МЕНЮ

Спадкові проблеми

Валентин ТОРБА, «День»
26 вересня, 2019 - 18:52
Колишній заступник голови Луганської ВЦА Юрій КЛИМЕНКО про боротьбу за регіон та виклики для нової команди

З 2014 року Луганщина стала ареною війни Росії проти України. Як наслідок, ми маємо безліч проблем, з якими наша країна до того не зіштовхувалася. Хоча ґрунт для цієї війни готувався задовго до 2014-го. І винна у цьому не тільки Росія із своїми імперськими амбіціями, а й сформований ще за часів Кучми клановий олігархат, якому другий президент заради своєї підтримки віддав на відкуп зокрема і Луганщину. Регіоном, звісно, не займалися, а лише експлуатували, викачуючи ресурси. І Москва цим скористалася.

За останні п’ять воєнних років регіоном керували різні люди. З приходом нової влади на посаду голови Луганської ВЦА був призначений Віталій Комарниций, в результаті чого відбулися подальші кадрові зміни. Заяви про відставку написали деякі заступники колишнього голови Луганщини. Серед них і Юрій Клименко, який займався питаннями безпеки в надскладному регіоні, частину якого окупували російські війська. А безпека, як відомо, містить не лише питання військового, а й інформаційного опору.

«День» поспілкувався з колишнім заступником голови обласної ВЦА Юрієм КЛИМЕНКОМ щодо питань, з якими йому довелося зіштовхнутися протягом перебування на посаді. Він поділився спадком тих проблем, на які нова влада має звертати увагу в першу чергу, та поділився своїм баченням, як їх треба вирішувати.

«У 2014-му МІСЦЕВІ «КНЯЗЬКИ» НЕ УЯВЛЯЛИ, ЩО ТАК ГЛИБОКО І НАДОВГО ЗАТЯГНЕТЬСЯ КОНФЛІКТ»

— Юрію Юрійовичу, як ви оцінюєте все те, що відбувалось на Луганщині з моменту початку війни?

— На мою думку, Луганщина була найбільш стійким у цьому плані регіоном порівняно з Донецькою та Харківською областями. Навіть складно було прогнозувати, що Луганську область частково окупують. Імовірніше виглядало те, що захоплять Харківщину. Це моя особиста оцінка ситуації того часу. Я переконаний, що провина на цьому лежить на тих так званих елітах, які мали владу і вплив. Тобто Луганщину просто здали. Настрої в нашому регіоні були лояльнішими, ніж, наприклад, у Донецьку. Там були радикальніші настрої. Там були перші жертви, загиблі, захоплені в полон.

— Як відбувалися ці події?

— «День» багато писав на цю тему. Я підтверджую ці думки. Вважаю, що місцеві «князьки» не уявляли, що так глибоко і надовго затягнеться конфлікт, вони просто хотіли преференцій для себе при новій владі. Але у них самих нічого не вийшло. І тепер маємо відповідну драматичну ситуацію — як для нашого регіону, так і для всієї України.

«УВАГА ЛУГАНСЬКОЇ ОДА, А ПОТІМ ВЦА БУЛА ЗОСЕРЕДЖЕНА НА ВІДНОВЛЕННІ ОБ’ЄКТІВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

— Чи все було зроблено для того, щоб відновити авторитет вільних регіонів, які межують з окупованими, щоб переконати мешканців останніх у тому, що жити на вільній території безпечно і комфортно?

— Як заступник голови обласної ВЦА з питань безпеки та правопорядку, я до цього все своє життя працював у Службі безпеки і не мав повного розуміння того, чим займаються обласні адміністрації. Тому всі мої зусилля були спрямовані на безпеку. Зі свого боку, я вважаю, що ми зробили все, що від нас залежало: на території Луганської області з 2015 року не було жодного терористичного акту з масовою загибеллю людей. Багато терористів було знешкоджено. Багато хто з них зараз перебуває за ґратами. До речі, це заслуга тодішніх — голови МВС у Луганській області Анатолія Науменка, прокурора області Юрія Квятківського, начальника СБУ Олега Козловського. Тобто ми консолідували зусилля на нашому напрямку роботи. Ми проводили комплекс заходів з виявлення людей, які підтримують сепаратизм і допомагають НВФ здійснювати підривну діяльність — наводчиків, коригувальників тощо. Щодня ми когось із них затримували. Проводили роботу в лісній зоні, де регулярно знаходили схрони зі зброєю бойовиків.

