МЕНЮ

Про реформи та протести

Іван КАПСАМУН, «День»
3 липня, 2019 - 19:27
Чому Медведчуку можна, а Клюєву і Шарію — ні?

Реєстрація кандидатами в народні депутати Андрія Клюєва та Анатолія Шарія цілком вписується в ті процеси, які ми спостерігаємо останніми місяцями під час перехідного періоду влади в Україні. Тут і низка ухвал судів, які скасовують рішення попередньої влади в економічних, гуманітарних, кадрових і навіть церковних питаннях. Тут і польоти при начебто закритому авіасполученні з Росією Юрія Бойка і Віктора Медведчука до Москви, скупка останнім українських інформаційних телеканалів. Тут і рішення Парламентської асамблеї Ради Європи про повернення російської делегації без виконання будь-яких вимог — лише б заплатили гроші. І так далі.

Реєстрація Центральною виборчої комісією кандидатами в депутати ексголову Адміністрації Президента Віктора Януковича Клюєва (балотуватиметься в 46-му мажоритарному окрузі в Донецькій області) та відеоблогера Шарія (перший номер в списку «Партія Шарія») викликало хвилю обурення в соцмережах. Ба більше, на майдані Незалежності в Києві ввечері 2 липня навіть зібралися кілька сотень активістів, які протестували проти «проросійського реваншу». Звичайно, це їхнє право, але виникає питання — чому прогресивна громадськість не протестувала проти того самого Медведчука, який іде другим номером у списку «Опозиційної платформи «За життя» і щодо якого ще два тижні тому «гудів» весь інтернет, а журналісти масово звільнялися з телеканала ZIK?

Розглянемо детальніше випадок із Клюєвим та Шарієм. Яка позиція сторін?

Центрвиборчком може переглянути рішення про реєстрацію двох кандидатів, якщо отримає докази проживання цих осіб за межами України протягом останніх п’яти років. «Підставою для нашої відмови в реєстрації став лист Генпрокуратури, яка зазначила, що в межах кримінального провадження в них є обґрунтовані дані про постійне перебування цієї особи (Клюєва. — Ред.) за кордоном. Але Верховним Судом не було враховано ні листа ГПУ, ні наших доводів. Щодо Шарія, то за останні п’ять років немає відомостей про перетин ним державного кордону. Ми зробили повторний запит, чи є інформація з 2010 року? Але бази даних є тільки за останні п’ять років. Як доказ ми використовували протокол наради ОБСЄ, де дружина Шарія заявляла, що їхня сім’я вже сім років проживає в Європі, а також відео заяви самого Шарія, що він перебуває постійно за межами України. Суд також визнав ці докази недостатніми і скасував нашу постанову про відмову в реєстрації. Я відповідально заявляю, що якщо будь-який із державних органів найближчим часом надасть ЦВК хоч один доказ проживання цих осіб протягом останніх п’яти років за межами України, я особисто внесу постанови про скасування їхньої реєстрації», — написала в Facebook секретар ЦВК Наталія Бернацька.

Згодом міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков повідомив, що направив до ЦВК листа щодо зняття кандидатури Клюєва. «Направив на ЦВК листа. Сподіваюся, що він стане підставою для прийняття ЦВК рішення про зняття з участі у виборах Андрія Клюєва», — написав Аваков у ФБ. До того ж, прес-секретар Генпрокурора Лариса Сарган, повідомила, що було встановлено, що Шарій отримав у Республіці Литва статус політичного біженця. З 27 лютого 2014 р. із повідомленням Робочого апарату Укрбюро Інтерполу міжнародний розшук Шарія було припинено в зв’язку з встановленням місця перебування розшукуваного на території Королівства Нідерланди.

Верховний Суд України не зобов’язував ЦВК реєструвати Клюєва та Шарія, а лише зобов’язав продовжити розгляд їхніх документів, наголосив голова Касаційного адміністративного суду при ВС Михайло Смокович. «ЦВК мала продовжити розгляд заяви про реєстрацію, а який має бути результат — я не коментую. Доказів відсутності Клюєва та Шарія на території України протягом останніх п’яти років було недостатньо. Тому суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову, а не про повне», — заявив він.

ФОТО УКРІНФОРМ

Чому вся ця історія стала можливою? Після втечі Януковича, Клюєва.., інших, після приходу до влади постмайданної влади, після початку російської агресії, у владної верхівки так і не було визначеності. Начебто і воюємо, але і торгуємо. Начебто і вводимо санкції, але не до кінця. Начебто і заборонили авіасполучення, але Кучмі і Медведчуку можна... Тому коли сьогодні в суді адвокати Клюєва надали довідку про його проживання в Донецьку, в українських інституціях розвели руками. І народні депутати, перш ніж виходити на Майдан протестувати, за п’ять років мали б врегулювати українське законодавство. Чи вважати проживання на окупованій території проживанням в Україні? Чи мають право люди з окупованих територій балотуватися в народні депутати України?

Крім законодавчих питань, залишається і інституційна проблема. Верховний Суд, Центрвиборчком, МВС, ГПУ — якщо хтось з них, або всі разом, не спрацювали, значить це результат реформ цих структур за попередні роки. Реформ, якими так хизується минула влада. Тому, знову ж таки, коли такі парламентарі як Мустафа Найєм (майже до останнього член фракції «БПП») виходять на Майдан протестувати, їм слід насамперед глянути в дзеркало. Реформа інституцій — це дуже кропітка і тиха робота. Постійними мітингами (колись той же Найєм закликав виходити на Євромайдан) це питання не вирішується. Потрібна професійна робота. І це вже завдання для нової влади.