МЕНЮ

Що означає 4 липня для США та світу?

Аліса ПОЛІЩУК, «День»
2 липня, 2020 - 19:32
Короткий огляд історії дня незалежності США

«Ми виходимо із тієї самоочевидної істини, що всіх людей створено рівними, вони наділені їхнім Творцем певними невідчужуваними правами, зокрема такими, як життя, свобода та прагнення щастя». Це уривок з Декларації незалежності США, створеної 1776 року, головним автором якої є засновник держави та третій президент Сполучених Штатів, Томас Джеферсон. Сенс цих слів історично покладено в основу американської політичної легітимності, політичної традиції, і найголовніше — суверенності народу. Саме на основі Декларації незалежності Сполучені Штати утвердили свою роль  провісника змін міжнародного права і практики, а також створили наріжний камінь державної політики, яку наслідує увесь світ.

Нині, коли суспільні настрої в США дуже розпалено, радикалізувалися протилежні громадські рухи, вкрай важливо нагадати про фундаментальні принципи  американської демократії зі стало побудованою системою систему, які ми знаходимо саме у Декларації незалежності. У часи гучних протестів нація вигладала роз’єднаною, тож, можливо 4 липня нагадає американцям, що саме вони заклали підвалини конституційного закріплення демократичних свобод, верховенства права та рівності громадян.

У якому стані громадяни США зустрічатимуть свій день незалежності? Питання залишається відкритим, адже роз’єднані соціальними протиріччями на расовому ґрунті, підбурювані партіями-опонентами напередодні виборів, американці, вірогідно стикнулися з однією з найбільших суспільно-політичних криз за останні кілька десятків років.

Трампгейт, Байденгейт, рух #BlackLivesMatter, показали, що президентська система та вертикаль влади зараз переживає непрості часи, і хто знає, може настав час великих змін не лише у свідомості американців, а й у всій політичній системі США. Сподіваємося, що країна зможе пережити цю кризу, а суспільство — об’єднатися та оговтатися від потрясінь.

ФОТО REUTERS

Недарма Декларація незалежності була взята за основу для створення багатьох конституцій світу, у ній історично вказані демократичні права та свободи, які створили опору державного розвитку США. Написана у 1776 році, вона вважалася досить ліберальною та резонувала з законами Старого Світу, незважаючи на те, що у її основу були вкладені ідеї, наприклад, британського мислителя Джона Локка. І навколо неї сьогодні можуть згуртуватися й самі американці. Якою ж є історія цього свята і що воно означає для самих громадян Америки?

Четверте липня, також відоме як День Незалежності, було федеральним святом у Сполучених Штатах з 1941 року, але традиція святкування Дня Незалежності сходить до 18 століття та Американської революції. 2 липня 1776 р. Континентальний конгрес проголосував за незалежність, а через два дні делегати з 13 колоній прийняли Декларацію незалежності. З 1776 року до наших днів, 4 липня відзначається народженням американської незалежності, традиційно під час святкувань на вулицях запускають феєрверки а для родини це привід зібратися великим сімейним колом на урочистий обід.

ТРОХИ ІСТОРІЇ

Коли в квітні 1775 року почалися початкові битви в революційній війні, мало хто з колоністів бажав повної незалежності від Великобританії, а тих, хто це робив, вважали радикальними.

Однак до середини наступного року набагато більше лдей виступили за незалежність завдяки зростаючій ворожості проти Британії та поширенню революційних настроїв, зокрема виражених в брошурі «Здоровий глузд», опублікованої Томасом Пейном на початку 1776 року.

7 червня, коли Континентальний конгрес зібрався в Державному будинку Пенсільванії (пізніше Залі Незалежності) у Філадельфії, делегат від Вірджинії Річард Генрі Лі закликав до незалежності колоній.

На тлі бурхливих дебатів Конгрес відклав голосування за резолюцію Лі, але призначив комісію з п’ятьох людей — серед яких Томас Джефферсон з Вірджинії, Джон Адамс з Массачусетса, Роджер Шерман з Коннектикуту, Бенджамін Франклін з Пенсильванії та Роберт Р. Лівінгстон з Нью-Йорка, — для того, щоб підготувати офіційну заяву, яка обґрунтовула б відділення колоній від Великобританії.

Континентальний конгрес проголосував за резолюцію Лі про незалежність 2 липня майже одностайно (делегація Нью-Йорка утрималася, але згодом проголосувала ствердно). Того дня Джон Адамс написав дружині Ебігейл, що 2 липня «буде відзначатися, наступними поколіннями, як великий ювілейний фестиваль», і що святкування повинно включати «Помпу та парад ... Ігри, спорт, гармати, дзвони, багаття та Ілюмінації від одного кінця цього континенту до іншого».

4 липня Континентальний конгрес офіційно прийняв Декларацію незалежності. Тому хоча голосування за фактичну незалежність відбулося 2 липня, саме 4 число стало днем, що відзначається як народження американської незалежності.

СВІТОВИЙ ТРЕНД

Правові цінності, виражені в американській Декларації незалежності, безумовно, можна знайти у філософсько-правовій думці того періоду, і вони сформульовані набагато раніше, ніж відбулись події, пов’язані з утворенням США. Можна побачити багато з цих принципів у роботах  Вольтера, Руссо і цілого ряду інших європейських і американських філософів-просвітителів. Однак у сфері політико-правової практики цей документ унікальний для свого часу. Те, що раніше було предметом дискусії науковців і філософів, стало реаліями політичного і правового життя. У Декларації вперше проголошувались принципи, які докорінно суперечили панівній абсолютистській політико-правовій ідеології і сприймались як революційні. Можемо побачити прямий вплив американського досвіду на розвиток європейського права та революційного процесу в Європі починаючи з кінця XVIII століття.

Унікальність цього досвіду полягає також у тому, що народ, який оцінив дії колоніального уряду як незаконні, збунтувався, скинув його і встановив ту владу і ті закони, які він вважав справедливими. Ці події мали помітний результат у Європі. Як відомо, багато європейців взяли участь у боротьбі проти Англії на боці колоністів, а деякі з них, наприклад Жільбер Лафайєт, працювали над проектом першої Конституції Франції 1791 року, яка стала одним із перших правових документів, де встановлені принципи конституційної монархії.