Крім того, увага Луганської ОДА, а потім ВЦА була зосереджена на відновленні об’єктів життєдіяльності. 2014 і 2015 роки запам’яталися щодобовими обстрілами з боку бойовиків. Тоді по нас били «градами», «ураганами», траплялись влучання в магістральні газопроводи, водопроводи, в лінію електропостачання. Потрібно було забезпечити роботу Щастинської ТЕЦ, яка постачала електроенергію на всю Луганську область. Область після атаки бойовиків фактично опинилася на енергетичному острові. Все це нам довелося відновлювати. Область внаслідок цього потребувала вугілля, яке заходить на Щастинську ТЕЦ. Вугілля не було, тому ми домовлялися про те, щоб розблокували постачання вугілля з окупованої території через міст у Станиці Луганській. Міст тоді відновили. Перші вагони піддавались постійним обстрілам. Потік зупинявся, але все ж таки вугілля пішло, і тоді станція почала працювати стабільно для постачання електроенергії на Луганську область.

ОБСЄ тоді лише починало працювати у нас. Нам же доводилось вирішувати питання досить складними шляхами, навіть на рівні командирів, які домовлялися про режим тиші з протилежною стороною для того, щоб могли працювати ремонтники.

«МІСЦЕВЕ НАСЕЛЕННЯ ЛУГАНЩИНИ ДОВОДИЛОСЯ ЗАСПОКОЮВАТИ І ПЕРЕКОНУВАТИ»

— А як працювали з населенням? Адже воно постійно перебуває під впливом російської пропаганди й відповідних інтерпретацій подій.

— Люди були налякані війною, яку ніхто насправді не чекав. Вони були налякані великою кількістю військових. Наші військові давали адекватну відсіч агресору, але це відбувалося в районі населеного пункту. Відповідно люди лякалися будь-якого обстрілу. А на початку війни обстріли були дуже агресивними і щодобовими. Найстрашніше те, що від цього страждало мирне населення. Все залежить від командирів, які перебувають у районі населених пунктів уздовж лінії розмежування. Ефективність роботи з місцевим населенням підвищилася завдяки створенню Управління цивільно-військового співробітництва Збройних сил України (Civic). Пригадую першу нараду з мешканцями Щастя після масованого обстрілу. Доводилось їх заспокоювати і переконувати, що ситуація контролюється нашими військовими. Після того аналогічні наради я проводив у всіх населених пунктах уздовж лінії розмежування. Потрібно було донести людям істину про те, що РФ перетнула наш кордон і розпочала окупацію наших територій із застосуванням відповідного озброєння.

— Ви уже торкнулися питання диверсій, терористичних актів. Усі пам’ятають подію січня 2015 року, коли в Станиці Луганській чоловік приніс українським військовим банку з медом, у якій виявилась вибухівка. Тоді постраждали наші воїни. Але до того, 1 січня 2015 року, трапилась ситуація, коли окремий добровольчий батальйон у цьому місті здійснив досить суперечливу та провокаційну операцію. Багато хто вважає, що дії певних людей були помстою. Як ви це оцінюєте?

— Були в цьому напрямку свої негативні моменти. Мені також доводилося спілкуватися з населенням, стверджувати, що кожен злочин — на контролі прокуратури. Якщо буде вчинено якийсь злочин проти мирного населення, то ці люди неодмінно будуть виявлені й покарані. А такі факти, на жаль, були, адже це війна, яка піднімає на поверхню як справжніх героїв, так і злочинців, що намагаються скористуватись ситуацією. Для нас це питання принципове, адже ми знаємо, що робили з людьми та їхнім майном проросійські бойовики на окупованій території, де закон взагалі не діє. Не ми починали цю війну.

«ГЕННАДІЙ МОСКАЛЬ ЗАВЖДИ БУВ НА ВІСТРІ Й НЕ БОЯВСЯ НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШИХ СИТУАЦІЙ»

— Повернімось до теми, коли насправді доводилося все відновлювати «з нуля». Ви згадали ім’я Анатолія Науменка, якому довелось відновлювати тоді ще міліцію по крихтах. Як взагалі це вдалося за тих обставин? Чим ви керувалися і що вас підтримувало?

— Вибачте за пафос, але всіх нас підтримував дух патріотизму. Це все від виховання й від досвіду. Є межі, які не можна переступати. Досить швидко був сформований підрозділ міліції — батальйон «Луганськ-1», який разом із підрозділами ЗСУ перебував на передовій і часто виконував не властиві для нього функції. Підрозділи міліції протидіяли терористам і диверсантам, які заходили на нашу територію. І робили вони це доволі ефективно. Окрема та особлива заслуга в цьому тодішнього голови ОДА Геннадія Москаля, який взяв у свої руки ситуацію і не дав багатьом розгубитися. Його стиль роботи неординарний, але саме він зумів консолідувати команду і роботу з населенням. При цьому він не боявся їздити не лише на лінію фронту, а й перетинати її. Такі факти були. Тобто це людина виняткової мужності, і Луганщина має бути вдячна йому за роботу в той надскладний період. Москаль перевів усі державні установи до щойно звільненого Сєверодонецька. З багатьма йому доходилось працювати, використовуючи властивий йому жорсткий характер. Адже багато хто хотів залишатися в далекому тилу, а не в Сєверодонецьку, який розташований у безпосередній близькості до фронту — на той час там щодня було чути обстріли. І все ж, заслугою саме Геннадія Москаля є створення ОДА, всіх інституцій органів місцевої влади і самоврядування. Тобто запрацював механізм, який в умовах війни був конче необхідний. Крім того, він консолідував зусилля правоохоронного блоку на протидію розвідувально-підривній діяльності супротивника. Геннадій Москаль завжди був на вістрі й не боявся найнебезпечніших ситуацій, у тому числі, коли доставляв кошти людям у селах на лінії розмежування і де на нього очікували «пастки».

