МЕНЮ

Суд чи переслідування?

Валентин ТОРБА, «День»
26 квітня, 2019 - 11:37
Ігор КАБАНЕНКО: «У військах дуже прискіпливо відстежують процес над генералом Володимиром Заманою, бо лінки у військовому середовищі дуже прості: це може стосуватися кожного, хто носить офіцерські погони»

Наприкінці лютого цього року військовою прокуратурою спільно з СБУ був затриманий колишній голова Генерального штабу України Володимир Замана за звинуваченням у державній зраді. За словами головного військового прокурора України Анатолія Матіоса, Замана низкою своїх наказів позбавив Українську державу основної ударної сили Збройних сил — протиповітряної оборони. 19 квітня суд вкотре продовжив йому арешт до 17 червня.

Обвинувачення в бік генерала Володимира Замани навіть у пересічного загалу викликало багато питань. Одне з них — чому по карній справі про держзраду з квітня 2014-го року «крайнім» виявився саме Замана. При цьому аж через п’ять років. Дивна кволість слідства і дивна вибірковість. Не можна не відмітити ще й те, що затримали Заману як раз під час перевиборчих перегонів, що до речі, не могло не налаштувати генералітет проти самого Порошенка. Але якби там не було справа Володимира Замани, особливо після зміни влади, може пролити суспільству світло на реальні події лютого 2014-го року. І тоді покази конкретних людей з відповідною доказовою базою можуть обернутись вже проти самого обвинувачення. Чи не тому так довго тривають за ґратами Заману і обмежують у доступі до конкретної документації?

«БАГАТО ОФІЦЕРІВ І ГЕНЕРАЛІВ НЕ РОЗУМІЮТЬ ЗА ЩО І ЧОМУ СУДЯТЬ ГЕНЕРАЛА ВОЛОДИМИРА ЗАМАНУ»

Iгор КАБАНЕНКО, адмірал:

— У Збройних силах України добре знають: на початку 2012 року генерал Володимир Замана отримав Армію з укомплектованістю бойових з’єднань на рівні 10—50% та з терміном готовності до бойового застосування 6—12 місяців, вкрай заниженими запасами пального для ведення операцій та величезними проблемами зі справністю озброєння і військової техніки. Водночас існував величезний комплект органів управління та структур забезпечення з незрозумілими завданнями, наприклад бойовим застосуванням однієї з бойових бригад, яка була укомплектована всього на 16%  керувало чотири органи управління... Чому так сталося? Бо Законами України щорічно визначалась чисельність Збройних сил України — кожного року вона знижувалася (!), водночас зменшувався бюджет оборони — його вистачало лише на задоволення мінімальних потреб з утримання Збройних сил, тобто, проїдання. Добре пам’ятаю, які саме всебічно обґрунтовані цифри потреб армії надавалися Генштабом в уряд у рамках бюджетного планування — жодного разу вони не були задоволені, відсоток бюджетного забезпечення складав не більше 33—35% від мінімальної потреби...   

Який вихід? Спостерігати за стагнацією національного війська в умовах хронічного недофінансування його потреб, чекаючи мани небесної щодо їхнього задоволення, чи якісно трансформувати Збройні сили України для забезпечення готовності адекватно реагувати на загрози національній безпеці України у воєнній сфері, насамперед, на ранніх стадіях їхнього виникнення? Фахівці з кризового реагування добре розуміють спектр можливостей нейтралізувати, локалізувати та ліквідувати збройний конфлікт адекватними діями саме на ранній стадії його виникнення, не чекаючи переростання кризи у масштабне збройне протистояння. Підйом за тривогою частин бойового складу з метою перевірки рівня бойової готовності показав реальну глибину проблем — було прийнято рішення сформувати якісні, укомплектовані і підготовлені до бойових дій стратегічні угруповання Збройних Сил України у складі Сил негайного реагування та сил швидкого реагування з можливістю їхнього поповнення Силами резерву.

Важливо зазначити, шо генерал Володимир Замана не витягував ідеї з повітря — він провів низку зустрічей з керівництвом воєнної організації НАТО, були активізовані існуючі на той час формати військового партнерства Україна — НАТО та додано нових. На базі Національного університету оборони України було проведено потужну науково-практичну конференцію Україна — НАТО  на тему «Сучасні тенденції трансформації збройних сил та досвід з впровадження країнами Центрально-Східної Європи євроатлантичних стандартів». Хотів би нагадати, що саме завдяки зусиллям Володимира Михайловича флагман ВМС України фрегат «Гетьман Сагайдачний» було направлено для участі в операціях НАТО і ЄС в районі Африканського Рогу. До речі, цей фрегат збережено для України саме через участь в згаданих операціях НАТО — він не був захоплений в Севастополі і після участі в операціях НАТО і ЄС прибув до Одеси...

