин, у той час як натівці літають по 100 годин і більше, то сьогодні наліт наших льотчиків перевищує вже наліт натівців: ПС почали отримувати палива в рази більше.

У січні 2017 року було створено четверту військово-повітряну зону «Схід», штаб якої розміщений у Дніпрі: почався процес формування угруповання Повітряних сил на східному напрямку. Основою для неї стали аеродроми в Краматорську та Маріуполі.

ОНОВЛЮЄТЬСЯ НЕ ЛИШЕ АВІАПАРК ПОВІТРЯНИХ СИЛ

«Техніка в нас не нова, але впевнений, що завдяки модернізації ми можемо ефективно її використовувати ще довго, — вважає командувач Повітряних сил генерал-полковник Сергій ДРОЗДОВ. — Але основні типи літаків, які надходять до авіаційних бригад, зазнають змін у технічному стані, впроваджуються новітні технології. Відремонтована і частково модернізована техніка надходить і до частин зенітно-ракетних військ. Завдяки проведеній роботі на підприємствах ОПК уже найближчим часом ми отримаємо озброєння, здатне ефективно протистояти засобам повітряного нападу в усьому діапазоні висот і швидкостей в умовах інтенсивного радіоелектронного і вогневого впливу супротивника».

Нову і модернізовану техніку отримують і підрозділи радіотехнічних військ, зокрема РЛС П-18 різних модифікацій, цифрові РЛС «Пелікан». Ми планово продовжуємо процес модернізації всієї лінійки техніки, яка є на озброєнні частин Повітряних сил. Зважаючи на ті вражаючі зміни, що відбулися і відбуваються в нашій військовій авіації, в недалекому майбутньому Українська держава матиме потужні Повітряні сили.

Планується також продовжити роботу з розробки нових засобів розвідки, модернізації наявних авіаційних розвідувальних комплексів і створення індивідуальних і колективних засобів радіоелектронної боротьби. Зрозуміло, що хай би як модернізували той же штурмовик, він все одно поступатиметься за своїми тактико-технічними характеристиками штурмовику останніх поколінь. Україні ж на сьогодні не по силах виробляти військові літаки. Можна, щоправда, купити їх. Найсучасніші. В тих самих США. Але таке задоволення надто дороге. Наприклад, один із найсучасніших на сьогодні винищувачів F-22 коштує близько 150 мільйонів доларів. Навіть F-16, що поступається перед ним тактико-технічними характеристиками, обійдеться в 34 мільйони доларів. При чому купувати їх потрібно по 12 одиниць відразу: 1 — 2 літаки погоди нам не зроблять.

«СУПРОТИВНИК ДОБРЕ ЗНАЄ СВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ...»

Останнім часом багато йдеться про ймовірність повномасштабного військового вторгнення російської армії. Добре відомо, що наступаюча сторона повинна мати 3 — 5— кратну перевагу в живій силі і техніці, хоча й за таких умов нестиме великі втрати. Отже, щоб їх мінімізувати росіяни обов’язково використають авіацію. Чи здатні ми дати їй гідну відсіч?

Експерти кажуть, що в такому разі, крім засобів протиповітряної оборони, буде застосовуватися й українська авіація, яка виконуватиме завдання протидії літакам супротивника. І тут велику роль буде відігравати як кількість літаків, так і професіоналізм самих льотчиків.