«У БАГАТЬОХ МІСЦЕВИХ ЖИТЕЛІВ ПОГЛЯДИ ЗМІНИЛИСЯ, АЛЕ ВПЛИВ ПРОРОСІЙСЬКИХ ТВ Є ДОСИТЬ СИЛЬНИМ»

— Юрію Юрійовичу, все ж таки, чому ви пішли зі своєї посади? Що стало причиною?

— Існує законодавство, яке регулює місцеві державні адміністрації. Коли на посаду приходить новий керівник області, заступники пишуть заяву про звільнення. Тобто це закон. Моя заява була підтримана новим керівником ВЦА.

— У вас немає побоювання відносно можливості реваншу проросійських сил?

— Робота Комарницього дуже складна, відповідальна, тим більше, що протягом місяця у нього немає жодного заступника. Тобто всю роботу тягне він. Я розумію, що це таке, коли одна людина виконує всі функції. Що ж до проросійського реваншу, то ми всі розуміємо, що місцеве населення вже не в тому стані, в якому перебувало до 2014 року. Мешканці ментально змінилися, і в багатьох змінилися погляди. Але існує велика загроза, яка полягає в тому, що у проросійських сил є величезний фінансовий та інформаційний ресурс. Вони фактично володіють більшістю телевізійних каналів. У цій ситуації протидіяти їм досить складно.

«НАС ВТЯГУЮТЬ У НЕВИГІДНІ ПЕРЕГОВОРИ»

— Як ви ставитеся до кадрової політики Віталія Комарницького?

— Поки що ситуація складна. Я маю надію, що він цю ситуацію з часом вирівняє.

— У вас є відчуття, що політика зі своїми неоднозначними і маніпулятивними підходами втрутилася у сферу безпеки країни, що може негативно позначитись на нашому суверенітеті?

— На мою думку, новому уряду потрібно чітко визначити курс держави і створювати відповідну стратегію. Куди ми йдемо? Які у нас пріоритети? І тоді вже консолідувати політичні зусилля. На сьогодні ми дійсно маємо велику небезпеку в цьому плані. Нас обстрілюють, втягують у невигідні переговори, є провокації, в тому числі в Станиці Луганській, де має відбутись відведення сил. Росія шукатиме будь-які провокаційні кроки для того, щоб побачити, як буде реагувати нова влада в Україні на ці провокаційні дії. І на це необхідно звертати особливу увагу, адже, знову ж таки, це питання нашої національної безпеки, без якої неможливе існування повноцінної держави.

«ЧИ ВАЖЛИВИЙ КРОК ІЗ ВІДВЕДЕННЯ СИЛ? ВАЖЛИВИЙ. АЛЕ...»

— А як особисто ви ставитеся до згаданого розведення сил у Станиці Луганській?

— Проблема в тому, що ми не розуміємо повної картини. Що відбувається за цими діями? За великим рахунком, сама Станиця Луганська не є стратегічним об’єктом на воєнній мапі. Якщо говорити про більш стратегічні об’єкти, то це Щастя. Якщо Росія захопить Станицю, то вони нічого не виграють у воєнному аспекті. Чи важливий крок з відведення сил? На мою думку, важливий. Можливо, не в такому форматі, як це здійснюється зараз, коли до певної міри ми йдемо на умови перемовників із протилежної сторони. Вони не відкривають пункт пропуску в Золотому. Вони взагалі не розглядають питання будівництва автомобільного моста, який підірваний у Станиці Луганській. Вони розглядають лише питання його ремонту. Що це дасть? Ремонт займе кілька місяців. За цей час посилиться соціальна напруженість у регіоні, тому що в Луганській області немає жодного іншого пункту пропуску, крім Станиці. Це дасть можливість російським медіа та їхнім посібникам на окупованій території інформувати населення про те, що українська влада не здатна забезпечити комфортні умови на пунктах пропуску.

— Як ви бачите нині свою роль?

— Я буду працювати на благо України і, зокрема, Луганської області.