Тобто, багато офіцерів і генералів не розуміють за що і чому судять генерала Володимира Заману — вони знають і пам’ятають, що саме він робив і чого вимагав від військ, бачать невідповідність політичних оцінок реальним його діям і вкладу в розбудову ефективної оборони держави. Будьте впевнені: у військах дуже прискіпливо відстежують цей процес, бо лінки у військовому середовищі дуже прості: це може стосуватися кожного, хто носить офіцерські погони. Водночас, офіцери з досвідом пам’ятають оборонні уроки новітньої історії України: якщо перемоги — то це політиків, якщо поразки — то це військових. Хоча насправді поразки досить часто мали місце через непрофесійні політичні рішення або відсутність таких взагалі саме тоді, коли ситуація вимагала цього. На превеликий жаль, це один з невивчених уроків новітньої історії України...

Слід нагадати, що у 2014 році ряд досвідчених генералів попали під автоматичну «політичну люстрацію», тобто без будь-яких розслідувань — винний і все, бо так визначив закон. Хотів нагадати — проект Закону України «Про очищення влади» було оприлюднене 24 липня 2014 року, прийнято Верховною Радою України — 31 серпня 2018 року.  Тобто, генералітет знав, що готуються немотивовані політичні переслідування проти військових, які за чинним законодавством України не мають бути політиками чи політичними призначенцями. Все це відбувалися у гарячі часи — не буду нагадувати трагічні події на Донбасі, які відбулися у цей період — вони ще є свіжими у пам’яті...  Венеціанська комісія жорстко розкритикувала Україну за цей Закон, попрання невід’ємних прав громадянина, насамперед, презумпції невинуватості, що вина повинна бути доведена в кожному окремому випадку, забезпечене право на оскарження в суді тощо.

Потім було відпрацювання «назад» — 27 січня 2015 року Верховна Рада дозволила Президенту України скасовувати люстрацію військових і силовиків... За усіма цими політичними «процедурами» були втрачені дорогоцінний час і можливості, додаючи слабкості системі оборони держави. Звичайно, досвідчені офіцери вміють стискати зуби і все одне робити ратну державну справу — цьому їх навчили десятиріччя служби і життя. Але, риторичне запитання до читача у зв’язку з цим: чи позитивно психологічно впливали на вищого офіцера «люстрація» без будь-якого розслідування та судового рішення, а через декілька місяців його повернення на військову посаду із залишенням в особистій справі штампу «люстрований за Законом України «Про очищення влади»? І як викреслити з пам’яті таку «вдячність» влади за бездоганну службу? Не вважайте, що «процес» над Заманою є чимось іншим — він в цьому ж рядку, додаючи ніяк не силу, а слабкість системі...

...Під час Першої світової війни Черчилль вважав Туреччину слабким противником, «навіть слабкіше ніж росіяни» і настоював на проведенні у 1916 році Дарданелльської операції — кровава битва в Галліполі показала, що він серйозно помилився. Для Гітлера у 1941-му році СРСР виглядав слабким через знищення репресіями вищого командного складу РККА і РККФ, саме це спровокувало напад третього рейху. У цьому контексті один з важливих уроків: не слід провокувати ворога слабкістю, бо сила все одне себе проявить, але найгіршим варіантом цього проявлення є війна — вона ніколи не прощає помилок...

«Я НЕ ВИКЛЮЧАЮ БАНАЛЬНУ ОБРАЗУ Й ОСОБИСТУ ПОМСТУ»

Нато ДВАЛI, журналіст:

— Займаючись «справою Замани» я хочу пояснити, що ця справа «зшита білими нитками». Але є певний рівень якого треба дотримуватись навіть в чисто процесуальному сенсі. Була низка інтерв’ю, які за нашою інформацією, викликали невдоволення в українській провладній верхівці. У мене багато версій щодо цього, але я бачу що суспільство дуже напружене. Коли я цікавилоась чому справа Замани виникла зараз, то не могла остаточно добитись конкретної відповіді. Вони ж не могли не розуміти, що напередодні виборів цей процес буде не на користь владі. Тому що хлопці, які перебувають в окопах і пройшли п’ять років війни, Заману дуже добре знають. Вибачте, він на фронті з ними по землі на животі проповз. Це не «паркетний генерал», який при цьому дуже кваліфіковано пояснював поважним радникам НАТО ситуацію в зоні АТО. Зокрема він їм показав доклад вже початку 2014-го року, який переломив ситуацію в середині американських військових та політичних кіл стосовно України та вводу наступних санкцій проти РФ. Я одного з таких експертів спитала про те, що США серйозно змінило політику щодо РФ після факту збиття Малайзійського боїнгу. Він відповів, що ні — політика змінилась саме після згаданого докладу Замани про реальний стан речей по окупації українських територій.

Що ще у мене викликає сумнів. За словами процесуального керівника, заступника Матіоса Віктора Кароля, який зараз представляє обвинувачення в суді проти Замани, була озвучена одна загальна справа по зниженню боєздатності, втраті Криму. По ній кримінальне провадження було відкрите 24 квітня 2014-го року. Виходить, що з цієї однієї великої справи підозру винесли після п’яти років 25 лютого 2019-го року лише колишньому начальнику Генштабу Володимиру Замані.

Далі процесуальні моменти. З того моменту Замані кілька разів виносили міру запобіжного заходу. Один на місяць — під перший тур виборів. Інший суддя знову виніс міру запобіжного заходу рівно на місяць під другий тур виборів. І тепер, коли пройшов другий тур виборів, для людей які приходять до суду є надія що Заману відпустять. Хоча б не будуть тримати під вартою. Замана сам сказав, що якби йому не доводилося б сидіти в СІЗО, то у нього була б можливість довести в чому полягає брехня прокуратури. А так він навіть не може повноцінно захищатись.

В апеляційному суді (при чому колегія суддів була досить адекватною) почали розпитувати прокуратуру про те, що, якщо п’ять років триває кримінальне провадження, то кому ще винесли підозру? Прокурор відповів, що Замана перший. Потім виявилось, що один із суддів колишній військовий прокурор і він розуміє, що справа сумнівна. І коли військова прокуратура почула, що апеляція по другому запобіжному заходу може винести рішення не на їхню користь, то вони почали поводити себе доволі зухвало. Вона зробила все, щоб Замана не опинився на волі. І така колотнеча була чотири доби поспіль. Закінчилось тим, що 18 квітня суд постановив суд тримати Володимира Заману під вартою до 17 червня включно. Для чого потрібні такі переноси і чому прокуратурі знадобилось два місяці арешту? А тому що є інформація, що Заману можуть вивезти начебто на «сердечну» бесіду з прокуратурою. Імовірно його будуть «ламати» з метою піти на угоду зі слідством.

Моя особиста оцінка чому Заману почали переслідувати на початку лютого. За своїми джерелами я знаю, що в згаданій підозрі було дві особи — не лише Замана, але й адмірал Ігор Кабаненко, який був колись заступником Замани. В першому моєму інтерв’ю з Заманою він мені пояснив, що вони разом і Ігорем Кабаненком в серпні 2013-го року знайшли на дні Чорного моря секретний російський буй. Таким чином вони зірвали операцію Росії. Для чого потрібен буй? У кожного корабля свій шум двигуна. Це унікальний звук, як відбитки пальців. Щоб не було випадкових потраплянь торпед, то у кожного корабля фіксується свій унікальний звук. Всі ці буї реєструються країнами. Але був російський буй, який ніде не зареєстрований. Виходить, що Володимир Замана та Ігор Кабаненко не лише віднайшли цей буй, але й розробили план по його вилученню. Але на початку спецоперації буй зник. Це говорить про те, що був витік інформації із Генштабу росіянам і вони після цього цей буй вилучили. Але саме після цього почався величезний тиск на Заману. На нього відкрили кримінальне провадження, відбулися обшуки. Замана говорить про те, що це вперше в Генштабі провели обшуки. Карне провадження відкрили зокрема і проти Кабаненка, йому довелось звільнитись. Тобто тиск був дуже потужний. Янукович лютував. Ймовірно було зірвано щось дуже серйозне і йому дали в Росії «по голові». Так як у звинуваченні Замани не було ніяких ознак притягнення його до якихось корупційних справ (перевірили всі рахунки), то вони звинуватили його у державній зраді — начебто він працював на іноземну розвідку. Як наслідок обвинувачення написало, що мотивацією державної зради було підняття по кар’єрних сходинках. Але за такою мотивацією тоді можна винести підозру і Віктору Муженку, і кому завгодно.

Окрім того. Я знаю, що кілька серйозних штабів хотіли на вибори отримати собі в список Заману і Кабаненка. Це були не «регіональні», але опозиційні до влади сили. Однією з версій є те, що Порошенко разом Турчиновим послідовно «вибивали» будь-якого кандидата, які протягом останнього часу отримував якісь рейтинги.

Ще одне, але знову ж таки, це моя особиста оцінка. Що після першого інтерв’ю Замани, яке він мені дав, і особливо після другого інтерв’ю «про мокрі штани» відповідні мотиви образи з’явились у пана Турчинова. Тому, що в першому інтерв’ю Замана розповідав про Крим ще до «референдуму», про те як він докладав ситуацію, як вимагав надіслати в Крим спецназ, де вже була підготовлена відповідна група для перекриття перешийків. В той час у Верховній Раді по квотах ділили портфелі. В другому інтерв’ю він розповів про покази в суді по Януковичу, де він підтвердив ситуацію по Криму. Видно, що ці покази дуже образили Турчинова, тому що коли він так само прийшов до суду і давав покази, то якось емоційно реагував на Заману і сказав, що останній зараз такий герой, а тоді він сидів «з мокрими штанами». Тому я не виключаю банальну образу і особисту помсту.

***

Враховуючи резонанс і неоднозначність ситуації, пов’язаної із справою  генерала Володимира Замани, журналісти «Дня» і надалі будуть стежити за цим процесом.